Ухвала суду № 18870663, 30.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 р.Справа № 2а-6521/10/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2011р. по справі№2а-6521/10/1670

за позовом ПП "Торговий дім Мегаполіс ХХІ"

до Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011року адміністративний позов ПП "Торговий дім Мегаполіс ХХІ" до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 0000381550/0/2237 від 09.07.2010 року, № 0000381550/1/3188 від 27.09.2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Торговий дім «Мегаполіс ХХІ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного від 03.02.2011р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, суд першої інстанції виходив з того , що висновок Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про порушення позивачем 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суперечить обставинам справи, тому оскаржувані № 0000381550/0/2237 від 09.07.2010 року, № 0000381550/1/3188 від 27.09.2010 року є протиправними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 22.06.2010 по 29.06.2010 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ПП “Торговий дім “Мегаполіс-ХХІ”за період квітень травень 2010 року. В ході проведеного аналізу податкової звітності ТОВ “Українська товарна група “Будсервіс” (надалі - “Українська товарна група “Будсервіс”), яке у період з квітня по травень 2010 року перебувало у договірних відносинах з ПП “Торговий дім “Мегаполіс-ХХІ”, встановлено, що підприємством не включено до податкового зобовязання по контрагенту ПП “Торговий дім “Мегаполіс-ХХІ” суму 320806,75 грн. Загальна сума податкових зобовязань по декларації за квітень складає 24073 грн. Декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року ТОВ “Українська товарна група “Будсервіс” визнана недійсною.

За результатами перевірки складено акт №3367/15-522/33672324 від 29.06.2010, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість перевіркою встановлено, що за період з квітня по травень 2010 року ПП “Торговий дім “Мегаполіс-ХХІ” задекларовано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 8485,00 грн. Перевіркою повноти визначення податку на додану вартість за період з квітня по травень 2010 року встановлено його заниження на суму 384904,85 грн.

На підставі акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення №0000381550/0/2237 від 09.07.2010, яким визначено суму податкового зобовязання у розмірі 493966,50 грн. та № 0000381550/1/3188 від 27.09.2010 на суму податкового зобовязання - 493966,50 грн.

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що згідно автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з ПДВ ПП «ТД «Мегаполіс ХХІ» за квітень травень 2010 року станом на 22.06.2010 року встановлено завищення підприємством податкового кредиту за квітень 2010 року у розмірі 384904,85 грн.та за травень 2010 року у розмірі 64098, 10 грн. по контрагенту ТОВ «Українська товарна група «Будсервіс».

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що між ПП "Торговий дім Мегаполіс ХХІ" та ТОВ «Українська торгова група «Будсервіс» в перевіряємий періоди здійснені господарські операції з придбання позивачем бітуму, фактичне виконання яких підтверджується договори, податкові накладні, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, виписки з банківського рахунку, а також первинні документи на підтвердження подальшої реалізації придбаних товарів (видаткові накладні, довіреності, договори перевезення вантажів автомобільним транспортом, договори на викання транспортних послуг, акт здачі-приймання робіт, товарно-транспортні накладні, договори поставки).

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що зазначені податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 12.11.2010 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ПП “Торговий Дім “Мегаполіс-ХХІ” (довідка №5696/23-309/33672324), згідно повторної скарги №б/н від 24.09.2010 до Державної податкової адміністрації у Полтавській області на податкове повідомлення-рішення №0000381550/0/2237 від 09.07.2010 по податку на додану вартість з усіх питань оскарження за період квітень-травень 2010 року. Перевіркою встановлено, що придбаний у квітні-травні 2010 року у ТОВ “Українська товарна група “Будсервіс” товар на суму 2 309 429,00 грн. був оприбуткований на підприємстві та використаний в господарській діяльності підприємства.

Стосовно посилання відповідача на не включення до податкового зобовязання ПП “Торговий Дім “Мегаполіс-ХХІ” суми 320806,75 грн., судом встановлено, що 26.08.2010 ТОВ “Українська товарна група “Будсервіс” подало до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ уточнений розрахунок на квітень 2010 року та податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, розшифровку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року, уточнивши помилку та зазначивши суму податкового зобовязання у квітні 2010 року у розмірі 320806,75 грн. та у травні 2010 року у розмірі 64098,10 грн.

Тобто, з наведеного вбачається ,що всі господарські операції ПП “Торговий Дім “Мегаполіс-ХХІ” з ТОВ “Українська товарна група “Будсервіс” проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів та розрахунки з постачальником таких активів, таким чином податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом №168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у звязку з чим податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 0000381550/0/2237 від 09.07.2010 року, № 0000381550/1/3188 від 27.09.2010 року не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає , що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.02.2011р. по справі№2а-6521/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 06.06.2011 р.