Ухвала суду № 18871045, 23.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2011 р.Справа № 2а-15653/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, Комунального підприємства охорони здоровя "Центральна районна аптека №143" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2011р. по справі№2а-15653/10/2070

за позовом Комунального підприємства охорони здоровя "Центральна районна аптека №143"

до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

09.12.2010 року, Комунальне підприємство охорони здоровя «Центральна районна аптека №143» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області (далі відповідач), в якому просив про скасування рішення про застосування штрафних санкцій №0000202301 від 29.11.2010 року; № 0000212301 від 29.11.2010 року; № 0000222301 від 29.11.2010 року; №0000232301 від 29.11.2010 року; № 0000242301 від 29.11.2010 року; податкове повідомлення-рішення №0000192301/0 від 29.11.2010 року; № 0000182301/0 від 29.11.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2011 року по справі № 2-а-15653/10/2070 частково задоволено позов.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.11.2010 року № 0000182301/0 про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 6894,00 грн., в тому числі основний платіж 4596 грн., штрафні санкції 2298 грн.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 29.11.2010 року № 0000242301, яким було визначено позивача сплатити фінансові санкції в розмірі 5366,35 грн. в частині сплати фінансових санкцій в сумі 3016,05 грн., щодо розрахункових операцій у квітні 2010 року на суму 603,21 грн.

В задоволенні іншої частини позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позову, постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норми процесуального та матеріального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»; Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати в частині задоволення позову, в цій частині постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норми процесуального та матеріального права, а саме: Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»; Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що працівниками відповідача була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.07.2001 року по 30.06.2010 року, про що був складений акт №1627/23-01974773 від 17.11.2010 року.

Порушення, встановлені під час перевірки склали у п.1ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», а саме: здійснення підприємством торгівельної діяльності без придбання відповідних торгових патентів; п.1ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: підприємство проводило розрахункові операції без застосування реєстратора розрахункових операцій; пп.5.2.1п.5.2,п.5.9ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1148грн.; пп.3.2.9п3.2ст.3,п.4.1ст.4.пп.7.3.1п.7.3ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 4596 грн.

За результатами перевірки були ухвалені рішення № 0000202301 від 29.11.2010 року, яким до позивача були застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2880,00 грн.; № 0000212301 від 29.11.2010 року яким позивачу визначена сума штрафних (фінансових ) санкцій у сумі 2880,00 грн.; № 0000222301 від 29.11.2010 року, яким позивачу визначені штрафні (фінансові) санкції у сумі 5760,00 грн.; № 0000232301 від 29.11.2010 року, яким позивачу визначені штрафні (фінансові) санкції у сумі 23040,00 грн.; № 0000242301 від 29.11.2010 року, яким позивачу визначені штрафні (фінансові) санкції у сумі 5366,35 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000192301/0 від 29.11.2010 року; № 0000182301/0 від 29.11.2010 року, яким позивачу визначений платіж з податку на прибуток у сумі 1722,00 грн.

Приймаючи постанову про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив із приписів Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду, виходячи з наступного.

Пунктом 1 статі 3Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» передбачено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється субєктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Податковим органом ставиться до вини позивачу здійснення у підприємством торгівельної діяльності без придбання відповідних торгових патентів у період часу з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності відноситься до загальнодержавних податків і зборів у відповідності до ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування».

За таких обставин, доводи апеляційної скарги позивача про необхідність застосування до даного порушення статтю 250 ГК України, яка каже, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлення законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, є необґрунтованими.

З приводу неправильного проведення позивачем розрахункових операцій, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обовязковим, встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики і Державної податкової адміністрації України.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 року №1336 «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зазначено, що граничний розмір перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обовязковим, для форм та умов проведення діяльності, визначених у пунктах 2 (роздрібна торгівля через засоби пересувної торгівельної мережі (автомагазини, авто розвозки, автоцистерни, цистерни, бочки, бідони, низькотемпературні лотки-прилавки, візки, розноски, лотки, столики), що розташовані за межами стаціонарних приміщень), 3,5,6,13,14,16,17,22,23,27 переліку, 200 тис. гривень на один субєкт господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом правильно були застосовані санкції за здійснення розрахункових операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів, крім подій які відносяться до розрахункових операцій у 2008 році.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду.

