Ухвала суду № 18869120, 19.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2011 р.Справа № 2а-1143/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Спаскіна О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011р. по справі№2а-1143/11/2070

за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЖБК-5"

про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив застосувати арешт коштів товариства з обмеженою відповідальністю "Завод ЖБК-5" на наступних рахунках: № 260433001729 АТ Банк "Меркурій" МФО 351663, № 260093001729 АТ Банк "Меркурій" МФО 351663, № 26003062360001 АКБ "Індустріалбанк" МФО 313849, № 26004000159804, ПуАТ "СЕБ Банк" МФО 300175, № 26009000128628 філія АТ "Укрексімбанк" Харків МФО 351618, № 26002062360002 АКБ "Індустріалбанк" МФО 313849.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачемподано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.6 Конституції України, ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст. ст. 16.1.3, 20.1.4,75, 78.1.8, 94.1 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу начальника ДПІ у Московському районі м. Харкова № 132 від 01.02.2011 р. та направлення на перевірку №110 від 01.02.2011 р., 02.02.2011 року було здійснено її фахівцями за участі працівників податкової міліції вихід на документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Завод ЖБК-5" за місцем знаходження його офісного приміщення за адресою: м. Харків, вул. 50-річчя СРСР, 171.

За наслідками останнього було складено 02.02.2011 року акти № 60/07-013/32439675 "Про неможливість вручення направлення на позапланову виїзну перевірку ТОВ "Завод ЖБК-5" та № 61/07-013/32439675 "Про відмову від допуску до перевірки та неможливість проведення перевірки", що стало підставою для звернення позивача із зазначеним позовом до адміністративного суду

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є неправомірними, не обґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, де передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Колегія суддів зазначає, що правовою підставою для прийняття рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків, в даному випадку позивач вважає пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, а саме: недопуск до перевірки співробітників ДШ у Московському районі м. Харкова за наявності законних підстав для її проведення, на що суд вказує наступне.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання позивача про непов'язаність проведення даної перевірки та наявності податкового боргу у ТОВ "Завод ЖБК-5", оскільки як вбачається з матеріалів справи, підставою для перевірки в даному випадку було подання ТОВ "Завод ЖБК-5" за листопад 2010 року декларації з податку на додану вартість № 9005713373 від 20.12.2010 року, в якій було задекларовано залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду у розмірі 5 213 353,00 грн.

Отже, якщо підставою для арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків позивач вказує на відмову від проведення перевірки, то податковий борг відповідача, який не пов'язаний з цілями перевірки не може вважатися додатковою обставиною для застосування арешту активів у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Колегія суддів вважає занеобхідне зазначити, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

-платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

-фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

-платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

-відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

-відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

-платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

-платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Пункт 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України кореспондує із нормами Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042, відповідно до п. 3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

-платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

-фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

-платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

-відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

-відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

-платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

-платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу;

-у разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або проводять діяльність, що підлягає ліцензуванню та/або патентуванню) від проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки), передбаченої абзацом першим пункту 20.1.5 статті 20 розділу I Кодексу, або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів).

Як вбачається із наведених норм, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко повязує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011 року по справі№2-а-1143/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2011р. по справі№2а-1143/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Катунов В.В. Спаскін О.А.