Ухвала суду № 18867761, 20.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-15724/10/5/0170

20.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Кучерука О.В. , Привалової А.В. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.01.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим- не зявився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 12.05.11 у справі № 2а-15724/10/5/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВС Євпаторійський" (вул. Ескадронна, буд.22, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97400)

до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 2/40, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

про визнання протиправними та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський»задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0018552302/1 від 22.11.2010, вирішене питання про судові витрати.

Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2011 скасувати, у позові відмовити у звязку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що з урахуванням адміністративного оскарження відповідачем відносно позивача 22.11.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення №0018552302/1, яким донараховано податкове зобовязання по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 116356,78 грн., в тому числі: основний платіж- 77344,52 грн. та штрафні санкції- 39012,26 грн.

Передумовою визначення позивачу податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 116356,78 грн. став акт №1349/23-01/32945562 від 19.08.2010 планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2010, яким встановлено порушення статей 2,5,7,13,14,15,23 Закону України «Про плату за землю», що призвело до заниження податку на землю на загальну суму 79360,03 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що оскільки позивач є користувачем земельної ділянки за зазначеною адресою, то відповідно до статті 14 Закону України «Про плату за землю»повинен надавати розрахунки земельного податку та сплачувати земельний податок, не приймаються апеляційною інстанцією до уваги у звязку з їх недоведеністю.

Законом, який визначав розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю».

Згідно статті 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю здійснюється у вигляді земельного податку чи орендної плати, що визначаються в залежності від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок (паїв) і землекористувачі згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про плату за землю»сплачують земельний податок. Статтею 15 даного нормативно-правового акту передбачено, що власники землі і землекористувачі платять земельний податок з дня виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним ( статті 13, 14 Закону України «Про плату за землю»).

Нарахування громадянам сум земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про внесення платежу.

Як свідчать матеріали справи,06.06.2005 між Фондом майна Автономної Республіки Крим (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський»(орендар) укладений Договір оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства військового радгоспу «Євпаторійський», розташованого за адресою: місто Євпаторія, ГСП-2, дільниця Нова де в пункті 1.7 закріплено, що орендар виступає правонаступником усіх прав та обовязків реорганізованого Підприємства.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АЕ №875409 станом на 04.05.2011 у зазначеному реєстрі мається запис про юридичну особу- Державне підприємство військовий радгосп «Євпаторійський»стан юридичної особи в стані припинення підприємницької діяльності), у звязку з чим відсутні правові підстави для визнання позивача правонаступником прав та обовязків Державного підприємства військового радгоспу «Євпаторійський».

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення стосовно правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 116356,78 грн., а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідачем не надано суду жодних доказів того, що в державному земельному кадастрі були наявні дані відносно користування Товариством з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський»земельною ділянкою площею 40,3868 га. за адресою: місто Євпаторія, ГСП-2, дільниця Нова, які відповідно до положень статті 13 Закону України «Про плату за землю»були підставою для нарахування земельного податку.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заявником апеляційної скарги не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відносно позивача.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

У даному випадку визначення позивачу податкових зобовязань по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 116356,78 грн. передбачає вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський»грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного податкового повідомлення-рішення, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу було визначене неправомірно податкове зобовязання. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

За таких умов факт вказаного порушення слід вважати неналежно встановленим, отже, визначення позивачу податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб в розмірі 116356,78 грн. згідно зі спірним податковим повідомленням-рішенням, неправомірно.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Суд першої інстанції повно та правильно зясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.05.2011 у справі № 2а-15724/10/5/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис О.В.Кучерук підпис А.В.Привалова З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 26 вересня 2011 року