Ухвала суду № 18872301, 02.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 р.Справа № 2а-1870/1237/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняАнтоненко Н.В.

представника відповідача Сумцової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2011р. по справі№2а-1870/1237/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екфіла"

до Державної податкова інспекція в м. Суми

про визнання протиправним та недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екфіла» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Суми (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправним та недійсним рішення Державної податкової інспекції в м. суми про застосування фінансових санкцій від 17 листопада 2010 р. № 0009872304/87602 на суму 12104,08 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2011 р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0009872304/87602 від 17 листопада 2010 р. про застосування штрафних санкцій в сумі 12104 грн. 08 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2011 р. повністю та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.10.2010 р. податковими ревізорами-інспекторами Роменської МДПІ Сумської області на підставі направлень на перевірку від 13.10.2010 р. № 651,652 (а.с. 55-56) та згідно із планом перевірок за здійсненням субєктів господарської діяльності розрахункових операцій у сфері готівкового обігу на жовтень 2010 року (а.с.57) в присутності операторів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проведено перевірку щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій автозаправної станції № 27 в м. Ромни по вул. Конотопській, 190, яка належить ТОВ “Екфіла”.

За результатами цієї перевірки 19.10.2010 р. складено акт № 0315/18/13/23/37052447 (а.с.7-11, 26-28), в якому зафіксовано порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме, не забезпечення ведення у встановленому законом порядку обліку товарних запасів за місцем здійснення їх реалізації у зв'язку з чим, встановлено, що вартість не облікованих, або реалізованих з порушенням, встановленого законодавством порядку обліку паливно-мастильних матеріалів, складає 6052,04 грн.

На підставі цього акту перевірки ДПІ в м. Суми 17.11.2010 р. винесено рішення № 009872304/87602 (а.с.12) про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, що становить 12104,08 грн. (6052,04 грн. х 2).

Державна податкова адміністрація України своїм рішенням від 28.02.2011р. № 8502/6/25-0415 (копія на а.с. 18-20) залишила без задоволення скрагу позивача, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ДПІ в м. Суми від 17.11.2010р. № 009872304/87602 залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням відповідача від 17.11.2010 р. № 0009872304/87602 на підставі ст. 20,21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача застосовано штрафну (фінансову )санкцію у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.

Відповідно до п.12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Згідно ст. 20 цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами ст. 21 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновки відповідача, що стали підставою для прийняття спірного рішення, ґрунтувалися на незабезпеченні позивачем ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання у порядку встановленому законодавством, а саме: в звязку з невідповідністю фактичних залишків паливно-мастильних матеріалів на АЗС № 27 з даними залишку по Х-звіту реєстратора розрахункових операцій від 13.10.2010 р.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками відповідача з наступних підстав.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає: облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського( управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч. 3,4,5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм Закону облік господарських операцій здійснюється у регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З метою встановлення єдиного порядку організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N 281/171/578/155 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 року за N 805/15496, затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.

Вимоги цієї Інструкції відповідно до п. 1 загальних положень Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 16 Інструкції передбачений облік нафтопродуктів на АЗС, відповідно до п.п. 16.1, 16.2 якого матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою N 17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи, бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК (паливороздавальні колонки), ОРК (оливороздавальні колонки) з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі N 17-НП, та надходження готівки.

Тобто, з зазначених приписів випливає, що облік руху та фактичних залишків нафтопродуктів на АЗС здійснюється у змінному звіті, ведення якого є обов'язковим для суб'єктів господарювання, що займаються реалізацією нафтопродуктів.

Між тим, відповідачем під час перевірки не перевірялися документи обліку нафтопродуктів та не встановлювалася кількість нафтопродуктів згідно документів обліку, що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.

В акті перевірки не зазначено в яких документах обліку руху нафтопродуктів встановлено порушення порядку відображення позивачем господарських операцій з реалізації нафтопродуктів.

Колегія суддів зазначає, що Х-звіт, на підставі якого відповідач прийшов до висновків про порушення позивачем порядку обліку руху нафтопродуктів, є розрахунковим документом та не є документом обліку руху нафтопродуктів.

Отже, відповідачем не доведено порушення позивачем порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, в звзку з чим колегія суддів вважає висновки відповідача про порушення позивачем приписів п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" необгрунтованими, а тому рішення про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за порушення позивачем порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, є незаконним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в звязку з неврахуванням постанови Роменського міськрайонного суду від 30.12.2010 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, яка набрала законної сили та якою, на думку відповідача, підтверджено факт порушенням позивачем встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з описової частини, постановою Роменського міськрайонного суду від 30.12.2010 року встановлений факт порушення ОСОБА_2 порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а не порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а тому в силу ст. 72 КАС України дана постанова не може бути преюдиційним фактом у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2011р. по справі№2а-1870/1237/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяШевцова Н.В.

Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 07.06.2011 р.