Постанова № 18870308, 26.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2011 р. Справа № 2а-12137/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.

представника позивача - Устименко О.В.

представника відповідача - Шляхта В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг-постач" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від02.03.2011р. по справі№2а-12137/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг-постач"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 17.09.2010р. № 0000390700/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, в апеляційній скарзі позивач зазначає, що надані ним до матеріалів справи докази достовірно свідчать про реальне виконання укладених позивачем договорів.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що У вересні 2010 року відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” з питань достовірності задекларованих залишків відємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за період з 01.05.2009р. по 31.10.2009р.

Перевіркою встановлено порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.2.1. п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в розмірі 441821,00 грн., в тому числі: за травень 2009 року 250918,00 грн., за липень 2009 року 5176,00 грн., за вересень 2009 року 187727,00 грн.

За результатами перевірки фахівцями Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова складено акт від 06.09.2010р. № 2198/07-004/32869796.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000390700/0 від 17.09.2010р., згідно якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість та нараховані штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 662732,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 441821,00 грн. та за штрафними санкціями в сумі 220911,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення з дотриманням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутність підстав для його скасування.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” та ПП ТПФ “Ультра-брайт” укладено договір № 6/7 від 06.07.2009р., у відповідності до умов якого ПП ТПФ “Ультра-брайт” (постачальник) зобовязувався поставити позивачу будівельні матеріали та комплектуючі на загальну суму згідно специфікацій в розмірі 527557,68 грн. (в тому числі ПДВ - 87926,29 грн.).

Крім того, у період, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ПП “Міромаркет-07”(м. Луганськ), з яким ним укладено договір купівлі-продажу № 12/11-у від 12.11.2007р., предметом якого визначено передача у власність покупця - ТОВ “Спецінжиніринг-постач” товарів . Як вбачається з видаткової накладної від 20.03.2009 року № РН-20-03-09-06, ТОВ “Спецінжиніринг-постач” придбав у ПП “Міромаркет-07” будівельні матеріали.

Колегія суддів зазначає, що передання товару від контрагентів позивачу оформлювалось передбаченими чинним законодавством України первинними документами - належним чином складеними видатковими накладними.

Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що належно оформлені між Продавцем та Покупцем видаткові накладні були достатньою законною підставою для Позивача відобразити в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операції з придбання товару.

Також, між позивачем та ПП “Строй-індустрія-7” укладено договір № 19-1 від 19.01.2009р. на виконання будівельно-монтажних робіт зовнішніх інженерних мереж каналізації, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю “Спецінжиніринг-постач” (генеральний підрядник) доручає ПП “Строй-індустрія-7” як субпідряднику виконання робіт з будівництва, реконструкції, санації та очищення зовнішніх інженерних мереж житлового будинку по вул. Л. Толстого, 35-39 в Голосіївському районі м. Києва для ТОВ БКФ “Граніт”. (т. 2, а.с. 1-4).

Крім того, позивачем 01.04.2009р. укладено договір № ДГ-16-06-09-01 з ПП “Союз-трейд-В” на поставку паливно-мастильних матеріалів. (т. 1. а.с 24).

