Ухвала суду № 18868997, 18.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2011 р.Справа № 2а-15497/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2011р. по справі№2а-15497/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Укрконсалтинг"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова та державного податкового ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірчої роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова Гевлич Інни Вячеславівни

про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Укрконсалтинг” до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова та державного податкового ревізора - інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Київському районі м. Харкова Гевлич Інни Вячеславівни про визнання протиправними дій та скасування рішення - задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова №0006521702/0 від 24.11.2010 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 5280,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10560,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок з доходів фізичних осіб» та вимоги ст.ст.69,159 КАС України.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної інстанції відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25.10.2010 р. по 05.11.2010 р. на підставі наказу начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова №1124 від 20.10.2010 року та направлення №1173 від 25.10.2010 року інспектором податкової служби 1 рангу Гевлич Інною Вячеславівною було проведено виїзну позапланову перевірку позивача, за результатами якої було складено акт про наслідки перевірки правильності справляння податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, держмита за період з 10.10.2007 року по 30.09.2010 року від 12.11.2010 року №6645/17-218/35477179.

На підставі вказаного акту ДПІ у Київському районі було винесено податкове повідомлення - рішення № 0006521702/0 від 24.11.2010 року про донарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 5280,0 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10560,0 грн.

Позивач не погодився з висновками перевіряючого та просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0006521702/0 від 24.11.2010 року та визнати протиправними дії інспектора податкової служби 1 рангу Гевлич І.В. по проведенню перевірки та складання Акту про наслідки перевірки ТОВ “ЮФ “Укрконсалтинг” за період з 10.10.2007 р. по 30.09.2010 р. від 12.11.2010 р.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про неутримання та неперерахування підприємством податку з доходів фізичних осіб в сумі 5280,0 грн. (35200,0 грн. * 15%), який знайшов своє відображення в акті перевірки і став підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0006521702/0 від 24.11.2010 року є неправомірним.

В звязку з чим, правові підстави для визначення ТОВ “ЮФ “Укрконсалтинг” податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 5280,0 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 10560,0 грн. - відсутні.

Відмовляючи в задоволенні позову в частинні визнання дій інспектора податкової служби Гевлич І.В. під час проведення перевірки протиправними, суд першої інстанції зазначив, що результати проведеної відповідачем у спірних правовідносинах документальної невиїзної перевірки були оформлені саме актом. Перевірка відповідачем Гевлич І.М. була проведена на підставі Наказу начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова №1124 від 20.10.2010 року та направлення №1173 від 25.10.2010 року, тобто відповідно до вимог діючого законодавства, а тому ревізор-інспектор діяв в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно п.8.1 ст.8 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” врегульовано порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом .

Посилаючись в апеляційній скарзі на порушення позивачем наведеної норми права відповідач виходив з того, що по-перше, позивач в спірних правовідносинах є податковим агентом, а по-друге, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при внесенні до статутного фонду підприємства майна отримали дохід, який підлягає оподаткуванню за правилами Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб”.

Слід зазначити, що у розумінні положень п.1.15. ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Положеннями п. 1.2. ст.1 наведеного Закону встановлено, що дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач не заперечував проти того, що рухоме майно, було внесено вказаними вище фізичними особами саме до статутного фонду підприємства.

Відповідно до положень п. 8.4.11 п. 8.4 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп.

На вказану норму права в запереченнях на позов та апеляційній скарзі посилається і відповідач в обґрунтування своєї правової позиції і не заперечує проти того, що спірна господарська операція, яка по внесенню до статутного фонду підприємства майна є інвестицією і прирівнюється до придбання позивачем основних фондів.

Поняття інвестиції визначено положеннями Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Пунктом 1.28 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що інвестиція - господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Під капітальною інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом. (п. 1.28.1. ст.1 Закону).

Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. (п.1.28.2.ст.1 Закону).

Під прямою інвестицією керуючись нормами цього Закону слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених норм права та фактичних обставин у справі, колегія суддів зазначає, що господарська операція щодо внесення майна до статутного фонду позивача підпадає під поняття прямої інвестиції, є витратами, понесеними у звязку із придбанням інвестиційного активу, не є доходом, який підлягає оподаткуванню за правилами ст.11 та ст.12 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” і не відноситься до операцій з купівлі-продажу майна відповідно до норм вказаних статей цього Закону.

Аналізуючи положення Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб” колегія суддів приходить зазначає, що оподаткування інвестиційного прибутку, яким внесення до статутного фонду підприємства майна, врегульовано п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок з фізичних осіб”.

