Ухвала суду № 18865922, 05.10.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 р. Справа № 44629/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

при секретарі судового засідання: Шаблій Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 року по справіза позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» доДержавної податкової інспекції у м. Львові, третя особа Державна податкова інспекція у Залізничному районі м. Львова про скасування податкових повідомлень рішень та рішення про результати розгляду первинних скарг,

встановила:

08.06.2010 року Відкрите акціонерне товариство «Львівський холодокомбінат» звернулось в суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові про скасування податковихповідомлень-рішень№0000402301/1/9756 від 27.05.2010р.,№0000392301/1/9755 від 27.05.2010р. винесених відповідачем та скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Львові про результати розгляду первинних скарг №9496/10/25-005/115,116 від 25.05.2010р.

Позовні вимоги обгрунтовано безпідставністю винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи повязані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідач правомірно дійшов висновку про порушення позивачем п.5.1 пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону, України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями та завищення валових витрат у сумі 624563,98 грн., а саме по періодах: квартал 2008 року в сумі 84054,33 грн, квартал 2008 року в сумі 117448,17 грн., квартал 2008 року в сумі 110313.82 грн., квартал 2009 року в сумі 108211,35 грн., квартал 2009 року в сумі 104981,86 грн.. квартал 2009 року в сумі 99554,45 грн. Окрім вказаного, ВАТ "Львівський Холодокомбінат" в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, п.п.7.9.6 п.7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97р. №283/97-ВР із змінами та доповненнями віднесено до складу скоригованих валових витрат - лізингові платежі у загальній сумі по угоді, що згідно Закону відноситься до угоди фінансового лізінгу. Загальна сума завищення скоригованих валових витрат складає 287995.44 грн. Також, підприємством в порушення пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97 - ВР із змінами та доповненнями завищено скориговані валові витрати на загальну суму 373382,6 грн., а саме по періодах: 3 квартал 2008 року на суму 96336,35 грн., 1 квартал 2009 року на суму 198112,9 грн., 2 квартал 2009 року на суму 78933,31 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи наступні факти.

Державною податковою інспекцією у м. Львові у період з 29.12.2009р. по 16.02.2010р. проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р. про що 23.02.2010р. складено акт №90/23-2/01553706 (а.с.233 т.2, надалі - Акт перевірки).

За результатами та на підставі акта перевірки, відповідачем після розгляду скарг позивача винесено податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові №0000402301/1/9756 від 27.05.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 237069,99 (основний платіж 158046,66 грн.; штрафна санкція 79023,33 грн.) та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові №0000392301/1/9755 від 11.03.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 3184028,19 грн. (основний платіж 1892398,95 грн.; штрафна санкція 1291629,24 грн.).

Підставою винесення вказаних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлення перевіркою порушення позивачем, зокрема:

- пункту 1,26 ст.1, ПП..4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 пп.5.3.1 ст.5.3 пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 . п.7.4 пп.7.9.6 п.7.9 ст.7. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2505280,9 грн., а саме по періодах: 2 квартал 2008 року на суму 280171.66 грн.. З квартал 2008 року на суму 458326,41 грн.. 4 квартал 2008 року на суму 337531,83 три. 1 півріччя 2009 року на суму 645825.69 грн. З квартал 2009 року на суму 783425.31 грн.

-пункту 1.7. п.1.8 ст.1, пп..3.1.1 0.3.1 ст. З, п.4.1 ст.4, пп..7.2.1 пп.7.2.3 п.7.2, пп..7.3.1 п.7.3, пп..7.4.1 пп.7.4.2. пп..7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 3 квітня 1997 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму по податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за період квітень 2008 року - вересень 2009 року на суму 1088691,73 грн., в тому числі по періодах: в травні 2008 року на 39006.2 грн.. в червні 2008 року на 38226 гри., в липні 2008 року на 100134.83 грн.. в серпні 2008 року на 36712,3 грн.. в вересні 2008 року на 1221 13.36 гри., в жовтні 2008 року на 41283,54 грн., в листопаді 2008 року на 34553.3 грн., в грудні 2008 року на 33862.2 грн.. в січні 2009 року на 33185 грн.. в лютому 2009 року на 32521.3 гри., в березні 2009 року па 31870,9 грн., в квітні 2009 року на 31233.5 гри., в травні 2009 року па 30608.8 грн., в червні 2009 року на 29113,8 грн.. в вересні 2009 року на 454266,7 грн.(в тому числі 3312,92 грн. по основній декларації. 450953.78 грн. по декларації для переробних підприємств).

