Ухвала суду № 18872072, 01.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 р.Справа № 2а-14097/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011р. по справі№2а-14097/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Нова Водолага"

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроком Нова Водолага» до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроком Нова Водолага", а саме: № 0000242310/2 від 20.08.2010 року.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», порушено деякі вимоги Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року за №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2306.1997 року за № 233/2037 та також проігнорував той факт, що угоди укладені з контрагентом позивача носять ознаки фіктивності.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.05.2010 року заступником начальника відділу податкового контролю юридичних осіб Нововодолазької МДПІ було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ “Агроком Нова Водолага” з питань дотримання податкового законодавства при проведенні взаємовідносин з ТОВ “Техно-Спецсервіс” за період з червня 2008р. по грудень 2009 року.

За результатами перевірки було складено акт № 1357/23-0-33/33001687 від 02.06.2010 року. В даному акті вказується, що позивачем порушено пп.7.2.1 п. 7.2., пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” від 30.05.1997 року за №165 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 52625 грн., у тому числі за жовтень 2010 року на суму 52625 грн.

На підставі акту перевірки 18.06.2010р. було видано податкове повідомлення-рішення № 0000242310/0 від 16.06.2010року в якому визначено податкове зобовязання ТОВ “Агроком Нова Водолага” з податку на додану вартість у розмірі 68501,40 грн., в тому числі за основним платежем 52625,00 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 15876,40 грн.

На податкове повідомлення-рішення позивачем було подано скаргу № 2503/3 від 25.06.2010р. до Нововодолажської МДПІ. 14.07.2010 року було отримано рішення про розгляд первинної скарги № 10115/10/25-0-10 від 13.07.2010 року, яке не задовольнило позивача.

23.07.2010 було надіслано скаргу до ДПА у Харківській області, на яку було отримано 10.08.2010 року рішення за результатами розгляду повторної скарги №3030/10/25-203 від 09.08.2010 року. Державна податкова адміністрація у Харківській області залишила без змін податкове повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ, а скаргу без задоволення. 20.08 2010р. Було отримане податкове повідомлення-рішення №0000242310/2 від 20.08.2010р. на суму 52625,00 грн. за основним платежем та на суму штрафної санкції у розмірі 15876,40 грн.

20.08.2010 року було надіслано скаргу до ДПА України, на яку було одержано 28.10.2010року рішення про результати розгляду скарги № 11140/6/25-0115 від 25.10.2010р. Державна податкова адміністрація України своїм рішенням залишила без змін податкове повідомлення-рушення Нововодолазької МДПІ від 16.06.10 року №0000242310/0 (від 30.07.2010р. № 0000242310/1) і рішення ДПА у Харківській області від 09.08.2010р. № 3030/10/25-203, прийняте за результатами розгляду повторної скарги (податкове повідомлення-рішення від 20.08.2010р. № 0000242310/2), а скаргу без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, так як заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій на покупця- позивача по справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, 10.08.2007 року між ТОВ “Агроком Нова Водолага” та ТОВ “Техноспецсервіс” укладено договір №10/08-07 на поставку обладнання та додаткові угоди №1, №2 та №3. Обладнання позивачем було отримане згідно накладних №27/06-08 від 27.06.2008р., на суму 759 500,00 грн., в тому числі ПДВ 126583,33 грн. та №1196 від 05.03.2008р на суму 163 000,00 грн., в тому числі ПДВ 27 166,67 грн.

Позивач отримав від ТОВ “Техноспецсервіс” податкову накладну №1048 від 27.06.2008р. всього на суму 315 750,00 грн., у тому числі ПДВ 52625,00 грн., яка за своєю формою та змістом відповідає вимогам, які ставляться до податкових накладних, згідно п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки містить всі необхідні реквізити.

Оплата ТОВ “Агроком Нова Водолага” вартості обладнання згідно вказаного договору підтверджується платіжними дорученнями № 115 від 27.08.2007р., №185 від 18.12.2007р.,№186 від 19.12.2007р. на загальну суму 736 750,00 грн., у тому числі ПДВ 92821,67 грн., проти чого не заперечував відповідач.

Вищевказана податкова накладна №1048 від 27.06.2008р. відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2009 р. та включена до податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 р.

Відповідно до п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Тобто, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідачем в акті перевірки ТОВ “Агроком Нова Водолага” вказано на порушення ним п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” та віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виписаним з наступним порушенням: вказане місце розташування юридичної особи - постачальника ТОВ «Техноспецсервіс», яке не відповідає дійсності.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Як підтверджено матеріалами справи, на час складання податкових накладних на адресу позивача, його контрагент ТОВ “Техноспецсервіс” рахувалося в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, було зареєстровано за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, було зареєстровано та стояло на обліку як платник податку на додану вартість, щодо нього не було внесено змін чи відомостей про відсутність за юридичною адресою до ЄДРПОУ

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону “Про податок на додану вартість”(168/97-ВР) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. “а”, “в”, “г”, “д”п.10.1 ст.10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону (168/97-ВР ).

Отже, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”. Заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковими накладними.

З огляду на вищенаведене суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав у податкового органу для нарахування податкових зобовязань по податку на додану вартість в сумі 52625,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 15876,40 грн. відносно позивача.

Доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом першої інстанції під час розгляду справи вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та ігнорування порушень з боку позивача під час здійснення своєї господарської діяльності з ТОВ «Техноспецсервіс» п.18 Порядку заповнення податкової накладної, який затверджено наказом ДПА України “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” від 30.05.1997 р. за №165 зі змінами та доповненнями, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки цей пункт Порядку вказує на те, що “Усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця”. Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що вказані реквізити містяться в податкових накладних № 997 від 23.07.2009 р. та № 879 від 27.03.2008 р.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011р. по справі№2а-14097/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Русанова В.Б. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 06.06.2011 р.