Ухвала суду № 18870129, 24.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2011 р.Справа № 2а-1670/1530/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від16.03.2011р. по справі№2а-1670/1530/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання недійсним та скасвання податкового повідомлення -рішення,

ВСТАНОВИЛА:

22.02.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт"(далі позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області(далі відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2010 № 0000161550/0/1954 (від 03.09.2010 № 0000161550/1/2800), від 18.11.2010 №0000161550/2/3846, від 18.11.2010 № 0001251550/2/3847, від 02.02.2011 №0000161550/3/141, від 02.02.2011 № 0001251550/3/142.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт", не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 року по справі № 2а-1670/1530/11 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Свою незгоду з рішенням суду мотивує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п.4 ч. 1 ст. 7, ч. 2 ст. 71, ст. 159 КАС України, неправильно та неповно досліджені докази і встановлені обставини у справі.

Відповідачем на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" надано заперечення з проханням апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 року, як таку, що винесена згідно вимог матеріального і процесуального права, залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ "Сільгосппродукт" (код ЄДРПОУ 13964432) є орендарем земельних ділянок комунальної власності на підставі укладених із Кременчуцькою міською радою договорів оренди земельної ділянки від 26.10.2005 року, 22.05.2007 року, 05.07.2008 року.

Позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008-2010 роки, в яких самостійно нараховано орендну плату згідно з договорами оренди земельної ділянки за 2008 рік в розмірі 52914,05 грн, за 2009 рік в розмірі 63250,25 грн., за 2010 рік в розмірі 66735,75 грн.

З 03.06.2010 року по 08.06.2010 року відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ "Сільгосппродукт", поданих за 2008-2010 роки, з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. За результатами зазначеної перевірки податковим органом винесено акт № 2860/15-522/13958710 від 09.06.2010 року, в якому відображено виявлені порушення вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю всього на 273 540,28 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 року № 0000161550/0/1954, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності на суму 399503,61 грн., в тому числі за основним платежем - 273540,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 125963,33 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач оскаржив його до Кременчуцької ОДПІ. За результатами розгляду первинної скарги податковим органом винесено рішення №33254/10/25-010 від 27.08.2010 року, яким податкове повідомлення-рішення №0000161550/0/1954 від 18.06.2010 року залишено без змін. На підставі вищевказаного рішення Кременчуцькою ОДПІ 03.09.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000161550/1/2800, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності на суму 399503,61 грн., в тому числі за основним платежем - 273540,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 125963,33 грн.

ТОВ "Сільгосппродукт" подало повторну скаргу до ДПА у Полтавській області на податкове повідомлення-рішення № 0000161550/0/1954. За результатами розгляду скарги ДПА у Полтавській області податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000161550/0/1954 від 18.06.2010 року та № 0000161550/1/2800 від 03.09.2010 року залишено без змін та збільшено суму визначеного платнику податкового зобов"язання з орендної плати за землю всього на 11458,26 грн. (434,3 грн. основного платежу та 11023,96 грн. штрафної санкції), у зв"язку з чим Кременчуцьку ОДПІ зобов"язано надіслати в адресу платника окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшеного за результатами розгляду повторної скарги податкового зобов"язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 11458,26 грн.

На підставі висновків ДПА у Полтавській області 18.11.2010 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000161550/2/3846 та 0001251550/2/3847.

Не погодившись з рішенням ДПА у Полтавській області про результати розгляду повторної скарги, позивач оскаржив рішення Кременчуцької ОДПІ до ДПА України. За результатами даного оскарження 17.01.2011 року ДПА України прийнято рішення № 570/6/25-0215 про результати розгляду повторної скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000161550/0/1954 від 18.06.2010 року, №0000161550/1/2800 від 03.09.2010 року, № 0000161550/2/3846 від 18.11.2010 року та №0001251550/2/3847 від 18.11.2010 року, а скаргу позивача залишено без задоволення.

