Постанова № 18871557, 31.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 р. Справа № 2а-2766/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Перцової Т.С. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.,

представника позивача - Цуканова В.В., представників відповідача - Циганенка А.К., Капустянської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2010р. по справі№2а-2766/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінея-С"

до Державної податкової інспекції в м. Суми за участю прокуратури Сумської області

про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛІНЕЯ-С” (далі по тексту - позивач, ТОВ «Лінея-С» звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Суми (далі по тексту - ДПІ в м. Суми, відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення:

-від 31 липня 2009 року № 0000752314/0/51283 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в сумі 6 970 577,00 грн.;

-від 31 липня 2009 року № 0000762314/0/51282 за платежем: податок на додану вартість, в сумі 5 056 232,00 грн.;

-від 09 жовтня 2009 року № 0000762314/1/51282 за платежем: податок на додану вартість, в сумі 5 056 232,00 грн.;

-від 09 жовтня 2009 року № 0000752314/1/51283 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в сумі 6 970 577,00 грн.;

-від 27 листопада 2009 року № 0000752314/2/51283 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в сумі 6 970 577,00 грн.;

-від 27 листопада 2009 року № 0000752314/2/51282 за платежем: податок на додану вартість, в сумі 5 056 232,00 грн.;

-від 10 лютого 2010 року № 0000752314/3/51283 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в сумі 6 970 577,00 грн.;

-від 10 лютого 2010 року № 0000752314/3/51282 за платежем: податок на додану вартість, в сумі 5 056 232,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від10.12.2010р. по справі№2-а-2766/10/1870 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми від 31липня 2009 року № 0000752314/0/51283 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств, в сумі 6 970 577,00 грн; від 31 липня 2009 року № 0000762314/0/51282 за платежем : податок на додану вартість, в сумі 5 056232,00 грн.; від 09 жовтня 2009 року № 0000762314/1/51282 за платежем : податок на додану вартість, в сумі 5 056 232,00 грн.; від 09 жовтня 2009 року № 0000752314/1/51283 за платежем : податок на прибуток приватних підприємств в сумі 6 970 577,00 грн.; від 27 листопада 2009 року № 0000752314/2/51283 за платежем : податок на прибуток приватних підприємств; від 27 листопада 2009 року № 0000752314/2/51282 за платежем : податок на додану вартість в сумі 5 056 232 ,00 грн.; від 10 лютого 2010 року № 0000752314/3/51283 за платежем : податок на прибуток приватних підприємств в сумі 6 970 577,00 грн.; від 10 лютого 2009 року № 0000752314/3/51282 за платежем : податок на додану вартість в сумі 5 056 232,00 грн.

Відповідач, не погодившись із зазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування та невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції положень пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.159 КАС України. Вважає, що судом першої інстанції при вирішення справи безпідставно не взято до уваги відсутність безпосереднього постачальника за місцем реєстрації, відсутність у постачальника (ТОВ «Славія») основних фондів, трудових ресурсів, відсутність самих поставок нафтопродуктів від ТОВ «Славія» до позивача, що свідчить про безтоварність проведених спірних господарських операцій, проігноровано наявність кримінальної справи. Вважає, що договори поставки, укладені між ТОВ «Славія» та ТОВ «Лінея-С», є нікчемними, оскільки не спрямовані на реальне настання юридичних наслідків та вчинені з метою отримання податкової вигоди.

З огляду на викладене, наполягає на тому, що позивач неправомірно відніс до складу валових витрат за 4 квартал 2008р. та 1 квартал 2009р. витрати по придбанню паливно-мастильних матеріалів у ТОВ «Славія» за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину. Факт відсутності реальної поставки товару від ТОВ «Славія» по нікчемним угодам, які описані вище, унеможливлює подальше використання товарів в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності підприємства, а тому відповідно на момент перевірки суми податку на додану вартість з отриманих паливно-мастильних матеріалів, які були відображені позивачем в податкових деклараціях за жовтень, листопад та грудень 2008 року та січень 2009 року, залишаються не підтвердженими податковими накладними. Вищенаведене, за твердженням відповідача, зумовлює скасування рішення суду першої інстанції з прийняттм нового про відмову в задоволенні позову.

