Ухвала суду № 18868218, 13.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2011 р.Справа № 2а-16535/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2011р. по справі№2а-16535/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна комерційна фірма "В.І.А."

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Будівельна комерційна фірма “В.І.А.” звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова, в якому з урахуванням уточнень просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова від 10.12.2010 р. №0000541800/0 на загальну суму 61722,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2011 року зазначений позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова № 0000541800/0 від 10.12.2010р. на загальну суму 61722,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна комерційна фірма "В.І.А." сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцем Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка відповідача з питань правомірності формування податкового кредиту у квітні 2010 р. по взаємовідносинам з ТОВ “Електроспецтех”, правильності обчислення ПДВ за квітень 2010 р., за результатами якої 07.12.2010 року складений акт перевірки №10492/18/31234850, де були зафіксовані порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відповідно до якого позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2010 року включені суми ПДВ у розмірі 41148,00 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними в силу ст. 216 ЦК України та не створюють юридичних наслідків і як наслідок не повязані з власною господарською діяльністю.

Перевіркою з питань взаємовідносин ТОВ “БКФ “В.І.А.”з ТОВ “Електроспецтех”за квітень 2010 р. встановлено, що згідно наданої до ДПІ у Московському районі м. Харкова декларації з ПДВ за квітень 2010 року (№9001768595 від 08.05.2010 року), додатку №5 до неї та дод. 1 розрахунку коригувань сум ПДВ від 17.06.2010 р. №9002116937 ТОВ “БКФ “В.І.А.”задекларовано у складі податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним отриманим від ТОВ “Електроспецтех”(ЄДРПОУ 34689962) датованих квітнем 2010 року суму ПДВ 41147,60грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000541800/0 від 10.12.2010 року, згідно з яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 61722,00 грн., у тому числі за основним платежем 41148,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20574,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з дотримання позивачем передбачених законом умов для формування податкового кредиту.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з порушенням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що стало обґрунтованою підставою для його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, позивачем та ТОВ «Електроспецтех» укладено договір підряду №14/04-10С від 14.04.2010 р. на виконання комплексу будівельно-монтажних робіт на обєкті “ТРЦ “Караван”, що розташований за адресою: Дніпропетровська область, смт. Юбілейний, вул. Нижньо-Дніпровська,17 на суму 698742,00 грн. в тому числі ПДВ 116457,00 грн.

На виконання умов договору підряду ТОВ “Будівельна комерційна фірма “В.І.А.”отримано будівельно-монтажні роботи.

На виконання зазначеного договору контрагентом позивача виписані податкові накладні №434, №433 від 30.04.2010 р., №508 від 28.05.2010 р., №533 від 31.05.2010 р., №771 від 06.07.2010 р., №785 від 09.07.2010 р., на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями виписок з банківського рахунку про сплату коштів постачальникам позивача та копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

При цьому нікчемність договору підряду, укладеного позивачем з ТОВ "Електроспецтех", податковий орган обґрунтовує на підставі відомостей, наданих податковим органом за місцем реєстрації ТОВ "Електроспецтех" та його контрагента ПП "Елітпромстандарт", зокрема, щодо відсутності за своїм місцезнаходженням, відсутності на підприємствах трудових ресурсів, необхідних основних фондів для виконання основного виду діяльності, не відображенням контрагентом позивача - ТОВ "Електроспецтех", та ТОВ "Електроспецтех" показників фінансово-господарських взаємовідносин у податковому обліку.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги такі доводи податкового органу, оскільки згідно довідки з ЄДРПОУ № 316209 станом на 12.05.2010 року відомості про відсутність ТОВ "Електроспецтех" за своїм місцезнаходженням до Єдиного державного реєстру не внесені; відсутність у штаті ТОВ "Електроспецтех" відповідної кількості працівників для виконання укладених угод не підтверджена належними доказами; невідображення ТОВ "Електроспецтех" або його контрагентами у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків; спрямованість спірних правочинів на реальне настання правових наслідків підтверджується доданою до матеріалів справи копією виписки з банківського рахунку про оплату позивачем отриманих послуг, актами виконаних робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, звітом про витрати основних матеріалів у будівництві.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про неправомірність доводів податкового органу про порушення позивачем пп.7.4.1., п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”підтверджені матеріалами справи та зібраними доказами, яким суд першої інстанції дав об'єктивну оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 10.12.2010 р. №0000541800/0, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовна вимога про скасування таких податкових повідомлень-рішень є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.02.2011р. по справі№2а-16535/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Катунов В.В. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.