Ухвала суду № 18867834, 30.03.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2011 р.Справа № 2а-11622/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновський В.А.

за участю:

секретаря судового засідання: Подобайло А.В.

представника позивача: Волокіта О.Г.

представника відповідача: Волосник Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010р. по справі№2а-11622/10/2070

за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвентсистеми"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвентсистеми", (далі - НВ ТОВ "Укрвентсистеми") звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (далі - ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова) про визнання недійсними податкового повідомлення - рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 01.06.2010 року №0001032302/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 972032,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 486016,00 грн., усього 1458048,00 грн., та податкового повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 30.08.2010 року №0001032302/1.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 16.04.2010 року по 11.05.2010 року відповідачем була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання НВ ТОВ "Укрвентсистеми" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої посадовими особами ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було складено акт перевірки від 14.05.2010 року № 1761/23/25185354, яким встановлено порушення позивачем п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 01.06.2010 року №0001032302/0 про донарахування податку на додану вартість у сумі 972032,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 486016,00 грн., яке було оскаржене позивачем в порядку п.п.5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року за №2181-111 з наступними змінами та доповненнями до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, рішенням якого було відмовлено в задоволенні скарги, податкове повідомлення-рішення від 01.06.2010 року №0001032302/0 залишено без змін та винесено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2010 року №0001032302/1.

Встановлення відповідачем факту завишення податкового кредиту з ПДВ на суму 935473,00 грн. позивач вважає неправомірним, оскільки в періоді, що перевірявся, ним до складу податкового кредиту були віднесені суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням у контрагентів товарів та послуг з розробки конструкторської документації, який використовується в господарській діяльності підприємства позивача. Позивач зазначив, що правомірність віднесення сум ПДВ, сплачених позивачем у зв'язку з придбанням товару, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які, згідно п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», є підставою для нарахування податкового кредиту. Видані постачальниками товару та послуг податкові накладні відповідають вимогам п.7.2. ст.7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", оформлені платниками податку на додану вартість і у встановленому порядку не визнані недійсними. Включення до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся, сум ПДВ за податковими накладними, оформленими ще в 2007 - 2008 роках, позивач обґрунтовує тим, що зазначені податкові накладні були отримані ним від підприємств, які їх оформили, тільки в 2009 році, що підтверджується журналом реєстрації вхідної кореспонденції позивача за 2009 рік, який надавався для огляду перевіряючим, та суми ПДВ за ними віднесені до складу податкового кредиту саме в тих звітних періодах, коли їх фактично отримав позивач але в межах встановленого ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" трирічного строку давності.

Позивач вважає, що у відповідача немає законних підстав для визнання неправомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку з придбанням товару та послуг, та для донарахування ПДВ в розмірі 972032,00 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 486016,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 року адміністративний позов Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвентсистеми" - задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 01.06.2010 року №0001032302/0 та від 30.08.2010 року №0001032302/1.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч.1 ст. 203 ЦК України, ч.3 ст. 159 КАС України.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача просив залишити без задоволення апеляційну скаргу відповідача, а рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно повідомлення від 02.04.2010 року № 4372/10/23-315, направленого ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова позивачу, та на підставі направлень від 16.04.2010 року № 290 та від 30.04.2010 року № 344, виданих ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка НВ ТОВ "Укрвентсистеми" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, за результатами якої було складено акт перевірки від 14.05.2010 року №1761/23/25185354. (а.с.14-46, т.1)

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.06.2010 року №0001032302/0, згідно якого визначена сума податкового зобов'язання позивача з ПДВ - за основним платежем 972032,00 грн. та за штрафними санкціями - 486016.00 грн., усього 1458048,00 грн.(а.с.77 т.1)

14.06.2010 року податкове повідомлення-рішення від 01.06.2010 року №0001032302/0 оскаржено позивачем до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова в порядку п.5.2. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами". За результатами розгляду скарги податковим органом прийнято рішення від 11.08.2010 року №11038/10/25-013 про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 01.06.2010 року №0001032302/0, а скарги - без задоволення.

20.08.2010 року позивачем подана скарга до ДПА в Харківській області, за результатами розгляду якої рішенням ДПА в Харківській області від 06.09.2010 року №3330/10/25-103 залишені без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 01.06.2010 року №0001032302/0 та рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 11.08.2010 року за №11038/10/25-013, а повторна скарга - без задоволення.(а.с. 184-187, т.1)

Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.08.2010 року №0001032302/1, згідно якого визначена сума податкового зобов'язання позивача з ПДВ - за основним платежем 972032,00 грн. та за штрафними санкціями - 486016,00 грн., усього 1458048,00 грн.(а.с.183 т.1)

