Ухвала суду № 18870060, 23.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2011 р.Справа № 2а-9380/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ТОВ "Ланатекс" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р. по справі№2а-9380/10/1870

за позовом ТОВ "Ланатекс"

до ДПІ в м. Суми

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р. в задоволенні адміністративного позову ТОВ "Ланатекс" до ДПІ в м.Суми про скасування податкового повідомлення-рішення №0010231502/0/92167 від 02.12.2010 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 9854,15 грн. відмовлено.

ТОВ "Ланатекс" не погоджується з прийнятою постановою суду, вважає висновки, зроблені судом, при винесенні вищезазначеної постанови не відповідають обставинам справи, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 року , прийняти нову постанову в якій розстрочити суму основного боргу на строк до 3-х місяців шляхом сплати рівних сум щомісячно.

ДПІ в м. Суми вважає, що постанова винесена з додержанням норм чинного законодавства і підлягає залишенню без змін.

Сторони в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про отримання повісток про виклик.

Суд апеляційної інстанції , відповідно до вимог ч. 1 п. 2 ст. 197 КАС України, розглядає дану справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача , перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того, що строк застосування штрафних санкцій за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобовязання передбачено нормами спеціального закону, а саме п. п. 17.1.7 п. 17 ст.17 цього Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) , вказані правовідносини знаходяться поза межами регулювання Господарського кодексу України, тому ДПІ при прийнятті податкового повідомлення - рішення №0010231502/0/92167 від 02.12.2010 року діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а позовні вимоги не підлягають задоволенню

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р. №1251-ХІІ платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Справляння плати за землю, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється відповідно до Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року N 2535-XIІ.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» із змінами та доповненнями встановлено, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Згідно із Законом України «Про плату за землю» обєктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Субєктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким земля передана у власність або надана в користування, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. №2535-ХІІ п платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обовязку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і на нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обовязку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 1.2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (далі - Закон України №2181), податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Відповідно до п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та ст. 5 Закону України №2181 платник податків зобовязаний подавати податкову декларацію до органів державної податкової служби щомісячно протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного періоду.

Згідно п. 5.1 Закону України №2181податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

У відповідності до п. п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України №2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

В силу п.п. 5.3.1 України №2181 платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до вимог п.п. 17.1.7 України №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ДПІ в м. Суми проведено невиїзна документальна перевірка ТОВ "Ланатекс" з питань порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкового зобовязання по орендній платі за землю за грудень 2009 року - серпень 2010 року, за результатами якої складено акт №9593/152/33525969 від 24.11.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Ланатекс" граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань по орендній платі за землю, а саме абз. 1 ст. 17 Закону України "Про плату за землю" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) та п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

В ході перевірки встановлено, що ТОВ "Ланатекс" самостійно узгодило податкові зобовязання по орендній платі за землю за грудень 2009р. в сумі по 6309,21 грн. (податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 30.01.2009р. №2951), січень 2010 року в сумі 6682,23 грн., лютий 2010 року в сумі 2833,76 грн. та березень-серпень 2010 року в сумі 1294,36 грн. на кожен місяць (податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 01.02.2010р. №6108).

На підставі акту перевірки за затримку на 266 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 19708,28 грн. ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення №0010231502/0/92167 від 02.12.2010 року про накладення на відповідача штрафу в розмірі 50 % від суми боргу, а саме 9854,15 грн.

Із матеріалів адміністративного позову вбачається, що ТОВ "Ланатекс" не оспорює наявність встановлених порушень, зазначає, що штрафні санкції згідно рішення №0010231502/0/92167 від 02.12.2010 року застосовані із порушенням строку, передбаченого ст. 250 Господарського кодексу України.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Кіровограді винесено податкове повідомлення-рішення №0010571800/0 від 06.12.2007 р. про застосування штрафних санкцій з земельного податку м в сумі 8 551,64 грн. (а.с.20).

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги, позивача не заперечує порушення ним граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання, проте вказував, що ДПІ у м. Суми порушило встановлені строки нарахування штрафних (фінансових) санкцій , передбачені ст.. 250 ГК України, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним саме з цих підстав.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено , що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), включаючи збір на обовязкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Колегія суддів зазначає, що штрафні санкції, передбачені п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181 є податковим зобов'язанням і при визначенні цих штрафних санкцій податковим органом мають дотримуватись строки, передбачені підпунктом 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 вищевказаного Закону.

Відповідно до п.п. 15.1.1. ст. 15 Закону України №2181 , за винятком випадків, визначених п.п. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Враховуючи наведене та те, що позивач не заперечує проти існування фактів порушення ним граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобовязання і розміру узгоджених сум податкового зобовязання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що ДПІ у м.Суми не пропущено строк для визначення ТОВ "Ланатекс" штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгодженого податкового зобовязання.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на ст. 250 Господарського кодексу України, оскільки застосовані до позивача штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податку на додану вартість не є адміністративно-господарськими в розумінні Господарського кодексу України, оскільки такі строки не поширюються на випадки накладення штрафних санкцій за порушення платником податків правил оподаткування у порядку, визначеному Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки цей Закон, як зазначено в абзаці 1 його преамбули, є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, а також визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

У пункті 1.5 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафну санкцію (штраф) визначено як плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням ним правил оподаткування, установлених відповідними законами.

Згідно з пунктом 17.1 статті 17 вказаного Закону штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством. Штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків. Відповідно до пункту 17.3 зазначеної статті сплата (стягнення) передбачених нею штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум.

Отже, порушення платником податків строків погашення податкового зобовязання, установлених пунктом 5.3 статті 5 зазначеного Закону, тягне за собою накладення на нього контролюючим органом штрафу шляхом прийняття акта ненормативного характеру у формі податкового повідомлення, яке згідно з пунктом 1.9 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є письмовим повідомленням про обовязок платника податків сплатити суму податкового зобовязання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом. При визначенні суми податкових зобовязань податковий орган має враховувати строки давності, встановлені статтею 15 вказаного Закону.

Щодо вимоги апеляційної скарги про розстрочення суму основного боргу на строк до 3-х місяців, то колегія суддів зазначає , що відповідно до ст. 263 КАС України розстрочення можливо лише після видачі виконавчого листа та наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо). При винесенні постанови у суду першої інстанції виконавчий лист не міг бути виданий, а відповідні обставини належним чином заявником необґрунтовані.

Доводи апеляційної скарги є помилковими та не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ТОВ "Ланатекс" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р. по справі№2а-9380/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.