Ухвала суду № 18870688, 26.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 р.Справа № 2а-1297/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.,

в присутності представника позивача Васильєвої Н.С., представника відповідача Крицької Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2011р. по справі№2а-1297/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Ін-Трейд"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне підприємство «ІН-ТРЕЙД», звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000082302 від 01.02.2011 року, № 000092302 від 01.02.2011 року, прийнятих ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 року адміністративний позов задоволено.

Визнано незаконними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 000082302 від 01.02.2011 року та № 000092302 від 01.02.2011 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Ін-Трейд» (ідентифікаційний код: 36818614, адреса: м. Харків, вул. Новгородська, 11-а, 3-й поверх, к. № 8) 3 (три) гривні 40 коп. судового збору.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст.215, п.1 ст. 216, 228 Цивільного кодексу України, п.4.1 ст.4, п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. ст. 3, 4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 02.11.2010 року № 930, від 16.11.2010 року № 976 та від 10.01.2011 року № 8 ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання ПП «Ін-Трейд» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 28.12.2009 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки складено акт про результати виїзної планової перевірки № 71/23-212/36818614 від 20.01.2011 року, яким було встановлено факти заниження податкових зобов'язань зі сплати ПДВ на суму 7 579 294,00 грн.; заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток підприємств на суму 21 596 313,00 грн..

На підставі Акту перевірки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова видані податкові повідомлення-рішення: № 000082302 від 01.02.2011 року на сплату до бюджету основного платежу - суми податку на прибуток підприємств у розмірі 21 596 313,00 грн. та штрафних санкцій у розмір 5 399 078,25 грн.; та № 000092302 від 01.02.2011 на сплату до бюджету основного платежу - суми податку на додану вартість у розмірі 7 579 294,00 грн. та штрафних санкцій у розмір 1 894 823,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено існування як на момент винесення спірних податкових повідомлень-рішень, так і на день розгляду справи обґрунтованих підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток і з податку на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є. правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Маетеріалами справи встановлено, що висновку Акту про результати виїзної планової перевірки № 71/23-212/36818614 від 20.01.2011 року щодо завищення позивачем суми валових витрат, заниження суми валових доходів та відповідно заниження податкових зобов'язань зі сплати податку на прибуток та щодо завищення ПП «ІН-ТРЕЙД» суми податкового кредиту по ПДВ та відповідно заниження податкових зобов'язань зі сплати ПДВ ґрунтувались здебільшого на інформації відповідача щодо статусу контрагентів Позивача, результатах здійсненого самостійно Відповідачем аналізу економічної доцільності укладених Позивачем угод, на встановлених фактах відсутності необхідних, на думку відповідача, первинних документів, що свідчили б про реальність здійснених операцій, зокрема щодо транспортування товару.

Однак колегія суддів вважає необґрунтованими ці висновку, виходячи з результатів дослідження наявних фактичних господарських взаємовідносин позивача з контрагентами та порівняння показників такої діяльності з показниками відповідної податкової звітності та даних бухгалтерського обліку позивача.

Зокрема, колегія суддів не може погодитися з висновками відповідача про заниження та одночасне завищення позивачем суми валових доходів за перевіряємий період за рахунок збільшення відповідачем суми вартості товарів, що повинні були, на думку ДПІ, продовжувати обліковуватись позивачем в деклараціях з податку на прибуток як товари, що залишаються на складі (бухгалтерський рахунок 281) та відповідно враховуватись при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів та за рахунок визнання угод з відвантаження таких товарів нікчемними. Такі висновки зроблені ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова стосовно укладених позивачем угод щодо постачання товарів з контрагентами ТОВ «Едан плюс» (код ЄДРПОУ 36032757), ТОВ «Фінвестбуд» (код ЄДРПОУ 35331483), за якими, на думку відповідача, відсутні передбачені чинним законодавством первинні документи, що підтверджували б фактичне постачання товару, його транспортування та рух (відсутні транспортні, супроводжувальні документи, приймально-здавальні акти).

