Ухвала суду № 18867762, 20.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6278/08/5/0170

20.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Лядової Т.Р. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський"- Стріжеус Віталій Вікторович - довідка з ЄДРПОУ №192139,

представник позивача, Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський"- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 03.01.11

представник відповідача, Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим- ОСОБА_1, довіреність № 3849/9/19/10 від 11.05.11

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 24.02.11 у справі № 2а-6278/08/5/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" (вул. Верхня, 57, с. Листвинне, Нижньогірський район, Автономна Республіка Крим, 97124)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим (вул. Дзержинського, 30, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)

про визнання протиправними і скасування другої податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2011 у задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим про визнання протиправними і скасування другої податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погодившись з даною постановою суду, Відкрите акціонерне товариство «Нижньогірський»подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2011 скасувати, позов задовольнити у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем направлена позивачудруга податкова вимога № 2/52 від 04.07.2008 про сплату суми податкового боргу у розмірі 199761,83 грн. та прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.06.2008: № 0000271500/0 про стягнення 40905,01 грн. штрафу за несвоєчасну сплату податку на додану вартість; № 0000881503/0 про стягнення 37703,34 грн. штрафу за несвоєчасну сплату фіксованого сільськогосподарського податку; № 0000261500/0 про стягнення 30682,71 грн. штрафу за несвоєчасну сплату акцизного збору; № 0000881503/0 про стягнення 181,90 грн. штрафу за несвоєчасну сплату збору за забруднення навколишнього природного середовища;№ 0000241500/0 про стягнення 506,92 грн. штрафу за збір на розвиток виноградарства; № 0000241500/0 про стягнення 594,71 грн. штрафу за збір на розвиток виноградарства.

Передумовою застосування до позивача штрафних санкцій стали невиїзні документальні перевірки Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський»:

-з питання сплати акцизного збору на виноробну продукцію, збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за період з 25.11.2004 по 27.05.2008 в сумі 1189,42грн., в сумі 2534,60грн., в сумі 61365,42грн;

-з питання сплати фіксованого сільськогосподарського податку та збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 10.10.2003 по 27.05.2008;

-з питання сплати податку на додану вартість за період з 25.11.2004 по 27.05.2008.

За результатами вказаних перевірок складені акти:

-№688/15-00/00412978 від 27.05.2008, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявилось у несвоєчасній сплаті податкового зобовязання з акцизного збору на виноробну продукцію, збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за період з 25.11.2004 по 27.05.2008 в сумі 1189,42 грн., 2534,60 грн., 61365,42 грн.;

-№ 689/15-03/00412978 від 27.05.2008, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявилось у несвоєчасній сплаті податкового зобовязання з фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 76021,25грн. та збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 442,80 грн.;

-№687/15-02/00412978 від 27.05.2008, в якому зафіксовано порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що виявилось у несвоєчасній сплаті податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що у звязку з наявною за позивачем суми боргу за узгодженими податковими зобовязаннями відповідачем 08.05.2008 на адресу позивача було направлено першу податкову вимогу № 1/44 про сплату боргу у розмірі 111771,86 грн., у тому числі: 38879,08 грн. - з податків, не віднесених до інших категорій, 220,35 грн. - зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, 752,51грн. -з фіксованого сільськогосподарського податку та 71919,17 грн. - з акцизного збору на виноробну продукцію. Друга податкова вимога № 2/52 направлена на адресу позивача 04.07.2008, у тому числі: 19954,10 грн. - з податку на додану вартість, 35855,65 грн. -з податків, не віднесених до інших категорій, 1100,00 грн. - зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, 37670,11 грн. - з фіксованого сільськогосподарського податку та 105181,97 грн. - з акцизного збору на виноробну продукцію.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011, суд керувався нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»передбачено обмеження застосування до платників податку штрафних санкцій, а саме відповідно до частини четвертої статті 12 цього Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Визначення поняття мораторій наведено у статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з частиною четвертою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2005 по справі №2-20/10231-2005 порушено справу про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський».

