Ухвала суду № 18872144, 25.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2011 р.Справа № 2а-1670/375/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Макаренко Я.М., Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Мороз О.В.

представника відповідача Третяк К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від28.02.2011р. по справі№2а-1670/375/11

за позовом Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук

до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И Л А :

Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (далі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (далі по справі відповідач), в якому просив:

-визнання нечинним податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0001071530/0 від 23 листопада 2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій, які перебувають у загальнодержавній власності, в розмірі 29475 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від28.02.2011р. зазначений позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції (Семенівського відділення) № 0001071530/0 від 23 листопада 2010 року, яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій, які перебувають у загальнодержавній власності, в розмірі 29475 грн., в тому числі,за основним платежем 9825 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19650 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст.ст. 86, 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 23 листопада 2010 року головним державним інспектором Семенівського відділення Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Баганець Н.В. проведено камеральну перевірку податкової звітності Веселоподільської дослідно-селекційної станції Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук по частині прибутку до державного бюджету та авансових внесків при виплаті дивідендів за звітний період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2010 року.

За результатами перевірки встановлено та зафіксовано в акті № 1682/15/00497704 від 23.11.2010 року, що в порушення пп. 7.8.2. п.7.8. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 28.12.1994 року № 334/94-ВР позивачем не відображено по р. 20 декларації з податку на прибуток підприємств та не сплачено до бюджету авансових внесків з податку на прибуток за перевіряємий період в розмірі 9825 грн., в тому числі: ІІ квартал 2008 року 112,50 грн., ІІІ квартал 2008 року 562,50 грн., ІV квартал 2008 року 2887 грн., І квартал 2009 року 675 грн., ІІ квартал 2009 року 1875,50 грн., ІІІ квартал 2009 року 637,50 грн., ІV квартал 2009 року 562,50 грн., І квартал 2010 року 787,50 грн., ІІ квартал 2010 року 750 грн., ІІІ квартал 2010 року 975 грн.

23.11.2010 року на підставі акту перевірки Хорольською міжрайонною державною податковою інспекцією (Семенівським відділенням) винесено податкове повідомлення-рішення № 0001071530/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій, які перебувають у загальнодержавній власності, в розмірі 29475 грн., в тому числі, за основним платежем 9825 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19650 грн.

Рішенням про розгляд скарги позивача Хорольської міжрайонної податкової інспекції № 1712/10/23-039 від 23.12.2010 року податкове повідомлення-рішення № 0001071530/0 від 23.11.2010 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не мав обов'язку подавати декларації з податку на прибуток та сплачувати авансові внески з частини чистого прибутку, яка перераховувалася до Державного бюджету, тому податкове повідомлення-рішення № 0001071530/0 від 23 листопада 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток (доходи) підприємств і організацій, які перебувають у загальнодержавній власності, в розмірі 29475 грн., в тому числі, за основним платежем 9825 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19650 грн., не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до пп.7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року № 334/94-ВР встановлено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону (крім платників цього податку, які підпадають під дію пункту 7.2 статті 7 чи підпункту 10.2.3 пункту 10.2 статті 10 цього Закону).

Це правило також поширюється на державні некорпоратизовані підприємства, які зараховують суми частини прибутку такого підприємства у розмірі, встановленому відповідно державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходяться такі підприємства, відповідно до державного або місцевого бюджету.

Зі змісту зазначеної норми, колегія суддів дійшла висновку, що обовязок державного корпоратизованого підприємства сплачувати авансові внески з податку на прибуток виникає лише у за умови визначення державним або місцевим виконавчим органом, в управлінні якого знаходиться таке підприємство, суми дивідендів (частини прибутку), яка підлягає перерахуванню відповідно до державного або місцевого бюджету, та сплати вказаної суми підприємством.

Виконавчим органом, в управлінні якого знаходиться позивач є Українська Академія аграрних наук, яка відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" здійснюючи повноваження з управління об'єктами майнового комплексу галузевих академій наук, забезпечує реалізацію прав держави як власника цих об'єктів та розпоряджається цими об'єктами майнового комплексу у межах, визначених законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, Українська академія аграрних наук рішення щодо виплати дивідендів чи розподілу прибутку, що належить позивачу, з моменту заснування по теперішній час не приймала, що підтверджується листом Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук від 22.02.2011 року № 07/3277.

Таким чином, позивач не мав обовязку сплачувати авансові внески з податку на прибуток.

Відповідач не врахував вищезазначених обставин, що призвело до безпідставного висновку про порушення позивачем пп. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача про те, що частина чистого прибутку (доходу), яка сплачується державними підприємствами відповідно до Законів України про Державний бюджет на відповідний рік, передбачає обов'язкове одночасне нарахування і сплату авансових внесків з податку на прибуток відповідно до пп. 7.8.2. п. 7.8. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 61 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 59 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»позивач, як державне підприємство зобов'язаний, відповідно до Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, сплачувати частину чистого прибутку (доходу).

При цьому, зазначеними нормами чітко розрізняються такі поняття як “частина чистого прибутку (доходу)” та “сума нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).

Таким чином, обовязок позивача сплачувати частину чистого прибутку (доходу) не є тотожним обовязку позивача сплачувати суму нарахованих і сплачених дивідендів відповідно до пункту 7.8 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ).

Також, зазначеними нормами Законів Про Державний бюджет на 2008-2010рр., встановлено, що розрахунок частини чистого прибутку (доходу) подається державними підприємствами разом з фінансовою звітністю, у строки, передбачені для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

При ототожненні вищевказаних понять є достатнім подання лише декларації з податку на прибуток з рядком 20 “дивіденди”. Крім того, положення Законів України про Державний бюджет про сплату частини чистого прибутку (доходу) не відсилають до п. 7.8. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” щодо необхідності нарахування авансових внесків на вказану частину чистого прибутку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване повідомлення рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не на підставі норм діючого законодавства України, тобто не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач знаходиться на обліку у відповідача як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

Відповідно до ч. ч.2, 3 ст. 1 Закону України від 17.12.1998 N 320-ХІУ “Про фіксований сільськогосподарський податок” фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обов'язкові платежі), визначені Законом України "Про систему оподаткування", сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.”

Пунктом 3 статті 14 Закону України від 25.06.1991 №1251-ХІІ “Про систему оподаткування”(із змінами та доповненнями), встановлено, що до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі):

“податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами”.

Таким чином, зі змісту зазначених норм вбачається, що оскільки позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, він звільняється від сплати податку на прибуток підприємств та у тому числі дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.

Отже, виходячи з правової природи авансових внесків з податку на прибуток, які сплачуються в рахунок наступних платежів з податку на прибуток, звільнення законодавцем платників фіксованого сільськогосподарського податку від сплати податку на прибуток, обов'язок платника фіксованого сільського господарського податку із сплати авансових внесків з податку на прибуток з частини чистого прибутку, яка перераховується до Державного бюджету, та подання при цьому декларації з податку на прибуток не є однозначним згідно чинного законодавства.

Відповідно до пп. 4.4.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи викладене, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Хорольської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від28.02.2011р. по справі№2а-1670/375/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 30.05.2011 р.