Окрім того, на думку відповідача, вказані контрагенти позивача не спроможні здійснити приймання постачаємого товару.

При цьому, матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Едан плюс» було укладено договори купівлі-продажу № ИН 0301-7п від 01.03.2010 року, № ИН 0601-Іп від 01.06.2010 року, відповідно до умов яких ПП «Ін-трейд» (Продавець) постачав на користь Покупця (ТОВ «Едан плюс») товари (промислову продукцію - автозапчастини, лакофарбову продукцію; поліетилен) на тих чи інших умовах постачання та оплати.

Також з ТОВ «Фінвестбуд» позивачем укладено договір купівлі-продажу № ИН 0604-Іп від 04.06.2010 року, відповідно до умов якого ПП «Ін-трейд» (Продавець) постачав на користь Покупця (ТОВ «Фінвестбуд») товари - муку фасовану.

Колегія суддів зазначає, що передання товару від позивача на адресу Покупців оформлювалось передбаченими чинним законодавством України первинними документами - належним чином складеними видатковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, що положення укладених Позивачем договорів купівлі-продажу не містили обов'язку ПП «ІН-ТРЕЙД» щодо організації транспортування товару, проведення розвантажувально-навантажувальних, фасувальних, підйомних робіт, проте передбачали обов'язок щодо надання товару у розпорядження покупців за відповідним базисом постачання. За твердженням позивача, оформлення чи не документальне оформлення подальшого транспортування отриманого товару залишалось на розсуд покупців.

Також матеріалами справи встановлено фактичні обставини передачі товарів, що підтверджується копіями договорів оренди позивачем складських приміщень, які за своїми функціональними можливостями підтверджують спроможність позивача організувати ведення складського товарного обігу підприємства.

Щодо документального оформлення операцій з відвантаження товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Так, вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" " первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що належно оформлені між Продавцем та Покупцем видаткові накладні були достатньою законною підставою для Позивача відобразити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції з реалізації товару.

Матеріалами справи встановлено, що фактично відвантаження товарів здійснювалось зі складу позивача за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, смт Васищево, вул. Овочева, 13, що використовується ПП «Ін-Трейд» на підставі Договору суборенди № 1/6-5 від 01.05.2010 року, укладеного з ФОП ОСОБА_3 Відвантаження товару здійснювалось на умовах самовивозу, за домовленістю організацію відвантаження, подальшого перевезення товару було покладено на Продавців. Договір суборенди судом оглянутий та міститься в матеріалах справи.

Щодо посилання відповідача про відсутность товаро-транспортної супроводжувальної документації колегія суддів зазначає наступне.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобілю, зокрема типова форма вантажно-транспортної накладної, затверджені спільним наказом Мінтрансу України, Мінстату України від 29.12.95р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»(із змінами та доповненнями).

Спільний Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» N 488/346, 29.12.1995 року, на який посилається відповідач в обґрунтування свого висновку про те, що застосування товарно-транспортних накладних форми 1-ТН є обов'язком для всіх суб'єктів господарської діяльності станом на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, тому він не є нормативним документом та усі його норми не можуть вважатися обовязковими до застосування.

Крім того, вказані Правила видані на виконання Програми заходів по забезпеченню збереження вантажів, захисту їх від крадіжок та безпеки пасажирів на транпсорті, яка затверджена постановою КМУ від 05.01.95 №710 і таким чином Міністерством транспорту перевищено свої повноваження у присвоєнні товаро-транспортній накладній статусу, якого вона не може мати у діючому законодавсті, що регулює сферу бухгалтерського обліку та оподаткування.

Колегія суддів вважає занеобхідне звернути увагу, що положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено для особи, яка підпадає під дію цього закону, альтернативну поведінку, тобто встановлено диспозитивність у облікових відносинах.

