Постанова № 18870457, 26.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 р. Справа № 2а-12730/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.,

в присутності представників відповідача Кот Т.В., Кот В.С., представника відповідача Шляхти В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПС Прогрес-Буд" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р. по справі№2а-12730/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПС Прогрес-Буд"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “ПС Прогрес-Буд”, звернувся до суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000471800/0 від 20 серпня 2010р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: 203, 204, 215, 219-221, 228 Цивільного кодексу України та приписів Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова в липні - серпні 2010 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ СК “Техспецбуд”за період з 01 травня 2009р. по 31 липня 2009 р. щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ СК “Техспецбуд”за період з 01 травня 2009р. по 31 липня 2009 р.

В ході перевірки виявлено, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ “СК Техспецбуд”не спричиняють реального настання правових наслідків, а угоди, укладені між даними особами є нікчемними в силу статей 216, 228, 626,629,658,215,203 ЦК України, п.5 ст. 203 ЦК України, в результаті чого податковий кредит з ПДВ позивачем завищено на загальну суму 19163, 08 грн., в тому числі за травень 2009 року на суму 11375,13 грн., за липень 2009 року на суму 7787,95 грн.

За результатами перевірки складено акт № 1973/18-35588114 від 09 серпня 2010 р., згідно якого відповідач зробив висновок про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення № 0000471800/0 від 20 серпня 2010 р., згідно якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 19 163,08 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9581,05 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходи з того, договори, на підставі яких в подальшому було виписано податкові накладні та сформовано податковий кредит з ПДВ є недійсними, оскільки підписані неповноважною особою, визнання таких правочинів недійсними в судовому порядку не вимагається. Укладаючи зазначені договори, позивач не мав на меті одержати реальний економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльність, натомість переслідував мету за рахунок таких операцій сформувати “штучний”податковий кредит, тим самим нанести шкоду інтересам держави та суспільства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача є неправомірними, не обґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в України встановлено Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”

Статтею 1 вказаного закону визначено поняття первинного бухгалтерського документу, яким єдокумент, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення від 16 липня 1999 року N 996-XIV

Відповідно до ст. 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливобезпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" ” № 168/97-ВР, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується пунктом 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР .

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього пункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, одним з визначальних факторів для формування податкового кредиту при придбанні товарів або та послуг господарським суб'єктом , зареєстрованим як платник ПДВ, є їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Отже, до податкового кредиту субєкта господарювання, зареєстрованого як платник ПДВ, можливе включення сум податку на додану вартість по придбаних товарів або послуг , за умови їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявності документального підтвердження.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та зазначеним підприємством укладено в період з 01.05.2009р. по 31.07.2009р. договори про надання будівельних послуг: поточний ремонт даху (договір № 08-РК/2-09 від 03 березня 2009р. на суму 6941,83 грн., в тому числі ПДВ 1156,97 грн.), розбір та встановлення бетонної підлоги (договір № 2/3-09 від 24 квітня 2009 р. на суму 61309,00 грн., в тому числі ПДВ 10218,17 грн.), реконструювання приміщення (договір №3/4-09 від 08 червня 2009р. на суму 46727,69 грн., в тому числі ПДВ 7787,95 грн.) ТОВ “СК Техспецбуд”в звязку з укладеними договорами виписало податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ в розмірі 19163,08 грн. в травні та липні 2009 року. Всього позивачем отримано від ТОВ “СК Техспецбуд”робіт на загальну суму 114978,05 грн. (в тому числі ПДВ 19163,08 грн.)