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.03.2008 затверджено мирову угоду по справі № 2-20/3470-2006 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський»та провадження по справі припинено.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що оскільки податкові повідомлення-рішення № 000271500/0, № 0000881503/0, № 0000261500/0, № 0000881503/0, № 0000241500/0, № 0000241500/0 прийняті відповідачем 06.06.2008, тобто після припинення провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Нижньогірський», на застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до вказаних податкових повідомлень-рішень не розповсюджується дія частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Недоречними визнаються судовою колегією твердження заявника апеляційної скарги про те, що штрафні (фінансові) санкції нараховані відповідачем з порушенням 1095-дневного строку, передбаченого статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки, при цьому позивач не заперечує проти самого факту порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань, зафіксованих актами перевірки, тому вказані обставини не потребують доказування, що повністю узгоджується з вимогами частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачені податкові зобовязання: з акцизного збору на виноробну продукцію, збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за період з 25.11.2004 по 27.05.2008, податкові зобовязання з фіксованого сільськогосподарського податку в сумі 76021,25грн. та збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 442,80 грн., порушено термін сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, також позивачем несвоєчасно сплачені податкові зобовязання з податку на додану вартість у звязку з цим, відповідачем, з урахуванням кожного дня прострочення виконання узгоджених зобовязань, були застосовані до позивача штрафні санкції.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що податкове зобов'язання зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (пункти 1.2, 1.3 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція (штраф) плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов'язання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Слід зазначити, що оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобовязання, з врахуванням положень частини сьомої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а податкові повідомлення-рішення від 06.06.2008 № 000271500/0, № 0000881503/0, № 0000261500/0, № 0000881503/0, № 0000241500/0, № 0000241500/0 такими, що прийняті правомірно, на підставі та в межах закону.

Судова колегія зазначає, що направлення платнику податків другої податкової вимоги є наслідком несплати у встановлений законом тридцятиденний строк суми боргу, визначеної у першій податковій вимозі, що повністю узгоджується з вимогами підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як свідчать матеріали справи, 08.05.2008 на адресу позивача було направлено першу податкову вимогу № 1/44 про сплату боргу у розмірі 111771,86 грн., у тому числі: 38879,08 грн. з податків, не віднесених до інших категорій, 220,35грн. зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, 752,51грн. з фіксованого сільськогосподарського податку та 71919,17 грн. з акцизного збору на виноробну продукцію, правомірність якої встановлено постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Крим (яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2010 по справі № 2а-264/08 від 08.02.2010), позивачем сплачена не була.

Відповідачем 04.07.2008 на адресу позивача направлена друга податкова вимога № 2/52 на суму боргу у розмірі 199761,83грн., у тому числі: 19954,10 грн. -з податку на додану вартість, 35855,65 грн. -з податків, не віднесених до інших категорій, 1100,00 грн. - зі збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, 37670,11 грн. - з фіксованого сільськогосподарського податку та 105181,97 грн. -з акцизного збору на виноробну продукцію.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування другої податкової вимоги № 2/52 від 04.07.2008 про сплату суми податкового боргу у розмірі 199761,83 грн., оскільки приймаючи до уваги, що судовим рішенням у адміністративній справі, яке набрало законної сили, встановлений факт правомірності направлення позивачу першої податкової вимоги № 1/44 від 08.05.2008, однак позивачем у визначені законодавством строки не сплачена сума визначено в ній податкового боргу, суд, засновуючись на положеннях пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»правильно визнав правомірним складення та направлення податковим органом позивачу другої податкової вимоги № 2/52 про сплату боргу в сумі 199761,83 грн.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а надані відповідачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заявником апеляційної скарги не підтверджено належними та допустимими доказами неправомірність та необґрунтованість дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та направлення другої податкової вимоги відносно позивача.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Оцінюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та другої податкової вимоги судова колегія керується вимогами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи зазначені вимоги закону, судова колегія дійшла висновку, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення та другу податкову вимогу, діяв без порушень вимог чинного законодавства України, оскільки підтвердив висновки актів перевірок про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобовязань, зафіксованих актами перевірки.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Нижньогірський" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2011 у справі № 2а-6278/08/5/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис Т.Р.Лядова З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 26 вересня 2011 року