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичності операцій з ПП «Технобудприлад», ПП «Киричук» та ТзОВ «Салют Трейд». а також у нецільовому використанні кредитних коштів та завищенні валових витрат за договорами фінансового лізингу.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням колегія суддів приходить до переконання, що такі винесені із порушенням норм чинного законодавства та підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові органи мають право проводити документальні невиїзні, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено з ПП «Технобудприлад» договори №46/08-ПХ від 12.08.2008р.; №48/08 від 22.08.2008р.; №53/08-IIX від 24.09.2008 р.. відповідно до яких Постачальник (ПП «Технобудприлад») зобов'язується передати Покупцю (ВАТ «Львівський холодокомбінат») продукцію: чорноплідну горобину; сливу; горобину. Умови поставки згідно Договору - EXW склад Постачальника (згідно Інкотермс 2000). Юридична адреса Постачальника, як його склад у Договорі - не вказується.

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.265 ГК України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс".

Виходячи із змісту параграфу 1 гл.30 ГК України істотними умовами Договору поставки є: предмет, кількість, асортимент поставки; строки та порядок поставки; якість товарів; права та обов'язки сторін; претензії до товарів; комплектність товарів. Із наведеного вбачається, що місце відвантаження (поставки) товару - не є істотною умовою договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Враховуючи викладене, факт підписання, наявних у матеріалах справи, накладних на отримання продукції між ВАТ «Львівський холодокомбінат» та ПП «Технобудприлад» є свідченням поставки продукції на виконання умов договорів. Щодо місця поставки, то враховуючи специфіку продукції згідно зазначених договорів (ягода в асортименті) - тобто звичай ділового обороту в даній сфері поставок, то «складом Постачальника» в даному випадку виступало місце збору урожаю (поле), яке узгоджувалось сторонами договору відповідно до потреб та можливостей взаємно.

Окрім вказаного, отриману від ПП «Технобудприлад» продукцію було доставлено на ВАТ «Львівський холодокомбінат» через прохідну - яка діє на підставі пропускного режиму. На заїзд транспортного засобу було виписано перепустку із зазначенням, в тому числі ваги та назви продукції. Після отримання продукції на складі, перевірки її по якості та кількості - працівниками складу складено прихідні накладні. Після того, на підставі внутрішньої вимоги та відпускної накладної передано у виробництво. Такий облік, продукції, отриманої від ПП «Технобудприлад» підтверджений рядом бухгалтерських документів, які не були взяті перевіркою до уваги, і в Акті перевірки - не описані.

В Акті №90/23-2/01553706 наявність у ПП "Технобудприлад" господарських зв'язків з контрагентами, які мають ознаки фіктивності, не підтверджено жодною конкретною інформацією чи посиланням на її джерело - не вказано найменувань цих підприємств, ознак, за якими їх віднесено до числа фіктивних, не вказано, яке відношення ці підприємства мають до ВАТ "Львівський холодокомбінат", яке з ними жодних господарських відносин не мало.

Також, посилання відповідача на те, що ПП "Технобудприлад" зареєстроване у м.Івано-Франківську, а товар передавався у м.Вільхівці Закарпатської області не ставить під сумнів операцію з придбання у нього товару. Стосовно неможливості встановлення місця передачі товару з метою проведення зустрічної перевірки, то така перевірка може бути проведена лише за місцезнаходженням постачальника і зберігання його документів, а не за місцезнаходженням його працівників чи транспортних засобів у конкретний проміжок часу. Неможливість встановлення обставини, яка жодним чином не впливає на правомірність господарської операції, і є неістотною не може бути підставою для висновків про правомірність господарської операції в цілому. Факт придбання товару підтверджується наявними у матеріалах справи документами про оплату придбаної продукції, накладними постачальника, внутрішніми приймальними актами покупця та іншими документами складського обліку, які були представлені до перевірки.

Окрім того, відповідно до п.п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітної періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг зметою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6. Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.2.9 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.4.5. ст.. вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.

На момент поставки товару ПАТ «Львівський холодокомбінат», контрагентом - ПП «Технобудприлад» та відповідно формування ПАТ «Львівський холодокомбінат» податкового кредиту, ПП «Технобудприлад» перебувало в якості платника податку на додану вартість, про що надало відповідне свідоцтво, і при поставці товару контрагентом були надані необхідні податкові накладні, зміст та форма яких повністю відповідала вимогам п. 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» та «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованого в Мінюсті 23.06.1997 року за № 233/2037.