Так, у відповідності до ч. 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає: облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може видаляти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для позивача як продавця, що не здійснює транспортування, товаро-транспортна накладна у випадку її оформлення мала б лише статус документу, що супроводжував в подальшому вантаж покупця, а не статус документу, за яким підприємство повинно було б будувати свій бухгалтерський облік в частині відпуску ТМЦ. Для позивача факт передання товару було засвідчено оформленням наявних видаткових накладних.

При цьому колегія суддів зазначає, що неявні в матеріалах справи видаткові накладні повністю відповідають вимогам до первинних документів, які пред'являються п.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.95р.

Таким чином, надані позивачем докази спростовують висновки відповідача про відсутність фактичного відвантаження позивачем на користь контрагентів товару.

Щодо статусу контрагентів позивача, на які посилається відповідач, як на додаткову обґрунтовуючи підставу невизнання здійснених поставок товару, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені вимоги, додержання сторонами яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Матеріалами справи встановлено, що укладання між ПП «Ін-Трейд» та ТОВ «Едан плюс», ТОВ «Фінвестбуд» договорів купівлі-продажу відбувалось в рамках здійснення позивачем господарської діяльності, що за своєю характеристикою є підприємницькою, спрямованою в цілому на одержання прибутку (економічного результату). Спрямоване на реальне встановлення між позивачем та контрагентами цивільних прав та обов'язків. Предмет вказаних правочинів не суперечить засадам цивільного законодавства, у тому числі щодо його форми та змісту, відповідає вимогам Статуту позивача щодо видів діяльності, якими підприємство має право займатися.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, в акті перевірки та наданих доказах не наведено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених позивачем договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

При цьому колегія суддів зазначає про наявність у позивача всіх необхідних передумов для здійснення операцій з купівлі товарів за договором та для їх подальшого використання в господарській діяльності: відповідний штат кваліфікованих працівників, наявність складських приміщень, широке коло ділових зв'язків та контрагентів.

Матеріалами справи підтверджено, що укладання договорів купівлі-продажу позивачем було здійснене з метою реального встановлення між позивачем та контрагентами цивільних прав та обов'язків, настання відповідних господарських наслідків, та цілком відповідало загальній спрямованості діяльності ТОВ «Титан Груп» щодо напрямків здійснення торгівельної діяльності за видами товару, зокрема . кількісні показники позивача здійснення оптової торгівельної діяльності підприємства за видами товару, що засвідчені у Звітах про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі (форма № 1-опт) та відображені у бухгалтерському обліку підприємства (Звіти про реалізацію з бази 1-С).

Окрім того, згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України. Згідно ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, при укладанні та виконанні угод з вищевказаними контрагентами позивач керувався офіційними відомостями щодо зареєстрованих суб'єктів підприємницької діяльності, з чинними установчими документами.

З огляду на вищевказане вбачається необгрунтовність та незаконність висновків відповідача щодо завищення та одночасного заниження позивачу валових доходів за рахунок визнання нікчемними операцій з постачання товарів.

Окрім того, керуючись вищенаведеним правовим обґрунтуванням колегія суддів вважає незаконними висновки відповідача про завищення ПП «Ін-Трейд» суми податкових зобов'язань у розмірі 1 999 214,00 грн. за вищеописаними угодами з відвантаження товарів на користь ТОВ «Едан Плюс», ТОВ «Фінвестбуд», що визнані ДШ нікчемними, та про завищення сум податкового кредиту позивача за рахунок включення сум ПДВ по вартості товару, що був відвантажений за вказаними вище угодами на суму 1 999 214,00 грн.

Колегія суддів вважає занеобхідне звернути увагу, що ДПІ у Фрунзенському районі не наводить переліку тих податкових накладних, ПДВ за яким на думку відповідача не підлягає включенню до складу податкового кредиту.

Таким чином виключення зі складу податкового кредиту було здійснено відповідачем розрахунковим шляхом, за яким сума зменшення податкового кредиту дорівнювала сумі зменшення податкових зобов'язань за угодами, які визнані нікчемними.