На виконання вищезазначених договорів контрагентами позивача виписані податкові накладні № НН-03-08-09-08 від 03.08.2009р. на суму ПДВ 49778,21 грн. в звязку з придбанням у ПП ТПФ “Ультра-брайт” будівельних матеріалів, № НН-20-03-09-06 від 20.03.2009р. на суму ПДВ 164230,14 грн., № НН-25-06-09-03 від 25.06.2009р. на суму ПДВ 6739,20 грн. в звязку з придбанням у ПП “Міромаркет-07” будівельних матеріалів, № 07-04-09-02 від 07.04.2009р. на суму ПДВ 65192,23 грн., № НН 19-05-09-05 від 19.05.2009р. на суму ПДВ 66177,45 грн. в звязку з придбанням у ПП “Союз-трейд-В” паливно-мастильних матеріалів, № 180302 від 07.04.2009р. на суму ПДВ 33831,40 грн. в звязку з придбанням у ПП “Строй-індустрія-7” результатів будівельно-монтажних робіт, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит у травні - вересні 2009 року в розмірі 385948,65 грн.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 зазначеного пункту встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України “Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, господарські операції між позивачем та його контрагентам підтверджено належними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (акти прийому виконаних підрядних робіт, платіжні доручення), а також податковими накладними, оформленими згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При цьому нікчемність договорів, на підставі яких позивачем отримано спірні податкові накладні, податковий орган обґрунтовує: відсутністю у ПП ТПФ “Ультра-брайт” матеріальних та трудових ресурсів для здійснення поставки, відсутністю доказів транспортування будівельних матеріалів, відсутністю основних фондів у ПП “Міромаркет-07”, ПП “Союз-трейд-В” та ПП “Строй-індустрія-7”, не встановлення фактичного місцезнаходження ПП “Міромаркет-07”, відсутністю трудових ресурсів, складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідно для виконання укладеного договору купівлі-продажу або здійснення діяльності, незнаходженням ПП “Строй-індустрія-7” за місцем своєї реєстрації,

Колегія суддів зазначає, що такі доводи податкового орану помилково прийняті судом першої інстанції до уваги, оскільки підставою для висновку відповідача про нікчемність договорів укладених позивачем з його контрагентами слугував акт перевірки від 06.09.2010р. № 2198/07-004/32869796, в якому викладені твердження відповідача про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентами містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів.

Відносно доводів податкового органу про нікчемність договору № 19-1 від 19.01.2009р. на виконання будівельно-монтажних робіт зовнішніх інженерних мереж каналізації, укладеного позивачем з ПП “Строй-індустрія-7”(м. Луганськ), колегія суддів також зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи.

Таким чином, законодавством передбачено право ПП “Строй-індустрія-7” виконувати зобов'язання, взяті перед позивачем за договорами підряду як самостійно, так і з залученням третіх осіб, тому відсутність працівників у ПП “Строй-індустрія-7” не підтверджує не можливість реальності виконання робіт за укладеними угодами.

Також, посилання відповідача на нікчемність укладених між позивачем та ПП “Строй-індустрія-7” договору на виконання робіт з підстав відсутності у ПП “Строй-індустрія-7” основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, що, на думку відповідача, свідчить про відсутність фінансово-господарської діяльності у ПП “Строй-індустрія-7”, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки умовами договорів підряду передбачено, що ПП “Строй-індустрія-7” зобов'язувалося виконати підрядні роботи як власними, так і залученими силами та засобами на об'єкті, визначеному позивачем.

Колегія суддів також зауважує, що реальність спірних договорів, укладених позивачем з ПП ТПФ “Ультра-брайт”, ПП “Міромаркет-07”, ПП “Союз-трейд-В” та ПП “Строй-індустрія-7”, підтверджується наявними у справі фактичними даними - актами узгодження договірної ціни, локальними кошторисами, додатковими угодами до договорів, прибутковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, доказами оплати товарів та послуг, в тому числі виписками з банківського рахунку про оплату отриманої продукції та виконаних робіт тощо, які є доказами у розумінні статті 69 КАС України. Крім того матеріали справи містять докази перебування в оренді у позивача спеціалізованого автотранспорту для перевезення паливно-мастильних матеріалів, наявності місць їх зберігання, подорожні листи на підтвердження факту перевезення товару, однак зазначеним обставинам судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки.

Отже, враховуючи надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених позивачем з ПП ТПФ “Ультра-брайт”, ПП “Міромаркет-07”, ПП “Союз-трейд-В” та ПП “Строй-індустрія-7” та обізнаність позивача про можливу недобросовісну господарську діяльність контрагентів , колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про правомірність доводів податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.2.1. п. 7.2 ст.7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” спростовуються матеріалами справи, зібраним доказам судом першої інстанції надано помилкову правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000390700/0 від 17.09.2010р., відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування такого податкового повідомлення-рішення.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг-постач" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.03.2011р. по справі№2а-12137/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову , якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецінжиніринг-постач" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000390700/0 від 17.09.2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Катунов В.В. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений 31.05.2011 р.