Зі змісту акту перевірки від 09 08.2010 року № 1973/18-35588114 вбачається, що о Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Харкова під час здійснення невиїзної перевірки досліджено: реєстри отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.05.2009р. по 31.07.2009р.; податкові накладні за період з 01.05.2009р. по 31.07.2009р. по взаємовідносинах між ГОВ «ПС Прогрес-буд» та ТОВ «СК Техспецбуд»; договори та акти виконаних робіт по взаємовідносинах між ТОВ «ПС Прогрес-буд» та ГОВ «СК і Техспецбуд»; платіжні доручення по взаємовідносинах між ГОВ «ПС Прогрес-буд» та ТОВ «СК Техспецбуд». Також в вищезазначеному Акті відображено, що вся зазначена документація є в наявності.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідачем підтверджено, що між сторонами дійсно були укладені договори на виконання робіт (Договір № 08-РК/2-09 від 03.03.2009р., Договір № 2/3-09 від 24.04.2009р., Договір № 3/4-09 від 08.06.2009р.);

Фактичне виконання робіт ТОВ «СК Техспецбуд» підтверджується актами виконаних робіт, які досліджені відповідачем під час перевірки.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ПС Прогрес-буд» було перераховано грошові кошти ТОВ «СК Техспецбуд», про що свідчать відповідні платіжні доручення, які також були досліджені відповідачем при проведенні документальної перевірки та на вартість виконаних робіт виписано податкові накладні, перелік яких міститься в Акті.

Також в Акті перевірки зазначається, що суми в податкових накладних та відповідних деклараціях за досліджуваний період співпадають.

Тобто, колегія суддів зазначає, що зі змісту акту перевірки від 09 08.2010 року № 1973/18-35588114 вбачається, що сторонами зазначених правочинів складено всі необхідні документи, які засвідчують вчинення та виконання відповідних правочинів.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем зроблено висновок про те, що договори, на підставі яких в подальшому було виписано податкові накладні та сформовано податковий кредит з ПДВ є недійсним, оскільки підписані неповажною особою, визнання таких правочинів недійсними в судовому порядку не вимагається.

Такі висновки, ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова, обґрунтовує поясненнями директора та засновника ТОВ "СК Техспецбуд" ОСОБА_4, даними Прокуратурі Харківської області.

При цьому, колегія суддів зазначає про відсутність будь яких доказів щодо існування кримінальних справ, порушених стосовно посадових осіб ТОВ "СК Техспецбуд" або за фактом здійснення цими або з іншими особами з використанням ТОВ "СК Техспецбуд" неправомірної господарської діяльності.

Крім того, Актом перевірки від 09.08.2010 року підтверджено, що свідоцтво платника податка ПДВ ТОВ "СК Техспецбуд" анульовано 22.03.2010 року, у зв'язку з ліквідацією підприємства у процедурі банкрутства. Тобто, колегія суддів зазначає, що на момент укладання оспорюваних ДПІ договорів свідоцтво платника ПДВ було дійсним.

Також колегія суддів зазначає про відсутність будь - яких судових рішень про визнання зазначених угод недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, серед іншого, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом (в не службовцями ДПІ) недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст. 219 Цивільного кодексу україни у рахзі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.Відповідно ч.1 ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про наторіальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також, відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Колегія суддів зазначає, що правова природа договорів купівлі - продажу (поставки) товарів (робіт, послуг) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у Продавця - на отримання вартості поставленого товару (послуг), у Покупця - на отримання цього товару (послуг), у Заявника - на отримання результатів певної роботи, у Підрядника - на отримання оплати за виконану роботу. Ніякої іншої мети ці правочини не мабють і не можуть мати, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням.

Тобто, після виконання договору внаслідок отримання кожного зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними закінчуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктивним складом: між покупцем і державою та продавцем і державою.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту у травні та липні 2009 року суми ПДВ по податковим накладним, які виписані з відповідно до діючого законодавства та підписані уповноваженою на те особо та є звітними податковими та одночасно розрахунковими документами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПС Прогрес-Буд", документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, а твердження відповдача про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0000471800/0 від 20 серпня 2010р., є безпідставним, та такими що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки воно ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПС Прогрес-Буд" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р. по справі№2а-12730/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ПС Прогрес-Буд" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 20.08.2010 року № 0000471800/0.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Катунов В.В. Перцова Т. С. Повний текст постанови виготовлений 31.05.2011 р.