Ухвала суду № 18869978, 25.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2011 р.Справа № 2а-13290/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011р. по справі№2а-13290/10/2070

за позовом Підприємства "Палац праці" Об'єднання профспілок Харківської області

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 року адміністративний позов Підприємства «Палац праці» Об'єднання профспілок Харківської області до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 04.10.2010 р. № 0000371800/2 про донарахування Підприємству «Палац Праці» ОПХО податку на додану вартість у сумі 636,00 грн. та 318,00 грн. штрафних санкцій.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 04.10.2010 р. № 0000381800/2. про донарахування Підприємству «Палац Праці» ОПХО податку на прибуток у сумі 795,00 грн. та 318,00 грн. штрафних санкцій.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Підприємства "Палац праці" Об'єднання профспілок Харківської області судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також не приділив уваги тому факту, що угоди, укладені позивачем з його контрагентом ТОВ «СК Техспецбуд» є нікчемними.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова, на підставі ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» проведено документальну невиїзну перевірку Підприємства «Палац Праці» Об'єднання профспілок Харківської області з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до державного бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.05.2007 року по 01.05.2010 року.

За результатами перевірки складено акт №7448/1800/30238257 від 19.07.2010 року, в якому зафіксовані порушення:

-п.1 ст.203,215,ч.1ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «СК Техспецбуд» з Підприємством «Палац Праці» ОПХО,

-на порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, ст.5 та п.1.32 ст.1, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»( у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями) Підприємство «Палац Праці» ОПХО занизило податок на прибуток всього на суму 795грн, в ому числі за 3 квартал 2009 року на суму 795 грн.,

-пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп..7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 636,0 грн, а саме за місяцями: липень 2009 року завищена сума податкового кредиту на суму 636,0 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень рішень, а також з урахуванням того, що в матеріалах справи наявні правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено матеріалами справи, Підприємство «Палац Праці» ОПХО створено у 1998 році згідно ст. 35 Закону України Про профспілки, їх права та гарантії діяльності для здійснення фінансової та господарської діяльності з метою управління майном, що належить його засновнику - Обєднанню профспілок Харківської області, у тому числі будинком Палацу Праці (м. Харків, мн. Конституції, 1), забезпечення його збереження та експлуатації. Згідно Довідці Головного управління статистики у Харківській області основним видом діяльності Підприємства «Палац Праці» ОПХО є здавання в оренду нерухомого майна (код за КВЕД - 70.20.0.).

Позивач обліковується в якості платника податків у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова.

10.07.2009 р. Товариством «СК Техспецбуд» був наданий Підприємству «Палац Праці» ОПХО рахунок № ТЕ-0710.001 на 3816,00 грн., суму замовлених робіт.

30.07.2009 р. Підприємство «Палац Праці» ОПХО перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «СК Техспецбуд» 3816,00 грн. платіжним дорученням № 879.

30.07.2009 р. Товариство «СК Техспецбуд» надало Підприємству «Палац Праці» ОПХО податкову накладну від 30.07.2009 р. з порядковим номером 0730.005 на суму 3816,00 грн., у тому числі ПДВ 636,00 грн.

31.07.2009 року між позивачем та Товариством «СК Техспецбуд» було підписано акт виконаних робіт, в якому зазначено, що Замовник не має претензій щодо наданих послуг (виконаних робіт), тобто зобовязання сторін за укладеним правочином з миття кондиціонерів були виконані у повному обсязі, підписи керівників сторін скріплені печатками.

В серпні 2009 р. позивачем складено реєстр отриманих та виданих податкових накладних за липень 2009 р., до якого внесено і надану ТОВ «СК Техспецбуд» податкову накладну за вказаною операцією.

В цьому ж місяці позивач відобразив в Оборотній відомості по рахунку № 631 «Розрахунки з підрядниками та замовниками» вказану господарську операцію, відніс до адміністративних витрат 3180,00 грн. з мийки кондиціонерів. Вказана сума відображена у відомості валових витрат, яка була занесена до Декларації про прибуток підприємств.

13.08.2009 р. позивачем надано відповідачу декларацію з ПДВ за липень 2009 року, з розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів (додаток № 5), в яких відобразило податковий кредит за вказаною операцією в сумі 636,00 грн., на підставі наданої ТОВ «СК Техспецбуд» податкової накладної. Доказом отримання декларації є квітанція ДПІ № 2 від 13.08.2009 р. та присвоєний реєстраційний номер звіту № 9000760257. Вказані дії позивачем вчинено відповідно до вимог п.7.2 (вимоги до податкових накладних) та п. 7.5 (дата виникнення першої події) ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

21.10.2009 р. Підприємством «Палац Праці» ОПХО було надано до ДПІ Декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2009 р., в якій Підприємство відобразило валові витрати по вказаній операції в сумі 3180,00 грн., які зменшують податок на прибуток у розмірі 25% або 795,00 грн. Доказом отримання вказаної Декларації є квитанція ДПІ № 2 від 21.10.2009 р. реєстраційний номер звіту № 9001558359.