Представники відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених в останній, підтримали та просили суд апеляційної інстанції скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від10.12.2010р. по справі№2-а-2766/10/1870 скасувати та прийняти нове рішення по даній справі, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "Лінея - С" відмовити.

В наданих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, з посиланням на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, наполягав на тому, що останні винесені відповідачем на підставі необгрутованих та безпідставних висновків акту перевірки про нікчемність угоди поставки нафтопродуктів між ТОВ “ЛІНЕЯ-С” та ТОВ “Славія”, яка повністю відповідає вимогам цивільного, господарського та податкового законодавства України, є реальною та дійсною. З огляду на викладене, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник прокуратури Сумської області в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ДПІ у м.Суми підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції в м.Суми було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІНЕЯ-С” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 26.09.2008 року по 31.03.2009 року, за наслідками якої було складено Акт від 21 липня 2009 року № 5128/2314/36067248/42 (далі акт перевірки) (т.1 а.с.11 53).

В ході планової виїзної документальної перевірки ТОВ "Лінея-С" ДПІ у м.Суми виявлено господарські взаємовідносини перевіряємого підприємства з ТОВ "Славія", а саме між даними суб'єктами господарювання був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого ТОВ "Славія" зобов'язується поставити і передати у влісність ТОВ"Лінея-С" нафтопродукти, бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне пальне, а також масла, присадки, автошини, товари нафтохімії. Згідно бази даних ДПІ в м. Суми "Перелік платників ПДВ за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України" було встановлено, що ТОВ "Славія" не знаходиться за місцем державної реєстрації, не подало звітність по податку на прибуток за 2008 рік, що свідчить про відсутність прибутку у підприємства та відповідно ставить під сумнів реальну діяльність даного підприємства та виконання вищезазначених домовленостей. Крім того, згідно облікових баз даних ДПІ у Бабушкінському районі і Дніпропетровська зафіксовано, що на ТОВ "'Славія'' одночасно працювала незначна кількість працівників, які фактично не мали фізичної можливості здійснювати діяльність по придбанні продажу, зберіганню, транспортуванню, супроводженню вантажу, навантаженні розвантаженню та оформлення відповідних передбачених чинним законодавства супровідних та інших дозвільних документів на нібито придбані та продані товарні матеріальні цінності. Також, в ході проведення перевірки було встановлено, що паливно-мастильні матеріали, які по спірній угоді ТОВ"Славія" повинно було поставити ТОВ"Лінея-С, нібито отримані від ТОВ"МЖК Конкріт ЛТД". Аналізуючи діяльність ТОВ"МЖК Конкріт ЛТД" перевіряючими констатовано, що дане підприємство не знаходиться за місцем державної реєстрації та знаходиться у розшуку, відповідно направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням до державного реєстратора за місцем обліку, а відносно директора ТОВ “МЖК Конкріт” за ч.І ст.205 КК України порушено кримінальну справу. Враховуючи вищевикладене, відповідачем зроблено висновок, що договори поставки, укладені між ТОВ “Славія” та ТОВ з "Лінея-С" не спричиняють реального настання правових наслідків. Таким чином, відповідачем зроблено висновок про нікчемність угод купівлі продажу нафтопродуктів між ТОВ “ЛІНЕЯ-С” та ТОВ “Славія”, внаслідок чого, на думку податкового органу, підприємством було порушено, зокрема п.5.1., п.п. 5.2.1. п.5.2., п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 7.4.1., п.п.7.4.4., п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

На підставі вищезазначеного акту Державною податковою інспекцією в м.Суми прийнято податкові повідомлення-рішення від 31 липня 2009 року № 0000752314/0/51283 за платежем: податок на прибуток приватних підприємств (т.1 а.с. 54), в сумі 6 970 577,00 грн. та № 0000762314/0/51282 за платежем: податок на додану вартість, в сумі 5 056 232,00 грн. (т.1 а.с. 55).

Позивач із вказаними податковими повідомленнями рішеннями не погодився та оскажив їх до ДПІ в м. Суми, ДПА в Сумській області та ДПА України. За результатами процедури адміністративного оскарження, скарги позивача були залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін, та були винесені податкові повідомлення-рішення від 09 жовтня 2009 року № 0000762314/1/51282 та № 0000752314/1/51283, від 27 листопада 2009 року № 0000752314/2/51283 та № 0000752314/2/51282, від 10 лютого 2010 року № 0000752314/3/51283 та № 0000752314/3/51282 про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на прибуток та податку на додану вартість на ту ж суму, що й з дріб`ю 0.