На підставі рішення ДПА України 02.02.2011 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000161550/3/141 та № 0001251550/3/142.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що умови договорів оренди землі від 26.10.2005 року, 22.05.2007 року, 05.07.2007 року, укладених позивачем з Кременчуцькою міською радою, щодо розміру орендної плати (як податкового зобов'язання), який нижчий, ніж передбачений законодавством, є такими, що порушують публічний порядок у сфері оподаткування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається незалежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Законом України "Про внесення змін в Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 року №2505 пункт 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ викладено в новій редакції: "8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)".

Тобто, до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності вважається податковим зобов'язанням з 01.01.2005 року та справляється в порядку, визначеному Законом України "Про плату за землю" та Законом України "Про оренду землі".

Згідно статті 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, згідно статті 13 Закону України "Про плату за землю" - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

На час дії договорів оренди між Кременчуцькою міською радою (як орендодавцем) та ТОВ "Сільгосппродукт" (як орендарем) діяла нова редакція частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до внесених змін Законом України від 28.12.2007 №107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України": "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що мінімальний розмір орендної плати для позивача мав складати не менше трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Згідно ст. 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, визначається у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2008 році повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

Проте, всупереч вищевказаним нормам, у договорах оренди від 26.10.2005 року, 22.05.2007 року, 05.07.2007 року застосовувалися менші розміри орендної плати, ніж передбачені чинним законодавством.

Отже, зміст договорів в частині визначення розміру орендної плати від грошової оцінки землі, у перевіряємому періоді не відповідав вимогам чинного законодавства, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.

З матеріалів справи вбачається, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що зміни до вищевказаних договорів оренди в частині розміру орендної плати протягом перевіряємого періоду не були внесені, і ТОВ "Сільгосппродукт" при самостійному нарахуванні орендної плати за перевіряємий період у податковій декларації виходив із розміру орендної плати по цим договорам, що призвело до заниження орендної плати на 273540,28 грн.

Також правильним є висновок суду першої інстанції, що у зв"язку з тим, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати яких регламентовано положеннями спеціального Закону, позиція позивача стосовно того, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, є необґрунтованою, оскільки не можуть застосовуватися положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать спеціальному Закону.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів, отже положення договорів оренди земельних ділянок, які суперечать вказаним Законам, не можуть застосовуватися.

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 року № 10/-VI (щодо мінімального розміру орендної плати - не менше 3% грошової оцінки), діяли протягом періоду часу з 0.01.2008 по 21.05.2008 року та були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008.

Проте, Законом України від 03.06.2008 року № 309-VІ частина четверта статті 21 Закону України "Про оренду землі" знову викладена в новій редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати для позивача - трикратний розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Даний Закон набрав чинності з моменту опублікування (04.06.2008 року) та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України від 28.12.2007 року № 107-VІ (з 22.05.2008 року).

Таким чином, протягом періоду з 01.01.2008 року по 01.05.2010 року, діяли норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності - не менше 3% грошової оцінки землі.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 року у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 18.06.2010 року № 0000161550/0/1954, від 03.09.2010 року №0000161550/1/2800, від 18.11.2010 року № 0000161550/2/3846, від 02.02.2011 року №0000161550/3/141, якими визначено податкове зобов'язання за платежем: орендна плата за земельну ділянку на загальну суму 399503,61 грн., в тому числі за основним платежем - 273540,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 125963,33 грн. та податкові повідомлення-рішення від 18.11.2010 року № 0001251550/2/3847, від 02.02.2011 року №0001251550/3/142, якими донараховано суму податкового зобов"язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 11458,26 грн., в тому числі за основним платежем - 434,3 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11023,96 грн., прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За зазначених обставин, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.03.2011р. по справі№2а-1670/1530/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКононенко З.О.

Судді Бондар В.О. Донець Л.О. Повний текст ухвали виготовлений 30.05.2011 р.