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача в акті перевірки від 26.05.2009 року № 3465/23-212/25185354 на розбіжності між розміром податкових зобовязань ПДВ, задекларованих НВ ТОВ «Буран» в квітні 2008 року та задекларованою позивачем в цьому ж періоді сумою податкового кредиту ПДВ при наявності належним чином оформлених податкових накладних, які підтверджують здійснення господарських операцій між зазначеними підприємствами та є єдиною підставою для нарахування податкового кредиту, не може розцінюватися як порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства і бути підставою для донарахування податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до висновків акту перевірки від 14.05.2010 року №1761/23/25185354, НВ ТОВ «Укрвентсистеми» порушено п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 972032 грн., у тому числі: у січні 2009 року на суму 114246,00 грн., у лютому 2009 року на суму 6342,00 грн., у березні 2009 року на суму 814885,00 грн., у серпні 2009 року у сумі 36559,00 грн. Зазначений висновок обґрунтовується тим, що до податкового кредиту у 2009 році позивачем були включені суми ПДВ в загальному розмірі 935473,00 грн. згідно податкових накладних, виписаних НВ ТОВ «Буран» у 2008 році (в тому числі: у січні 2009 року на суму 114246,00 грн., у лютому 2009 року на суму 6342,00 грн., у березні 2009 року на суму 814885,00 грн.), а також у серпні 2009 року включені суми ПДВ в загальному розмірі 36559,03 грн. згідно податкових накладних, виписаних контрагентами позивача (ВАТ «Вібросепаратор», ТОВ «Електромотор», ТОВ фабрика «Повітря», ВАТ Кремінський завод «Ритм») в 2007 році, проте до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо отримання цих податкових накладних у відповідних періодах 2009 року та підстав (доказів) щодо включення сум ПДВ згідно цих податкових накладних до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся.

Законом України «Про податок на додану вартість» визначено платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядку обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту, згідно положень п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, видана платником податку, який поставляє товари (послуги). Вимоги до оформлення податкової накладної закріплені в п.7.2. ст.7 цього ж Закону.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку

Згідно п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6. цього пункту).

Як свідчать письмові докази, на момент проведення перевірки відповідачу були надані усі податкові накладні, що підтверджують правомірність віднесення позивачем сум ПДВ в загальному розмірі 972032,00 грн. до податкового кредиту в періоді, що перевірявся. Зазначені податкові накладні виписані платниками податку на додану вартість і оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, і цим доказам суд першої інстанції дав належну оцінку. (а.с.79-130, т.1)

Як підтверджено поясненнями позивача, і це не спростовано відповідачем, суми ПДВ у розмірі 972032,00 грн. були сплачені ним у зв'язку з придбанням на підставі цих податкових накладних товарів та послуг з розробки конструкторської документації, які використовуються ним у власній господарській діяльності: у виробництві вентиляційних і охолоджувальних промислових установок, інших машин та устаткування загального призначення. Дійсність правочинів, укладених між позивачем і підприємствами, що виписали податкові накладні, податковим органом під сумнів не ставилася.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до журналу реєстрації вхідної кореспонденції позивача за 2009 рік та реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача, податкові накладні, виписані НВ ТОВ «Буран»у 2008 році, були отримані позивачем в січні, лютому та березні 2009 року, а податкові накладні, виписані в 2007 році ВАТ «Вібросепаратор», ТОВ «Електромотор», ТОВ фабрика «Повітря». ВАТ Кремінський завод «Ритм» були отримані позивачем тільки в серпні 2009 року і зазначені обставини не спростовані відповідачем (а.с.132-164 т.1)

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правомірність віднесення позивачем сум ПДВ згідно податкових накладних, оформлених зазначеними підприємствами, до складу податкового кредиту саме в тих періодах, коли він їх фактично отримав.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на постачальника товарів (послуг), який відмовився надати податкову накладну, є правом, а не обов'язком отримувача таких товарів (послуг), а тому невиконання останнім зазначених дій не може розцінюватися як порушення положень приведеної норми Закону та спричиняти для нього негативні наслідки у вигляді донарахування ПДВ і застосування штрафних санкцій.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість були включені: в серпні 2007 року 21844 грн, ввересні 2007 року - 4406,00 грн., в жовтні 2007 року - 2320,00 грн., в листопаді 2007 року - 7989,00 грн., тоді як податкових накладних від постачальників товарів - ВАТ «Вібросепаратор», ТОВ «Електромотор», ТОВ фабрика «Повітря», ВАТ Кремінський завод «Ритм», на підставі яких було включено до складу ПДВ податковий кредит в зазначених розмірах, у позивача не було в наявності. Зазначені обставини також були встановлені ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова при проведенні попередньої планової виїзної перевірки позивача за період з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року, у зв'язку з чим позивачеві було донараховано ПДВ за серпень 2007 року - 21844,00 грн., за вересень 2007 року - 4406,00 грн., за жовтень 2007 року - 2320,00 грн., за листопад 2007 року - 7989,00 грн., що відображено в Акті про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 26.05.2009 року за №3465/23- 212/25185354.(а.с.199-235, т.1)

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.ст. 1, 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушення допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської діяльності не впливають на права і обов'язки іншого платника податків, а тому, обґрунтовано вважав безпідставним встановлення порушення позивачем п.п.7.2.6. п.7.2., п.п.7.5.1. п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та як наслідок, донарахування податку на додану вартість у розмірі 972032,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 486016,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок, щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції відповідач не надав беззаперечних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості своїх дій щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень у відношенні позивача.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 23.12.2010 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків,щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 р. по справі№2-а-11622/10/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 04.04.2011 р.