Ухвала суду № 18869094, 18.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 р.Справа № 2а-14977/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2011р. по справі№2а-14977/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс"

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області

про визнання податкових повідомлень - рішень протиправними та їх скасування,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задоволено в повному обсязі.

Скасовано в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області №0000452310/3 від 16.11.2010р. та №0000462310/3 від 16.11.2010р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Транс" витрати зі сплати судового збору в сумі 3.40 грн.

В апеляційній скарзі відповідач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області, просив оскаржувану постанову скасувати і прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що постанова суду першої інстанції прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, є необґрунтованою та підлягає скасуванню, оскільки допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 159 КАС України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 29.04.2010 року по 31.05.2010 року ДПІ у Зміївському районі Харківської області проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «С-Транс» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Агродом» за період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р., в ході якої виявлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4., п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168\97-ВР від 03.04.1997р.

За результатами перевірки ДПІ у Зміївському районі Харківської області 31.05.2010р. складено акт №789/23/25466691, на підставі якого відповідачем 16.06.2010 р. прийнято податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість №0000452310/0 на загальну суму 380529,6 грн. ( за основним платежем 317108,00 грн., за штрафними санкціями -63421,6 грн.) та № 0000462310/0 на загальну суму 380530,5 (за основним платежем-253687,00 грн., за штрафними санкціями 126843,5 грн).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості позовних вимог, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження правомірності винесення спірних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Згідно з п. 1.2 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) та забезпечують правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків.

Згідно з п.4.1.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року, № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за №509-ХІІ зі змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділення, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ, а також мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензування відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлення порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до абз. б п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами та доповненнями контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками документальної невиїзної перевірки ТОВ «С-Транс» з питання дотримання вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Агродом» за період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р, проведеної ДПІ у Зміївському районі Харківської області, встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4., п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього на суму 317108,00 грн. та занижено податок на додану вартість всього на суму 253687,00 грн.

За вказані порушення, на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІП “Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами та доповненнями, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Так, за результатами перевірки складено акт №789/23/25466691 від 31.05.2010 р., на підставі якого ДПІ у Зміївському районі Харківської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.06.2010 р. №0000452310/0, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 380529,6 грн. ( за основним платежем 317108,00 грн., за штрафними санкціями -63421,6 грн.) та № 0000462310/0, яким було визначено податкове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 380530,5 (за основним платежем-253687,00 грн., за штрафними санкціями 126843,5 грн).

З матеріалів справи вбачається, що позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень від 16.06.2010 р. №0000452310/0 та № 0000462310/0 в порядку п.п. 5.2.2 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до ДПІ у Зміївському районі Харківської області, ДПА у Харківській області, ДПА України.

Рішенням ДПІ у Зміївському районі Харківської області № 2055/10/25-0-25 від 14.07.2010р., а в подальшому рішеннями ДПА у Харківській області № 3247/10/25-103 від 30.08.2010р. та ДПА України № 11946/6/25-0115 від 10.11.2010р., скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення - рішення від 16.06.2010 р. №0000452310/0 та № 0000462310/0 залишено без змін.

З метою доведення платника податків до нового граничного строку сплати податкових зобов'язань, після кожного розгляду скарг ДПІ у Зміївському районі Харківської області виносились податкові повідомлення-рішення через дріб, а саме №0000452310/1 від 14.07.2010р., №0000462310/1 від 14.07.2010р., №0000452310/2 від 01.09.2010р., №0000462310/2 від 01.09.2010р., №0000452310/3 від 16.11.2010р., № 0000462310/3 від 16.11.2010р., що передбачено підпунктом 4.6 пункту 4 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року №253, із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мін'юсті України №06.07.2001 року №567/5758, в якому зазначено, що за результатами розгляду скарг виноситься податкове повідомлення-рішення та через дріб номер скарги, щодо якої надсилається податкове повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, ТОВ "С-Транс" (в якості покупця) та ПП "Агродом" (в якості продавця) були укладені договори поставки №08/10-09 від 08.10.2009р., №01/11-09 від 01.11.2009р., за умовами яких постачальник зобов'язався здійснити поставку молока.

Згідно вказаних договорів поставка товару здійснювалась партіями як автотранспортом ТОВ «С-Транс», так і за рахунок ПП «Агродом» за домовленістю відповідно до правил «Інкотерм» зі складу ЗАТ «Краснопавлівській молокозавод», але в акті перевірки зазначено, що ТОВ «С-Транс» не надало на перевірку ТТН, подорожніх листів, які б підтверджували перевезення придбаного товару. Окремо слід зазначити, що в ході проведення перевірки суб'єкт владних повноважень не ставив під сумнів фізичну наявність товару - молока, наявність у позивача матеріально-технічних ресурсів, об'єктивно необхідних для переробки цього товару, здійснення позивачем подальшої реалізації переробленої на виробничих потужностях продукції.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог вищезазначених договорів за період з жовтня по грудень 2009 року ПП «Агродом» реалізувало ТОВ «С-Транс» молочну сировину на загальну суму 1522120,2 грн., в тому числі ПДВ 253686,7 грн., на що продавцем були виписані видаткові накладні (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, у якому визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Щодо порушення ТОВ "С-Транс" п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” слід відмітити наступне.

Відповідно до п.5.1 Закону під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 згаданого закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи з системного аналізу наведених норм закону, судова колегія дійшла висновку, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності субєкта господарювання як платника податку на прибуток. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, де указано, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Матеріалами справи встановлено, що в ході перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичну наявність товару, який в подальшому був реалізований ТОВ “С-Транс" іншим субєктам господарювання. Отримання позивачем збитку від господарських операцій з придбання - продажу товару (молока) ДПІ не виявлено, в акті від №789/23/25466691 від 31.05.2010р. таких висновків не відображено.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Обставини оприбуткування товару та його подальшого використання саме в межах господарської діяльності ТОВ "С-Транс" шляхом проведення його подальшої реалізації визнані ДПІ в ході проведення перевірки діяльності ТОВ "С-Транс" та не спростовані ні під час судового розгляду, ні в ході апеляційного провадження.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що висновок ДПІ про завищення ТОВ "С-Транс" валових витрат обігу та виробництва є помилковим, оскільки у спірних правовідносинах відповідач виходив з порушень ТОВ “С-Транс”п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а факт вчинення ТОВ “С-Транс” порушень вказаних норм не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи.

Щодо порушення ТОВ "С-Транс" п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Висновок відповідача про вказане вище порушення ґрунтувався на висновку спеціаліста НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській області від 18.05.2010р. №237, але вказаний висновок графологічного дослідження до суду першої інстанції не надавався, а тому і не використовувався як доказ на підтвердження обґрунтованості тверджень ДПІ про вчинення позивачем порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Інших доказів, як-то вироку суду по кримінальній справі, що в розумінні ст.70 КАС України є належним та допустимим доказом протиправної поведінки ПП "Агродом", відповідачем також не надано.

Отже, порушення ТОВ "С-Транс" п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не доведено належними та допустимими доказами по справі.

Щодо порушення п.п.7.4.1, 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Приписами п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наявними у справі копіями податкових накладних, які складені особою зі статусом платника ПДВ, підтверджена правильність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у спірних правовідносинах.

Судова колегія зазначає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджується, що зобовязання позивача по оплаті вартості товарів за договорами поставки №08/10-09 від 08.10.2009р., №01/11-09 від 01.11.2009р. були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів твердження про порушення ТОВ “С-Транс” п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” за взаємовідносинами з ПП “Агродом”.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з”ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб”єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.02.2011р. по справі№2а-14977/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 23.05.2011 р.