Таким чином, підстав у дійсності податкових накладних, отриманих від ПП «Технобудприлад» у ПАТ „Львівський холодокомбінат" не виникло, а тому податковий кредит сформований платником податку законно та обґрунтовано, з додержанням вимог п.п. 7.4.1, п. 7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Позивачем також укладено з ПП «Киричук» договір постачання від 01.04.2008 року №18/08-ПТ, предметом якого є поставка позивачу ожини у кількості і за ціною зазначеною у договорі і специфікаціях. На виконання умов договору ПП «Киричук» було виписано накладні на відвантаження, податкові накладні. Податкові органи в Акті перевірки одного господарюючого суб'єкта - ПАТ «Львівський холодокомбінат» викладають дані та факти порушень податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання - ПП «Киричук».

Відповідно до п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 N327) за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті пормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або неподання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів, в разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин неподання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Відповідно до п. 2.3.4. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 N 327) не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Слід зазначити, що отриману від ПП «Киричук» продукцію було доставлено на ПАТ «Львівський холодокомбінат» через прохідну - яка діє на підставі пропускного режиму. На заїзд транспортного засобу було виписано перепустку із зазначенням, в тому числі ваги та назви продукції. Після отримання продукції на складі, перевірки її по якості та кількості - працівниками складу складено прихідні накладні. А тоді на підставі внутрішньої вимоги та відпускної накладної передано у виробництво. Такий облік, продукції, отриманої від ПП «Киричук» підтверджений рядом бухгалтерських документів, які перевіркою до уваги не взялись, та не описані в акті перевірки.

Таким чином, включення до складу валових витрат 111742,15 грн. - як витрат на придбання продукції у ПП "Киричук"; та включення до складу податкового кредиту 22348,43 грн. - внаслідок придбання продукції у ПП "Киричук", є правомірним та підтвердженим первинними документами, які знаходяться у матеріалах справи.

Крім того ПАТ «Львівський холодокомбінат» укладено договір підряду із ТзОВ «Салют Трейд» від 05.09.2009 року № 03/09-П.

Згідно даного договору ТзОВ «Салют Трейд» -„Підрядник", а ПАТ «Львівський холодокомбінат»- „Замовник".

Відповідно до п.1.1 підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, на свій ризик виконати завдання замовника з використанням своїх матеріалів, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти та оплатити роботу щодо виробництва наступної продукції: бренд наліпки для холодильних вітрин. Обсяг: 13 628 ( тринадцять тисяч шістсот двадцять вісім) штук.

На виконання договору ТзОВ «Салют Трейд» виписано, податкову накладну від 30.09.2009 року № 300921 за вироблення та наліплення бренд-наліпок для холодильних вітрин в кількості 13 628 штук на суму 2 725 600,00грн. в т.ч. ПДВ 454 266,67грн. та акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 30.09.2009 року №1 на суму 2 725 600,00грн. в т.ч. ПДВ 454 266,67грн.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок па додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із внесеними змінами і доповненнями), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця удвох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ).

Як вбачається із акту № 90/23-2/01553706 податкові органи в Акті перевірки одного господарюючого суб'єкта - ВАТ «Львівський холодокомбінат» викладають дані та факти порушень податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання - ТзОВ «Салют Трейд». Описуючи порушення у податковому обліку розрахункових операцій із ТзОВ «Салют Трейд», інспектори-ревізори зазначають про продаж товарів ПП «Киричук», а також порядок складання ТТН, що немає відношення до ТзОВ «Салют Трейд» (оскільки таке надавало ВАТ «Львівський холодокомбінат» послуги по виробництву та наліплюванню бренд-наліпок на холодильні вітрини).

Такий непослідовний виклад даних та фактів є порушенням п.1.5. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 N327) де зазначено, що акт невгавної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, отримані ВАТ «Львівський холодокомбінат» від ТзОВ «Салют Трейд» продукція та послуги були на підставі Акту приймання-передачі. За результатами здійснення на ліплення бренд-наліпок було складено звіт із вказанням конкретних даних по виконанню завдань згідно з Договором, а також кошторис витрат по виконанню завдань, які перевіркою до уваги не взялись та в Акті перевірки - не описані.

Таким чином, включення до складу валових витрат 2271333,33 грн. як витрат на збут у зв'язку із придбанням послуг у ТзОВ «Салют Трейд» та включення до складу податкового кредиту 3312,92 грн. (по основній декларації) - внаслідок придбання послуг у ТзОВ «Салют Трейд», є правомірним та підтвердженим всіма первинними документами.