Також, виключаючи суму ПДВ зі складу податкового кредиту на підставі п. 7.4.1., 7.4.4. ст.. 7 закону України «Про податок на додану вартість», відповідач не обґрунтовує необхідність зменшення податкового кредиту посиланнями на первинні документи, записи в податковому та бухгалтерському обліку, що свідчили б про використання товарів не в господарській діяльності позивача.

Окрім того, колегія суддів зазначає, відповідач не здійснював коригування (зменшення) валових витрат на придбання зазначених товарів. Таким чином, у відповідача відсутні підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 1 999 214,00 грн. на підставі п. 7.4.1., 7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, колегія суддів не може погодитися з висновками відповідача про порушення позивачем п.п. 11.2.1. п. 11.2. ст.. 11 Закону України «По оподаткуванню прибутку підприємств» в частині включення до складу валових витрат сум оплати за товари за угодами з контрагентами ТОВ «Едан плюс» (код ЄДРПОУ 36032757), ТОВ «Белен» (код ЄДРПОУ 35211127), ТОВ «Дом і К» (код ЄДРПОУ 33900040), ТОВ «Електрощит-сервіс» (код ЄДРПОУ 33204079),ТОВ «Фінвестбуд», ПВП «Квадро», що на думку ДПІ була здійснена позивачем без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Відповідно до п. 5.1. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрати платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до п. 5.2.1. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороню праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами. 5.3-5.7 ніеї статті.

Відповідно до п. 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальний формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до установчих документів ПП «Ін-Трейд» торгівля, у тому числі оптова торгівля за видами товарів, що були предметами вищевказаних угод, є одним із статутних видів господарської діяльності підприємства, а з огляду на комплексний аналіз видів торгівлі, що здійснював позивач, є типовою, систематичною.

Колегія суддів зазначає, що укладені позивачем з ТОВ «Едан плюс» (код ЄДРПОУ 36032757), ТОВ «Белен» (код ЄДРПОУ 35211127), ТОВ «Дом і К» (код ЄДРПОУ 33900040), ТОВ «Електрощит-сервіс» (код ЄДРПОУ 33204079),ТОВ «Фінвестбуд», ПВП «Квадро» договори купівлі-продажу відповідають вимогам чинного законодавства України щодо порядку їх оформлення, змісту, а також напрямкам здійснення позивачем господарської діяльності, що за своєю характеристикою є підприємницькою, спрямованою в цілому на одержання прибутку (економічного результату) та звичайно на реальне встановлення між ПП «Ін-Трейд» та контрагентами цивільних прав та обов'язків, а отже сплата ПП "Ін-Трейд" вартості товару за цими договорами безумовно пов'язана з господарською діяльністю підприємства.

Частиною 4 п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено,, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Зважаючи, що на дату відображення підприємством в податковій звітності валових витрат, постачання товару за угодами не відбулось, валові витрати були підтверджені належним чином складеними первинними документами, зокрема документами на оплату товару.

Положеннями п. 11.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на порушення якого посилається відповідач, передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Колегія суддів зазначає, що саме зважаючи на вище визначені приписи законодавства позивачем було сформовані та відображені в обліку валові витрати підприємства, а саме за датою списання коштів з банківських рахунків в оплату товарів (засвідчені банківською установою платіжні доручення залучені до позову).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність в діях позивача в частині формування та відображення валових витрат порушень п. 11.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а отже висновки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про їх нібито завищення є необгрунтованими.

Крім того, колегія суддів зазначає, що за вказаними угодами відповідачем безпідставно зроблені висновки про завищення позивачем суми податкового кредиту у зв'язку з порушенням п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» , при чому угоди з вказаними контрагентами, на думку ДПІ були укладені позивачем без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Проте колегія суддів вважає , що такі висновки ДПІ не відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді за ставками, встановленими п. 6.1. статті 6 та статтею 8-1 Закону у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (утому числі при їх імпорті) та послуг у цілях їх подальшого використання в оподаткованих операціях у рамках господарської діяльності платника податків.

