Постанова № 18871191, 23.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2011 р. Справа № 2а-1870/310/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кооперативного підприємства "Універмаг" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.01.2011р. по справі№2а-310/11/1870

за позовом Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

до Кооперативного підприємства "Універмаг"

про стягнення заборгованості зі сплати штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

12.01.2011 року, Охтирська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Кооперативного підприємства «Універмаг» (далі відповідач) в якому просить стягнути з відповідача заборгованість перед бюджетом по штрафним санкціям в сумі 33848,00 грн. на користь Державного бюджету.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.01.2011 року позов було задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету штрафні санкції в сумі 33848,00 грн.

Відповідач не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норми процесуального та матеріального права, а саме: Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 року № 199 «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться у позивача на податковому обліку.

Працівниками позивача була проведена виїзна перевірка каси відповідача, що розташована за адресою: м. Охтирка, Сумської області, вул. Жовтнева, 8, з питань дотримання відповідачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, про що був складений акт №0503/18/11/23/31525553 від 12 листопада 2010 року.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.9ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: в період з 13.11.2007 року по 01.11.2010 року відповідачем не було роздруковано 337 фіскальних звітних чеків та не було забезпечено їх збереження в книгах обліку розрахункових операцій; п.13ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», бухгалтером-касиром не було забезпечено відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, надлишок грошових коштів становив 37,60 грн.

За результатами перевірки було ухвалено рішення від 19 листопада 2010 року № 0002892340 про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 33848 грн.

На час розгляду справи в суді відповідачем визначені рішенням відповідача штрафні санкції сплачені не були.

Приймаючи постанову про задоволення позову суд першої інстанції виходив із приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду, виходячи з наступного.

У відповідності до п.9, п.13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані, зокрема, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки загальній сумі продажу за розрахункових операцій, виданими з початку робочого дня.

Відповідач в своїй господарській діяльності користується реєстратором розрахункових операцій Датекс МР-50, заводський номер 01007613.

Податковим органом ставиться до вини підприємству-відповідачу не роздрукування 337 щоденних фіскальних звітних чеків і не забезпечення їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

В ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції представниками відповідача було зауважено, що відповідач здійснює діяльність у формі надання приміщення в оренду.

Оформлення здійсненої орендарями орендної плати проводиться працівниками відповідача з застосуванням реєстратора розрахункових операцій.

За період часу який вказав в акті перевірки податковий орган відповідачем розрахункові операції не здійснювались, тому щоденні фіскальні чеки не були роздруковані та не забезпечено їх зберігання книгах обліку розрахункових операцій.

Крім цього, до матеріалів справи були надана довідка ТОВ «Фортуна», яка виконує технічне обслуговування та ремонт реєстратора розрахункових операцій відповідача, яка каже, що якщо на РРО не було проведено жодної розрахункової операції, то інформація для занесення у фіскальну память відсутня, реєстратор блокує формування ЗЕТ звіту.

Вказані обставини апеляційна скарга вказує як на поважні причини нездійснення роздрукування працівниками відповідача щоденних фіскальних звітів.

Колегія суддів погоджується з наведеною позицією апеляційної скарги, з наступних підстав.

У відповідності до терміну, визначеному в статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», фіскальний звітний чек документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної памяті.

Пункт 11 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» від 18.02.2002 року №199, серед видів звітів реєстраторів розрахункових операцій передбачає два денних звіті:Х- звіт та Z-звіт.

За змістом пункту 17 вказаної постанови чек Z-звіту фіскальний звітний чек повинен додаткового до встановлених пунктом 14 цієї постанови реквізитів містити дані про підсумок розрахункових операцій та суми ПДВ відповідно до абзаців другого, четвертого, пятого, шостого цього пункту за сумами коштів, виданих покупцями (споживачами послуг), якщо такий підсумок не дорівнює нулю.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про правомірність рішення податкового органу не покладання обовязку на відповідача по сплаті штрафних санкцій є неправильним.

Стосовно частини позовних вимог про стягнення штрафних санкцій за не забезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, то колегія суддів зазначає наступне.

Податковим органом ставиться до вини не забезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму 37,60 грн.

Як свідчать пояснення представника відповідача, надані під час перевірки та надані до матеріалів справи копії касової книги 37,60 грн. не є коштами отриманими від реалізації товарів (надання послуг),а саме: є коштами сплаченими орендарем приміщення за комунальні послуги, тому такі операції відносяться до позареалізаційних надходжень та не проводяться по контрольно-касовому апарату і оформлюється згідно вимог Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що під час надання оцінки даним доказам судом першої інстанції не були дотримані правила статті 86 КАС України.

Частини 2 та 3 вказаної статті кажуть, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Опис наявних купюр та монет, який є додатком до акту перевірки, та покладений в основу висновків суду першої інстанції, не є беззаперечним доказом, що грошові кошти в сумі 37,60 грн. отримані відповідачем за реалізований товар (надані послуги), за наявності документального підтвердження походження цих коштів.

Виходячи з наведеного висновок суду першої інстанції про задоволення позову є неправильним.

Суд першої інстанції зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» від 18.02.2002 року №199, Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі в становлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суд першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що постанова суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Кооперативного підприємства "Універмаг" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26.01.2011р. по справі№2а-310/11/1870 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКононенко З.О.

Судді Донець Л.О. Бондар В.О. Повний текст постанови виготовлений 27.05.2011 р.