Стосовно заниження позивачем задекларованих позивачем показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів» на суму 4592 грн., у звязку з крадіжкою паливно-мастильних матеріалів та будівельних матеріалів, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до п.п.5.2.1п.5.2ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат не належить вартість витрат ТМЦ, що перевищує норму витрат зазначену в даному підпункті.

На підставі наказу міністерства транспорту України від 10.02.1998 року №43, норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті призначення для планування потреби підприємств, організацій та установ (далі - підприємств) в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Нормування витрат палива це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми. Лінійні норми витрат пального встановлюються для кожної марки автомобілів, що експлуатуються, і відповідають визначеним умова роботи автомобільного транспорту. Лінійні норми є технологічними нормами і включають витрати пального, необхідні для здійснення транспортного процесу.

За правилами наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 27 серпня 2000 року №174 «Про затвердження Правил визначення вартості будівництва», норми витрат при проведенні будівельних та ремонтних робіт встановлюються шляхом визначення вартості нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переоснащення підприємств, будівель і споруд, ремонту житла, обєктів соціальної сфери і комунального призначення та благоустрою, а також реставрації памяток архітектури та містобудування і носять обовязковий характер при визначенні вартості будов (обєктів), будівництво яких здійснюється із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ і організацій державної власності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приріст балансової вартості запасів за 4-й квартал 2008 року складає в сумі 28 790 грн., а за даними перевірки склав 33 382 грн., тобто, та були допущені невірне складання розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, приріст за 4 -й квартал 2008 року, який відобразився у складі валових доходів, занижено на 4 592 грн. в результаті чого занижено валові доходи на суму 4 592 грн. та відповідно податок на прибуток.

Доводи апеляційної скарги про встановлення ревізією КРУ зайвого списання бензину та зайвого списання будівельних матеріалів та повернення зазначених коштів до бюджету в рахунок відшкодування не спростовують здійснення позивачем порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім цього, податковим органом ставиться до вини підприємству-позивачу не відображення у податковому обліку та не віднесення до обсягу продаж з податку на додану вартість операції безоплатної передачі приміщення аптеки №91 згідно рішення органів місцевого самоврядування з балансу КПОЗ «ЦРА №143» на баланс іншого субєкта господарювання ТОВ «Зоря».

На підставі пп.3.2.9 п.3.2ст.3,п.4.9ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» не є обєктом оподаткування операції з безоплатної передачі у державну власність чи комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність обєктів усіх форм власності, які перебувають на балансі одного платника податку і передаються на баланс іншого платника податку, якщо такі операції здійснюються за рішенням КМУ, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, прийнятими у межах їх повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 року № 0000182301/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 6894,00 грн. за цим порушенням.

Рішенням Харківської обласної ради від 26.11.2009 року №1491-У «Про надання дозволів на списання майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст областей» надано дозвіл позивачу на списання з балансу шляхом ліквідації приміщення аптеки №91; загальною площею 159,8 кв.м, 1983 року побудови, інвентарний № 600, розташованого за адресою: Харківська область; Великобурлуцький район, с. Шипувате. вул. Леніна, 6.

Дана господарська операція знайшла своє відображення в бухгалтерському обліку позивача.

Твердження відповідача про безоплатну передачу списаної будівлі ТОВ «Зоря» не підтверджується наданими до справи доказами.

Доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються на припущеннях, тому не можуть бути взяти судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі в становлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суд першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що постанова суду не підлягає скасуванню, а апеляційні скарги задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції в Харківській області, Комунального підприємства охорони здоровя "Центральна районна аптека №143" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2011р. по справі№2а-15653/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКононенко З.О.

Судді Донець Л.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 27.05.2011 р.