Постанова № 1887186, 25.06.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                Справа  №22а-5445/08                                                                                                                                головуючий суддя у 1-й 

                категорія статобліку-36                                                                                                                                   інстанції – Кеся Н.Б.  

                         (справа №А37/358-07)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

25 червня  2008 року                                                                                                            м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю:

прокурора -

представників позивача -

представника відповідача -Туркіної Л.П., Проценко О.А.

Піцик Р.В.

Киричок О.В., посвідчення від 30.11.2006р.

Панфілова Н.Г., довіреність №417/10/08-10-051 від 11.01.2008р.

Басан О.О., довіреність №413/10/08-10-051 від 11.01.2008р.

Маласай О.Б., довіреність №414/10/08-10-051 від 11.01.2008р.

Волошина В.В., довіреність №412/10/08-10-051 від 11.01.2008р.

Бобченко А.Є., довіреність №439/10/08-10-051 від 12.01.2008р.

Зайцев М.В., довіреність №52-16/38 від 05.06.2007р.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»

на постанову Господарського суду Дніпропетровської  області

від 03.03.2008 року у справі №А37/358-07

за  позовом:

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі

 до:

за участю Прокуратури Дніпропетровської області

про:Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг

стягнення суми

В С Т А Н О В И Л А :

                23.08.2007р. Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі (далі СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ВАТ «Південний ГЗК») про стягнення суми / а.с. 2-13 том 1/.

                Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2007р. відкрито провадження у адміністративній справі №А37/358-07 та справа призначена до судового розгляду / а.с. 1/.

                Посилаючись у позовній заяві на те, що у ході проведеної податковим органом виїзної позапланової перевірки відповідача, яка мала місце з 29.05.2007р. по 18.06.2007р. було виявлено, що на підприємстві відповідача не ведеться облік витрат на виробництво в розрізі товарної продукції, яка виготовляється, тому податковим органом за результатами перевірки податкові зобов’язання відповідача були визначені за звичайними цінами, за основу яких було застосовано ціни, за якими продукція підприємства відповідача надходила до кінцевого споживача цієї продукції, та податковим органом було визначено податкове зобов’язання позивача з податку на додану вартість (основний платіж) у розмірі 118361826,60 грн., просить суд прийняти рішення у формі постанови про сплату відповідачем податкових зобов’язань в сумі  118361826,60 грн. основного платежу з податку на додану вартість.

                Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2008р. у справі №А37/358-07 позов задоволено: «Відкритому акціонерному товаристві «Південний ГЗК»   сплатити податкові зобов’язання, визначені СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі у сумі 118361826,60 грн. основного платежу по податку на додану вартість» / а.с. 20-27 том 103/.

Відповідач – ВАТ «Південний ГЗК», не погодившись з вищезазначеною постановою суду подав апеляційну скаргу.

Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не було з’ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення судом першої інстанції рішення з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить суд постанову суду від 03.03.2008р. у даній адміністративній справі скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені вимог адміністративного позову.

Позивач – СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі, у письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивача посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи з’ясовано усі обставини, які мають значення для вирішення справи,  обґрунтовано, повно, всебічно досліджено усі докази, які були надані сторонами у справі під час розгляду справи судом першої інстанції та ухвалено законне і обґрунтоване рішення без порушень норм чинного матеріального та процесуального права, просить суд апеляційну скаргу ВАТ «Південний ГЗК» залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 03.03.2008р. у даній адміністративній справі залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі відповідача та просив суд апеляційну скаргу ВАТ «Південний ГЗК» задовольнити, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2008р. у даній адміністративній справі скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти доводів викладених у апеляційній скарзі відповідача, підтримали доводи викладені у письмових запереченнях СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі на апеляційну скаргу та просили суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2008р. у даній адміністративній справі залишити без змін.

Прокурор у судовому засіданні заперечував проти доводів викладених у апеляційній скарзі відповідача, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2008р. у даній адміністративній справі залишити без змін. 

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача, позивача, прокурора, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивачем у справі у період з 29.05.2007р. по 18.06.2007р. було проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Південний ГЗК» з окремих питань за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р.

За результатами перевірки податковим (контролюючим) органом складено акт №89/08-07/124/1/00191000 від 25.06.2007р. / а.с. 42-86 том 1/.

Як вбачається з ксерокопії наданого суду акту перевірки №89/08-07/124/1/00191000 від 25.06.2007р. у ході перевірки податковий орган звертався до відповідача з листом вих. №9188/10/08-06-214 від 06.06.2007р. про надання калькуляцій фактичних витрат на виробництво залізнорудного концентрату та агломерату залізнорудного або собівартості 1 тони зазначених видів продукції та податковим органом отримано відповідь ВАТ «Південний ГЗК» вих.. №52-16/662 від 19.06.2007р. про те, що відповідно до обраної облікової політики на підприємстві не ведеться облік витрат на виробництво в розрізі товарної продукції, яка виготовляється на підприємстві.

Враховуючи вищенаведені обставини Начальником СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі прийнято рішення від 19.06.2007р. про розрахунок податкових зобов’язань з застосуванням механізму звичайних цін з подальшою сплатою нарахованого податкового зобов’язання, відповідно до якого при проведенні позапланової виїзної перевірки ВАТ «Південний ГЗК»  за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. нарахувати податкові зобов’язання по податку на додану вартість ВАТ «Південний ГЗК» за період січень-грудень 2006р. із застосуванням звичайних цін / а.с. 86 том 103/.

