Ухвала суду № 18866085, 26.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2011 р. <Текст >Справа № 40982/11/9104 Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіСудової-Хомюк Н.М.

суддівПліша М.А., Коваля Р.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Люкс» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 року у справі № 2а-171/11/0970 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Люкс» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся із позовом до суду та просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.01.2010 року № 00000092302/0, № 0000102302/0.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскільки наслідками діяльності позивача у 2004-2005 роках склалися збитки, позивачем було подано уточнюючі розрахунки, що відображено у декларації з податку на прибуток за 2008 рік уточнюючі розрахунки за 2004 і за 2007 роки, в яких частково відкориговані валові доходи та валові витрати даних періодів. Крім того, ним було подано уточнюючі розрахунки податку на додану вартість за 2004-2007 роки, в яких проведено перерахунки податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідних періодів. Зазначив, що у податковій декларації за 2008 рік було відкориговано задекларовані витрати 2005 року, а відтак при виправленні даних за 2007-208 роки штрафних санкцій виникати не повинно.

Зокрема зазначає, що ТзОВ «Будівельна компанія Люкс» зверталось до відповідача для проведення додаткової перевірки, однак відповідачем було відмовлено в її проведенні, чим порушено права позивача.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального права.

Зокрема зазначає, що висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки від 30.12.09р. № 22310/23-2/32873823, щодо порушення позивачем п.5.10. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підкріплені жодними доказами, не доведені відповідачем і носять характер суб'єктивних припущень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи 30 грудня 2009 року Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року, якою встановлено порушення підпунктів 5.2.1, 5.3.9, 5.6.1, 5.7.1, 5.2.5, 8.3.1, пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.6, 5.7, 8.3, статей 5, 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктів 7.3.1, 7.4.1, 7.5. пунктів 7.3, 7.4, 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результат чого позивачем було занижено податок на прибуток на суму 359117,00 грн., а також позивачем завищено суми, що підлягали зарахуванню до податкового кредиту наступного податкового періоду та занижено податок на додану вартість на 17608,00 грн..

За результатами даної перевірки складено акт № 22310/23-2/32873823 від 30 грудня 2009 року, на підставі якого відповідачем 19 січня 2010 року, винесено податкове повідомлення - рішення №0000092302/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 540017,00 грн., в тому числі 359117,00 грн. за основним платежем і 180900,00 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення - рішення №0000102302/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26412,00 грн., в тому числі 17608,00 грн. за основним платежем і 8804,00 грн. за штрафними санкціями.

Судом першої інстанції встановлено, що за період здійснення відповідачем перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства, позивач перебував на податковому обліку державній податковій інспекції в м. Івано-Франківську та був платником податку н прибуток приватних підприємств, податку на прибуток іноземних юридичних осіб, податку на додану вартість, податку з ходів фізичних осіб, комунального податку та орендної плат за землю.

Перевіркою встановлено що позивачем невірно визначались валові доходи від продажу товарів (робіт, послуг) на суми отриманих коштів від покупців для фінансування будівництва житла, зв'язку з чим встановлено розбіжності між даними податкового та бухгалтерського обліку позивача, чим занижено та завищено податок на прибуток за 2006 рік на суму 2278634,00 грн.

Крім того, позивач в декларації з податку на прибуток за відповідні звітні (податкові) періоди декларував витрати на оплату праці, які не підтверджені даними обліку, що призвело до завищення цих витрат за звітні податкові періоди на загальну суму 55975,00 грн. В декларації з податку на прибуток в окремих звітних (податкових) періодах позивачем неправильно декларувались витрати по нарахованих сумах податків, які не підтвердженні даними бухгалтерського обліку, що призвело до завищення цих витрат на загальну суму 22913,00 грн. В декларації з податку на прибуток за період з 01 жовтня 2006 року по 30 вересня 2009 року в окремих звітних періодах позивач декларував інші витрати, які не підтвердженні даними бухгалтерського обліку, що призвело до завищення цих витрат на загальну суму 108401,00 грн. Позивачем в декларації з податку на прибуток в окремих звітних (податкових) періодах не декларувалось витрати по амортизаційних відрахуваннях, що призвело до заниження цих витрат на суму 17852,00 грн. Також перевіркою встановлено, що позивачем без підтвердження бухгалтерського, податкового обліку та не доведено, що податковий кредит сформовано у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, безпідставно завищено суми, що підлягали зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та відповідно підлягали донарахуванню по податку на додану вартість на загальну суму 17608,00 грн.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пунктом 5 Наказу ДПА України від 05.12.2008 N 761 «Про затвердження Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток» передбачено, що уточнений розрахунок подається за звітний податковий період, у якому виявлено помилки. Якщо помилки виявлені у І кварталі, то уточнений розрахунок подається за І квартал, якщо помилки виявлені у II кварталі, то за півріччя, якщо у III, то за 3 квартали, якщо у IV, то за рік.

Отже, виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій у складі валового доходу та валових витрат того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Як зазначалося, судом першої інстанції, позивач не виконав вимоги пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Окрім того суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що до початку перевірки, позивачем не надано уточнюючий розрахунок на суму 1686514,00 грн. за 2005 рік в розрізі звітних (податкових) періодів, а також не відображено самостійно виявлених помилок у складі декларації, що повинна подаватись за наступний звітний (податковий) період.

Що стосується твердження апелянта, щодо відмови відповідача в проведенні додаткової планової перевірки то Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» від 15 грудня 2009 року № 1759-УІ, який набрав чинності з 30 грудня 2009 року встановлено до 1 січня 2011 року мораторій на проведення органами державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок (крім перевірок, які проводяться згідно з пунктами 4 і 8 частини шостої статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», і відтак у податкового органу не було законних підстав для задоволення заяви позивача та проведення позапланової додаткової перевірки.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Люкс» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.04.2011 року у справі № 2а-171/11/0970 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді М.А. Пліш

Р.Й. Коваль