Дані, що містяться у вищезазначених деклараціях відповідають вимогам ст.4 Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та вимогам, встановленим Порядком заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженим наказом ДПАУ від 30.05.1997 р. № 166.

Дослідженням акту перевірки встановлено, що відповідач вважає правочин з миття 19-ти кондиціонерів (надання послуг), на загальну суму 3816,00 грн., укладений Підприємством «Палац Праці» ОПХО з ТОВ «СК Техспецбуд» від 10 липня 2009 року, нікчемним.

Нікчемність правочину з миття кондиціонерів ДПІ обґрунтовує листом ДПА Харківської області від 27.04.2010 р. № 7114/7/18-209, в якому повідомляється про пояснення гр. ОСОБА_2, надані 17.02.2010 р. Прокуратурі м. Харкова про те, що він не призначав себе директором ТОВ «СК Техспецбуд», не мав відношення до фінансово-господарської діяльності товариства, не розпоряджався його печаткою і не підписував жодних документів.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги вищезазначені твердження відповідача, оскільки як встановлено матеріалами справи судом, гр.ОСОБА_2 з заявою про порушення кримінальної справи стосовно того, що останній не призначав себе директором ТОВ «СК Техспецбуд», не мав відношення до фінансово-господарської діяльності товариства, не розпоряджався його печаткою і не підписував жодних документів, до правоохоронних органів не звертався, кримінальна справа по даним фактам не порушена.

Крім цього колегія суддів зазначає, що згідно ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» №755, відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. На момент розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції до даних ЄДРПОУ ніяких змін внесено не було.

Згідно ст.16 зазначеного Закону Єдиний державний реєстр створено з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб.

Відповідно до п.3.4. Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 р. № 166 дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника. Достовірність даних підтверджується підписом керівника платника, який засвідчується печаткою.

Відповідно до вимог п.1.6 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 р. № 143, дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватися первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера, які засвідчуються печаткою підприємства.

Згідно Порядку користування печатками і штампами, встановленого пунктами 3.2 та 3.4 Інструкції «Про порядок видачі міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям. господарським обєднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів», відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських обєднань, субєктів господарської діяльності. Тобто відповідальність за оформлення первинних бухгалтерських та інших документів з використанням печатки Товариства «СК Техспецбуд» несе його керівник, яким згідно даних ЄДРПОУ на момент правовідносин позивача з контрагентом був гр. ОСОБА_2

Відповідачем не надано до матеріалів справи жодного доказу, який би спростовував достовірність даних ЄДРПОУ про директора Товариства «СК Техспецбуд» гр. ОСОБА_2

Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом щодо миття кондиціонерів, колегія суддів зазначає, наступне.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача в акті перевірки щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та Товариством «СК Техспецбуд» є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів до матеріалів справи про те, що договір який був укладений між позивачем та Товариством «СК Техспецбуд» визнаний судом недійсним .

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що правочин, який був вчинений між позивачем та контрагентом є правомірним та відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, його недійсність прямо не встановлена законом, а також він не визнаний судом недійсним.

Крім зазначеного, колегія суддів відмічає, що до висновку про порушення позивачем положень Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств” та «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи-контрагента, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії. Крім того, згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оприбуткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Із встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи вбачається, що правочин з миття кондиціонерів було укладено у відповідності до вимог чинного законодавства та фактично виконано у встановлений сторонами строк.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції, при мотивуванні підстав для задоволення позову, доречно зазначено, що 01 жовтня 2010 року Дзержинським районним судом м.Харкова прийнято Постанову по справі №3-4070/10 про притягнення до адміністративної відповідальності генерального директора Підприємства «Палац Праці» ОПХО за ст.163-1 ч.3 КоАП України (Порушення порядку ведення податкового обліку) за тим самим правочином з мийки кондиціонерів, якою провадження щодо адміністративного проступку керівника позивача по ч.1 ст. 163-1 КпАП України припинено згідно ст. 221, п.1 ст. 247 КпАП України із-за відсутності складу правопорушення. У мотивувальній частині вказаної постанови зазначено, що ДПІ не надано належних доказів у підтвердження наявності складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 163-1 КпАП України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Крім цього, колегія суддів відмічає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011р. по справі№2а-13290/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 30.05.2011 р.