Скориставшись правом, наданим пп.5.2.2. п.5.2 ст.5 Закону № 2181, позивач оскаржив спірні податкові повідомлення-рішення до суду.

Задовольняючи позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів суду правомірність висновків, викладених в акті перевірки, та прийнятих на підставі акту податкових повідомлень рішень.

Так, в обґрунтування своїх висновків суд першої інстанції зазначив, що дослідженними первинними документами у справі, які відповідають вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1, п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, підтверджено фактичне виконання договору купівлі продажу № 47-09/08-ЛС від 25.09.2008 року та укладених додаткових угод до нього (т. 1 а.с. 158, 159, т.2 а.с. 71 - 90), згідно яких ТОВ"Славія" зобов'язується поставити і передати у власність ТОВ"Лінея-С" нафтопродукти, бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне пальне, а також масла, присадки, автошини, товари нафтохімії, а ТОВ"Лінея-С" зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити його (т.1 а.с. 155 157).

Отже, оскаржений правочин, за висновком суду першої інтанції, був товарним, товар був отриманий на підставі спірної угоди зі сховища, де знаходився на зберіганні (договір зберігання між ТОВ "Лінея - С" та ВАТ "Дніпронафтопродукт"), факт його транспортування в ході перевірки підтверджений відповідними товарно-транспортними накладними, та як встановлено перевіркою, був реалізований через АЗС ТОВ "Лінея С", оплата нафтопродуктів здійснена через банк, операція відображена в обліку обох підприємств (що підтверджується також актом перевірки ТОВ "Славії"), факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено. Посилання відповідача на те що в акті перевірки ТОВ “Славія” правочини між ТОВ “Славія”та ТОВ “МЖК Конкріт” визнані також нікчемними, суд вважає необґрунтованими, оскільки такі висновки не спростовують товарного характеру операцій між позивачем та ТОВ “Славія”.

Жодного доказу, який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо повязана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь, не надано.

Таким чином, суд першої інстанції з посиланням на ст.ст.204, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст.180, 207 Господарського кодексу України вважає, що висновки відповідача про нікчемність договорів між ТОВ "Лінея - С" та ТОВ "Славія" ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Зважаючи на те, що підприємство у відповідності п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” має належним чином оформлені податкові накладні, а витрати по придбанню паливно - мастильних матеріалів у ТОВ “Славія”, які віднесені ТОВ "Лінея-С" до складу валових витрат, згідно пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підтверджені належним чином оформленими розрахунковими та платіжними документами (платіжними дорученнями, видатковими накладними), суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій позивача у спірних правовідносинах вимогам законодавства та наявність підстав для формування податкового кредиту та валових витрат за вищевказаним правочином.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих продавцями (виконавцями) податкових, видаткових накладних, не є безумовною підставою для нарахування податкового кредиту у випадку нездійснення самої господарської операції. Дані посилання відповідають практиці Верховного суду України, викладеній у рішенні від 21.01.2011 року.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем, ТОВ «Лінея-С» та ТОВ «Славія» був укладений договір купівлі-продажу № 47-09/08-ЛС від 25.09.2008 року, згідно якого продавець - ТОВ"Славія" зобов'язується поставити і передати у власність покупцю ТОВ "Лінея-С" нафтопродукти, бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне пальне, а також масла, присадки, автошини, товари нафтохімії ( в подальшому товар), а ТОВ"Лінея-С" зобов'язується прийняти вказаний товар і оплатити за нього визначену грошову суму в строки, передбачені договором (т.1 а.с. 155 157). Найменування товару, повний асортимент, ціна, кількість, одиниця виміру визначені в Додаткових угодах, які є невідємною частиною Договору (п.1.2). Якість товару повинна відповідати техничним умовам (ТУ) та державним стандартам, діючим на території України. Прийом Товару по кількості та якості проводиться Покупцем в момент отримання його від Продавця (п.2.1, п.2.2. Договору). Умови поставки у відповідності з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачення термінів (Інкотермс» (2000 р) EXW склад ВАТ «Дніпронафтопродукт» м.Дніпропетровськ, або на інших складах, які знаходяться в користуванні ВАТ «Дніпронафтопродукт» на підставах, що не суперечать діючому законодавству (п.3.3 Договору).