Положеннями пп. 9.6.2 п.9.6 ст.9 Закону придбання інвестиційного активу законодавцем віднесено до операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Таким чином, при здійсненні вказаної операції не виникає обєкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб у вигляді інвестиційного прибутку у разі, коли вартість придбаного фізичною особою інвестиційного активу дорівнює вартості майна, внесеного до статутного фонду юридичної особи, що має підтверджуватися сумою витрат понесених фізичною особою у звязку з придбанням такого майна, або його грошовою оцінкою здійсненою згідно з чинним законодавством.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що виходячи зі змісту ст.ст.715,716 Цивільного кодексу України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар, при цьому до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Поняття товарів визначено положеннями п.1.6 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, відповідно до якого товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Матеріальні активи - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів (пункт 1.1. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Нематеріальні активи відповідно до пункту 1.2 статті 1 цього ж Закону - обєкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, обєктом права власності платника податку.

Отже, певні активи можуть бути визнані товаром лише в разі належності їх або до основних фондів, або до оборотних активів, або до обєктів права інтелектуальної власності чи аналогічних обєктів.

Поняття активів міститься в пункті 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87. Відповідно до наведеного Положення, активи - це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

В свою чергу, поняття оборотних активів визначено пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, відповідно до якого оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому, еквіваленти грошових коштів згідно з пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух грошових коштів” короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Відтак, оборотними є такі активи, що є або еквівалентами грошових коштів, або призначені для реалізації чи споживання. Всі інші активи належать до необоротних (пункт 4 Положення Н (стандарту) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”). Оскільки корпоративні права, виражені в іншій, ніж цінні папери, формі, не є високоліквідними і не призначені для реалізації чи споживання, такі активи за загальним правилом ( Цивільний кодекс України) не належать до оборотних, а тому не є товаром у розумінні Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку , що позиція відповідача про неутримання та неперерахування підприємством податку з доходів фізичних осіб 5280,0 грн. (35200,0 грн. * 15%), який знайшов своє відображення в акті перевірки і став підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0006521702/0 від 24.11.2010 року є неправомірним.

В звязку з чим, правові підстави для визначення ТОВ “ЮФ “Укрконсалтинг” податкового В звязку з чим, правові підстави для визначення ТОВ “ЮФ “Укрконсалтинг” податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 5280,0 грн. та застосування штрафної ( фінансової) санкції у розмірі 10560,0 грн. - відсутні.

зобовязання по податку з доходів найманих працівників у розмірі 5280,0 грн. та застосування штрафної ( фінансової) санкції у розмірі 10560,0 грн. - відсутні.

Щодо позиції суду першої інстанції про відмову в задоволенні частини позовних вимог, колегія суддів вважає її обґрунтованою, виходячи з наступного.

Приписами ст.20 Закону України “Про систему оподаткування”, ст.2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, ст.2 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” контроль за правильністю обчислення субєктами права, що мають статус платників податків, розміру податкових зобовязань покладений на органи державної податкової служби України.

Контроль за змістом ст. ст. 8-11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” здійснюється шляхом реалізації органами державної податкової служби України права на проведення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Відповідно до статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та тривалість.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 25.10.2010 р. по 05.11.2010 р. на підставі наказу начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова №1124 від 20.10.2010 року та направлення №1173 від 25.10.2010 року інспектором податкової служби 1 рангу Гевлич І. В. було проведено виїзну позапланову перевірку позивача, за результатами якої було складено акт про наслідки перевірки правильності справляння податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, держмита за період з 10.10.2007 року по 30.09.2010 року від 12.11.2010 року №6645/17-218/35477179.

Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205; далі за текстом Порядок) передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Результати проведеної відповідачем у спірних правовідносинах документальної невиїзної перевірки були оформлені саме актом. Перевірка відповідачем була проведена на підставі Наказу начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова №1124 від 20.10.2010 року та направлення №1173 від 25.10.2010 року тобто відповідно до вимог діючого законодавства.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій другого відповідача по проведенню перевірки та складання Акту про наслідки перевірки правильності справляння податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, держмита ТОВ “ЮФ “Укрконсалтинг” за період з 10.10.2007 р. по 30.09.2010 р. від 12.11.2010 р. №6645/17-218/35477179.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції , відповідно до вимог ст.. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2011р. по справі№2а-15497/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Сіренко О.І.

Судді(підпис)

(підпис)Спаскін О.А. Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 23.05.2011 р.