Як вже зазначалося вище, укладені Позивачем з ТОВ «Едан плюс» (код ЄДРПОУ 36032757), ТОВ «Белен» (код ЄДРПОУ 35211127), ТОВ «Дом і К» (код ЄДРПОУ 33900040), ТОВ «Електрощит-сервіс» (код ЄДРПОУ 33204079),ТОВ «Фінвестбуд» договори купівлі-продажу за своїм змістом безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Колегія суддів зазначає, що здійснюючи передплату на адресу вказаних контрагентів (у безготівковій формі шляхом перерахування на розрахункові рахунки) Позивач діяв виконуючи зобов'язання, передбачені правочинами.

За фактом отримання передплати за товари контрагентами позивача виписувались та надавались ПП «ІН-ТРЕЙД» податкові накладні.

Перелік вимог, яким повинна відповідати податкова накладна, перелічені у пп.. 7.2.1. п. 7.2. ст.. 7 Законом України «Про податок на додану вартість», а також Наказі ДПА України № 165 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення».

Як вбачається з отриманих позивачем від контрагентів податкових накладних, вони за своєю формою та змістом суворо відповідають вимогам п. 7.2.1. ЗУ "Про податок на додану вартість" , зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість. При цьому на дату виписки таких податкових накладних ТОВ «Едан плюс» (код ЄДРПОУ 36032757), ТОВ «Белен» (код ЄДРПОУ 35211127), ТОВ «Дом і К» (код ЄДРПОУ 33900040), ТОВ «Електрощит-сервіс» (код ЄДРПОУ 33204079),ТОВ «Фінвестбуд» були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що не заперечується відповідачем і підтверджується у тому числі змістом складеного відповідачем акту перевірки.

Колегія суддів зазначає, що о відповідно до п.5 наказу ДПА України від 30.05.1997, № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», єдиною підставою для визнання отриманих (виписаних) податкових накладних недійсними є факт їх заповнення іншою особою, ніж особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Тобто, отримані від ТОВ «Едан плюс» (код ЄДРПОУ 36032757), ТОВ «Белен» (код ЄДРПОУ 35211127), ТОВ «Дом і К» (код ЄДРПОУ 33900040), ТОВ «Електрощит-сервіс» (код ЄДРПОУ 33204079),ТОВ «Фінвестбуд» податкові накладні є дійсними та такими що правомірно та на законних підставах були використані як підстава для формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на відомості Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні інформаційних баз ДПА в задекларованих сумах між ПП «ІН-ТРЕЙД» та ТОВ «Едан плюс» (код ЄДРПОУ 36032757), ТОВ «Белен» (код ЄДРПОУ 35211127), ТОВ «Дом і К» (код ЄДРПОУ 33900040), ТОВ «Електрощит-сервіс» (код ЄДРПОУ 33204079),ТОВ «Фінвестбуд», оскільки обставини декларування або недекларування податкових зобов'язань відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» та ст. 7 закону України «Про податок на додану вартість» можуть підтверджуватись виключно податковою звітною декларацією платника податку з ПДВ.

Таким чином, оскільки здійснені ПП «ІН-ТРЕЙД» витрати на придбання товарів за вищевказаними угодами безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю та використані в оподаткованих операціях, а тому згідно з пп.. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на. додану вартість» суми податку на додану вартість відповідно відносяться до складу податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що таке право позивача на податковий кредит підтверджено належно оформленим податковими накладними, які згідно пп. 7.2.3. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітними податковими документами і одночасно розрахунковими документами.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Ін-Трейд", документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 року по справі№2-а-1297/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2011р. по справі№2а-1297/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Катунов В.В. Перцова Т. С. Повний текст ухвали виготовлений 31.05.2011 р.