Як свідчать матеріали справи, до вказаного договору були укладені додаткові угоди від 28.10.2008 року, 01.03.2009р., 01.11.2008р., 11.11.2008р., 14.11.2008р., 25.11.2008р., 01.12.2008р., 21.12.2008р., 01.01.2009р., 12.01.2009р., 17.01.2009р., 01.02.2009р., 18.02.2009р., 01.03.2009р., 18.03.2009р. (т. 1 а.с. 158, 159, т.2 а.с. 71 - 90).

В додатковій угоді від 28.10.2008 року до Договору № 47-09/08-ЛС, яка є невідємною частиною останнього, позивачем та ТОВ «Славія» зазначено, що місцем поставки товару є АЗС Покупця, тобто, ТОВ «Лінея-С».

Виходячи зі змісту спірного договору та укладених до нього додаткових угод вбачається, що зобовязання по поставці товару за спірною угодою було покладено саме на продавця ТОВ «Славія», при цьому продавець повинен був поставити товар на АЗС покупця.

Колегією суддів встановлено, що поставка спірних нафтопродуктів на АЗС ТОВ «Лінея-С» здійснювалась ВАТ «Дніпронафтопродукт» на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 27.10.2008 року № 2710/08-6 від 27.10.2008р., укладеного між вказаним товариством та позивачем. Саме між вказаними сторонами було складено товарно транспортні накладні (т. 2 а.с.92 250, т.3 а.с. 1 250, т.4 а.с. 9 - 28), в яких замовником виступала одна з філій ВАТ «Дніпронафтопродукт», вантажовідправником ТОВ «Лінея-С», вантажоодержувачем - відповідне АЗС позивача.

Слід відмітити, що зі змісту вищенаведених документів не вбачається, що нафтопродукти перевозилися ТОВ «Славія» або його уповноваженим представником.

Колегія суддів зауважує, що ані умови договору купівлі-продажу нафтопродуктів, ані умови додаткових угод до нього, укладених між ТОВ «Лінея-С» та ТОВ «Славія», не передбачали поставку, у тому числі перевезення товару до АЗС покупця ВАТ «Дніпронафтопродукт». В матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про уповноваження ВАТ «Дніпронафтопродукт» від імені ТОВ «Славія» здійснити поставку нафтопродуктів позивачу за угодою від 25.09.2008 року.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Цивільного кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем (ч.5, 6 ст.267 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “Славія” нафтопродукти, які були предметом угоди, зберігало на ВАТ “Дніпронафтопродукт”.

З огляду на досліджені матеріали справи колегія суддів вважає вищевказаний висновок суду першої інстанції недоведеним та таким, що не відповідає обставинам у справі.

Слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні відповідний договір зберігання товару, що був предметом по спірній угоді, укладений між ТОВ «Славія» та ВАТ «Дніпронафтопродукт», а також документи на підтвердження внутрішнього переміщення товару (нафтопродуктів) в межах складу ВАТ “Дніпронафтопродукт” від продавця ТОВ «Славія» до покупця ТОВ «Лінея-С».

Посилання суду першої інстанції на листи ТОВ «Славія», направлені на адресу ТОВ «Лінея - С» та ВАТ “Дніпронафтопродукт” про перехід права власності на нафтопродукти на підставі договору № 47-09/08-ЛС від 25.09.2008 року, як на доказ зберігання, знаходження та подальшого переміщення на ВАТ «Дніпронафтопродукт» нафтопродуктів від ТОВ «Славія» до ТОВ «Лінея-С», що були предметом вказаної угоди, не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки не є належними доказами зберігання нафтопродуктів у розуміні вимог ст.ст.936, 937 Цивільного кодексу України та 70 КАС України.

Наданий до матеріалів справи договір зберігання №2710/08-7 від 27.10.2008р., укладений між ВАТ «Дніпронафтопродукт» та ТОВ «Лінея-С», також не свідчить про зберігання та переміщення нафтопродуктів, які були відчуженні ТОВ «Славія» позивачу за спірною угодою.

Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції з метою повного та всебічного зясування обставин у справі у позивача були витребувані акти прийняття-передачі товару по спірній угоді, які б підтверджували передачу нафтопродуктів від ТОВ «Славія» до ТОВ «Лінея-С». Такі документи до суду надані не були.