За результатами перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення  відповідачем п. 4.1. ст.. 4, пп.. 6.1.1. п. 6. ст.. 6, п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість за період січень-грудень 2006р. на суму 118361826,6 грн., розрахунок суми податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість за період   січень-грудень 2006р. було проведено із застосуванням звичайних цін / а.с. 42-86 том 1/.

                Питання застосування звичайний цін та непрямого методу визначення  податкового зобов’язання платника податків врегульовані нормами Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими фондами».

Так, відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна— це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності— однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг)— сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Iдентичні товари (роботи, послуги)— товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги)— товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до пп. 1.20.2. п. 1.20 ст. 1  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов’язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об’єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності— однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов’язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов’язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Відповідно до пп. 1.20.3. п. 1.20 ст. 1  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Відповідно до пп. 1.20.4.  п.1.20 ст. 1  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі.

Відповідно до пп. 1.20.5.  п. 1.20 ст. 1  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»   у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни— у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Підпункт 1.20.5-1. п. 1.20 ст. 1  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає -  якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни “справедлива вартість”, “ринкова вартість” та “чиста вартість реалізації”, які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну “звичайна ціна”, визначеного цим Законом.

Підпунктом 1.20.8. п. 1.20 ст. 1  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»   встановлено, що обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов’язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

   Відповідно до пп.1.20.10. п. 1.20 ст. 1  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»   донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом,— також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом. Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

Пунктом 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов’язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв’язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг)  визначається  за звичайними цінами.

Відповідно до преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до п.1.18 ст. 1 Закону України  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими фондами» звичайна ціна— ціна, визначена звичайною за правилами, встановленими Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Підпунктом 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими фондами»  передбачено, що контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов’язання.

Відповідно до пп. 4.3.1. п. 4.3. ст. 4  Закону України  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими фондами» якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків згідно з підпунктом “а” підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв’язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов’язань у зв’язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов’язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Підпунктом 4.3.2. п. 4.3. ст. 4 Закону України  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими фондами» за непрямим методом податкове зобов’язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов’язання щодо конкретного податку, збору (обов’язкового платежу) відповідно до закону. Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об’єкта оподаткування або його елементів, пов’язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Відповідно до пп. 4.3.5. п. 4.3. ст. 4 Закону України  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими фондами» рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов’язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов’язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли сума податкового зобов’язання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов’язань, сума податку чи збору (обов’язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов’язання (штрафних санкцій за їх наявності).

Враховуючи вищенаведені норми податкового законодавства, яке регулює питання застосування податковим органом у ході проведення перевірок звичайний цін та непрямого методу для визначення  податкового зобов’язання платника податків за результатами перевірки, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що у даному випадку позивачем (податковим органом) було порушено встановлений законом порядок застосування звичайних цін для визначення податкового зобов’язання платника податків за непрямим методом у випадку визначення податкового зобов’язання контролюючим (податковим) органом за результатами проведеної ним перевірки, оскільки начальником СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі було прийнято рішення про застосування непрямих методів від 19.06.2007р. про нарахування податкового зобов’язання по податку на додану вартість ВАТ «Південний ГЗК» за період січень-грудень 2006р. із застосуванням звичайних цін при проведенні позапланової виїзної перевірки ВАТ «Південний ГЗК»  за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р., але за результати перевірки у порушення вимог  п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючим органом не було прийнято та надіслано платнику податків (позивачу) податкове повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов’язань, сума податку чи збору (обов’язкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності.

Таким чином, податковим органом фактично не було здійснено нарахування податкового зобов’язання з використанням непрямого методу, а звернення до суду з позовними вимогами   «про прийняття рішення у формі постанови про сплату відповідачем податкових зобов’язань в сумі  118361826,60 грн. основного платежу з податку на додану вартість» є намаганням наділити суд повноваженнями  податкового органу, що є неприпустимим, оскільки відповідно до пп. 4.3.5. п. 4.3. ст. 4 Закону України  «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими фондами» нарахування податкових зобов’язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами.

 Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2008р. необхідно скасувати, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать чинному законодавству, а позовні вимоги СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі про «прийняття рішення у формі постанови про сплату відповідачем податкових зобов’язань в сумі  118361826,60 грн. основного платежу з податку на додану вартість» задоволенню не підлягають, і позивачу у задоволені заявлених ним у даній адміністративній справі вимог необхідно відмовити, оскільки позивачем було порушено встановлений законом порядок застосування звичайних цін для визначення податкового зобов’язання та не було здійснено нарахування податкового зобов’язання з використанням непрямого методу, і нарахування цього податкового зобов’язання  СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі  у позовній заяві  просила здійснити суд  .

На підставі викладеного, керуючись  ч. 3 ст. 160, ст.ст.196, 198,202,205,207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

                Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»– задовольнити.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 03.03.2008р. у справі №А37/358-07 - скасувати.

                Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі у задоволені позову до Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» – відмовити.

Постанова суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст виготовлено – 09.07.2008р.

Головуючий:                                                                                                    А. О. Коршун

Судді:                                                                                                                 Л.П. Туркіна

                                                                                                                             О.А. Проценко