Постанова № 18869984, 19.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 р. Справа № 2а-1670/664/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю" Селянська спілка ім. Шевченка" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2011р. по справі№2а-1670/664/11

за позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю" Селянська спілка ім. Шевченка"

до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач -Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Селянська спілка ім. Шевченка", звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги від 31.12.2010 р. № 1/12.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що Лохвицькою міжрайонною державною податковою інспекцією у порушення вимог п. 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" складено та направлено оскаржувану вимогу на суму неузгодженого податкового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000142351/0 від 21.12.2010 р.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивпчем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.19 Конституції України, п.п. 5.2.1, 5.2.3, 5.2.4, 5.2.5 п.5.2 ст.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", п.6 ч.1 ст.7 Закону України "Про національний банк України", Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N377/89/76, абз. 5 п.5.4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253 у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 року № 2470, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Судом першої інстанції встановлено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Селянська спілка ім. Шевченка", ідентифікаційний код 03770494, є юридичною особою та знаходиться на податковому обліку у Лохвицькій міжрайонній державній податковій інспекції.

31 грудня 2010 року Лохвицькою міжрайонною державною податковою інспекцією винесено першу податкову вимогу № 1/12, якою позивача повідомлено, що станом на 31 грудня 2010 року сума його податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість становить 2823 грн. 66 коп. (за основним платежем-2823 грн. 66 коп.), яка отримана позивачем 04.01.2011 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у платіжному дорученні № 282 від 20.12.2010 року позивачем не зазначено призначення платежу з посиланням саме на декларацію № 90005831984 від 20.12.2010 року, а вказано призначення платежу "ПДВ за листопад 2010 року". Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно зараховано кошти в сумі 2845 грн. у рахунок погашення податкового боргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю" Селянська спілка ім. Шевченка", що рахувався за товариством станом на листопад 2010 року.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Так, відповідно п. 7.1.1 п.7.1 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач наділений правом самостійно визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також самостійно визначати призначення платежів.

Як вбачається з копії платіжного доручення, позивач самостійно визначив призначення платежу з вказівкою конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам вказаного закону.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником є неправомірним.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Сільськогосподарським ТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка"в судовому порядку було оскаржено податкові повідомлення-рішення №0000112351/0 від 21 травня 2009р. та №0000112351/1 від 27 липня 2009р., якими Лохвицькою МДПІ визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8218,50 грн., в тому числі за основним платежем 5479,00 грн., та за штрафними санкціями 2739,50грн. згідно акту про результати планової виїзної перевірки СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р., за результатами якої був складений акт від 08.05.2009р. № 145/23/03770494.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010р. по справі №2-а-46806/09/1670 в задоволенні адміністративний позову СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112351/1 від 27.07.2009 року було відмовлено (а.с. 94-97).

Не погодившись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010р. по справі №2-а-46806/09/1670 СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" подало апеляційну скаргу до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2010р. постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10 березня 2010р. по справі №2-а-46806/09/1670 було залишено без змін, а апеляційну скаргу СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" без задоволення (а.с.98-107).

Відповідно п.п. .5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Підпунктом .5.2.3 п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що заява, подана із дотриманням строків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту, зупиняє виконання платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні, на строк від дня подання такої заяви до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума податкового зобов 'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Згідно абз.6 пп.5.2.4 п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Відповідно п.п. 5.2.5 п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене ріше ння контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що податкове зобов'язання визначене Лохвицькою МДПІ за результатами документальної перевірки (акт № 145/23/03770494 від 08.05.2009 року), по результатах розгляду якого і були винесені податкові повідомлення-рішення №0000112351/0 від 21.05.2009р. та №0000112351/0 від 21.05.2009 року було неузгодженим до прийняття Харківським апеляційним адміністративним судом ухвали від 13 жовтня 2010р.

Згідно абз. 5 п.5.4. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. №253 у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003р. №2470), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 червня 2003р. за №467/7788 ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі надходження до податкового органу ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума податкового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до закінчення процедури судового оскарження (на умовах апеляційного узгодження).

При цьому, колегія суддів зазначає, що Лохвицькою МДПІ в порушення приписів абз.6 пп.5.2.4 п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та абз.5 п.5.4. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків не проведено коригування (виключення) по особовому рахунку СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" по податку на додану вартість суму, визначену податковим органом по результатах документальної перевірки після звернення позивача до адміністративного позову з позовною заявою про визнання податкового повідомлення-рішення, прийнятого по результатах документальної перевірки Товариства у 2009р.

Крім того, на суму такого податкового зобов'язання податковий орган проводив нарахування суми пені і спрямування частини коштів, сплачених позивачем в послідуючих періодах в рахунок погашення такої пені, що вбачається і з облікової картки платника СТОВ «Селянська спілка ім.Шевченка» за 2009 - 2011рр. по податку на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що податковий борг, на суму якого було складено першу податкову вимогу від 31 грудня 2010р. №1/12 було нараховано Лохвицькою МДПІ товариству по особовому рахунку в порушення норм чинного законодавства.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, судом першої інстанції не було враховано, що сума донарахованого податку на додану вартість за даними планової виїзної перевірки СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 31.12.2008р., за результатами якої був складений акт від 08.05.2009р. № 145/23/03770494 і винесені податкові повідомлення-рішення №0000112351/0 від 21 травня 2009р. та №0000112351/1 від 27липня 2009р. була погашена позивачем 02 грудня 2010р., що підтверджується копією платіжного доручення №257.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю" Селянська спілка ім. Шевченка", документально та нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам ст. 159 КАС України, оскільки воно ухвалено при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю" Селянська спілка ім. Шевченка" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.03.2011р. по справі№2а-1670/664/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю" Селянська спілка ім. Шевченка" до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги - задовольнити.

Визнати дії посадових осіб Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області щодо складання та направлення першої податкової вимоги від 31.12.2010 року №1/12 на адресу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю" Селянська спілка ім. Шевченка" протиправними.

Скасувати першу податкову вимогу Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області від 31.12.2010 року №1/12.

Стягнути з державного бюджету України на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю" Селянська спілка ім. Шевченка" витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Катунов В.В. Спаскін О.А.