Натомість, представником позивача до матеріалів справи було надано копії актів прийому-передачі послуг зберігання, складені між Зберігачем ВАТ “Дніпронафтопродукт” (т.5 а.с.1-21) та позивачем ТОВ «Лінея-С», які не містять відомостей щодо зберігання позивачем придбаних у ТОВ «Славія» нафтопродуктів.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно п.п.5.4.1 Інструкції від 20.05.2008р. за № 281/171/578/155 з прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град. С відповідно до ГОСТ 3900. Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Однак позивачем до матеріалів справи не надано документів на підтвердження перевірки якості пального, врахування якої при прийманні Товару передбачено положеннями п.2.1, п.2.2 Договору.

Таким чином, доводи позивача про те, що отриманий ним зі складу ВАТ «Дніпронафтопродукт» товар (нафтопродукти) є товаром, придбаним у ТОВ «Славія» за угодою від 25.09.2008 року, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що позивачем ні в ході перевірки, ні під час апеляційного розгляду справи не надано документів, якими було беззаперечно підтверджено факт поставки та отримання товару на виконання договору, укладеного ТОВ «Лінея-С» з ТОВ «Славія», що свідчить про безтоварність таких операцій.

Згідно положень ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на викладене, оскільки поставка товару за угодою від 25.09.2008 року від ТОВ «Славія», яке видало відповідні податкові та видаткові накладні та отримало кошти від позивача, не відбулась (товар до ТОВ «Лінея-С» був поставлений іншим господарюючим субєктом - ВАТ «Дніпронафтопродукт», який не був наділений відповідними повноваженнями на вчинення певних дій від імені ТОВ «Славія»), колегія суддів дійшла висновку про недотримання між сторонами угоди від 25.09.2008 року істотних умов договору.

Колегія суддів дійшла висновку про недотримання між сторонами угоди від 25.09.2008 року істотних умов договору, що свідчить про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Славія», всупереч п.5 ст.203 Цивільного кодексу України, не був направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вищевикладене, на думку колегії суддів, свідчить про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Славія», всупереч п.5 ст.203 Цивільного кодексу України, не був направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Положеннями п.1 ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження реальності господарських операцій за договором, укладеним між ТОВ «Лінея-С» та ТОВ «Славія», колегія суддів погоджується з висновком акту перевірки щодо нікчемності зазначеного правочину.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 даного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З огляду на те, що позивачем не доведено фактичного здійснення господарських операцій з придбання нафтопродуктів у ТОВ «Славія», колегія суддів вважає, що надані до матеріалів справи первинні документи (видаткові накладні, розрахунки, протоколи узгодження цін, платіжні доручення, акти здачі прийому виконаних робіт згідно договору зберігання, товарно-транспортні накладні, складені між ВАТ «Дніпронафтопродукт» та ТОВ «Лінея-С») не є підставою для включення позивачем витрат за спірною угодою з ТОВ «Славія» в сумі 16854109 грн. до складу валових витрат, оскільки вказані документи, всупереч приписам ст..9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не відображають реального змісту господарських операцій.

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону україни «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи відсутність належних доказів реальності господарських операцій з поставки ТОВ «Славія» нафтопродуктів позивачеві, колегія суддів приходить до висновку, що наявність податкових накладних, не є достатньою підставою для формування позивачем податкового кредиту за спірною угодою в сумі 3370821,92 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає висновки акту перевірки ТОВ «Лінея-С» про порушення останнім вимог п.5.1., п.п. 5.2.1. п.5.2., п.п. 5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п.п. 7.4.1., п.п.7.4.4., п.п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі вказаних висновків вакту перевірки такими, що не підлягають скасуванню.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від10.12.2010р. по справі№2-а-2766/10/1870 прийнята з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а тому в силу приписів.3 ч.1 ст.198, п.п.3, 4 ч.1 ст.202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмови в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми - задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.12.2010р. по справі№2а-2766/10/1870 - скасувати.

Прийняти нову постанову, , якою в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінея-С" до Державної податкової інспекції в м. Суми за участю прокуратури Сумської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Перцова Т. С. Шевцова Н.В. Повний текст постанови виготовлений 01.06.2011 р.