ВАТ "Львівський Холодокомбінат" в березні 2009 року згідно кредитного договору від. 06.03.2008 року № 08/40-03 укладеного із ВАТ „ВіЕйБіБанк", отримано кредит в сумі 3 200 000,00 грн. Згідно умов даного договору кредитні кошти отримано для купівлі автомобілів в кількості 20 штук.

Відповідно до акта перевірки, згідно даних бухгалтерського обліку за період перевірки нараховано відсотки за користування кредитними коштами в сумі 624563,98 грн.

У Акті перевірки на стор. 30, 31 вказано, що ВАТ "Львівський холодокомбінат" неправомірно віднесло до складу валових витрат 624 563,98 грн. процентів, нарахованих за користування кредитом, отриманим у ВАТ "ВіЕйБі Банк" на підставі договору від 06.03.2008р. №08/40-03, оскільки отримані в кредит кошти було використано підприємством не за цільовим призначенням.

Відповідно до пп.5.5.1. п.5.5. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.1.2. кредитного договору від 06.03.2008р. №08/40-03 ВАТ "ВіЕйБі Банк" надало ВАТ "Львівський холодокомбінат" кредит в розмірі 3 200 000 грн. на придбання автомобілів. Частина отриманих в кредит коштів на підставі договору купівлі-продажу від 14.03.2008р. №21/08-ТП було перераховано ДП "Морозко" ВАТ "Львівський холодокомбінат" в рахунок оплати за транспортні засоби ISUZU NQR-71. Вказаний договір було розірвано договором від 27.01.2009р., а кошти, які підлягали поверненню, були зараховані в рахунок оплати автомобілів, що підлягали поставці на підставі нового договору купівлі-продажу № 23 від 27.01.2009р. (лист ВАТ "Львівський холодокомбінат" від 27.01.2009р. погоджений з ДП "Морозко").

В результаті перевірки не встановлено факту використання отриманих в кредит коштів на інші цілі. Призначенням коштів, отриманих в кредит і перерахованих ДП "Морозко" як в рамках договору від 14.03.2008р. №21/08-ТП, так і зарахованих в рахунок оплати на підставі договору №23 від 27.01.2009р., було і є придбання транспортних засобів з метою їх використання у господарській діяльності ВАТ "Львівський холодокомбінат".

Із наведеного вбачається, що порушення, встановлені в Акті перевірки на стор. 30-31 є не підтвердженими та не обґрунтованими.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори поставки, укладені між ВАТ «Львівський холодокомбінат» та ДП «Морозко» ВАТ «Львівський холодокомбінат» є дійсними. Відтак такі договори не порушують вимог закону, пов'язані із господарською діяльністю обох підприємств та спрямовані на досягнення певної господарської мети.

Кредитні кошти, отримані у ВАТ «ВіЕйБі Банк» відповідно до договору №08/40-03 від 06.03.2008 року, за користування якими ВАТ «Львівський холодокомбінат» сплачує відсотки - отримані для купівлі транспортних засобів, які в подальшому повинні використовуватись в господарській діяльності.

Нормативно-правовими актами не забороняється здійснювати попередню оплату за товар (як це передбачено у правовідносинах підприємства із ДП «Морозко» ВАТ «Львівський холодокомбінат») та відносити таку до валових витрат.

Відповідно до п. 5.5.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємства» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідачем в Акті перевірки не доведено нецільове використання кредитних коштів ВАТ «Львівський холодокомбінат» та порушення норм п. 5.5.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємства».

Всупереч вимогам п.п.1.6. та 1.7. та пп.2.3.4. "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327. у акті перевірки не вказано, на які інші, не пов'язані з господарською діяльністю, потреби було використано кредитні кошти, однак зроблено безпідставне і не обґрунтоване твердження про те, що кошти були використані не за цільовим призначенням.

Окрім того, позивачем надано усі докази цільового використання таких коштів, що підтверджується відповідними документами з ВАТ „ВіЕйБі Банк" (які додавалися в ході судового розгляду та наявні в матеріалах справи). До компетенції ДПІ не належить встановлення цільового чи нецільового використання кредитних коштів, а дана функція належить виключно до компетенції банку.

Таким чином, включення до складу валових витрат 624563.98 грн. - як витрат по нарахованих відсотках за користування кредитом, є правомірним та підтвердженим всіма необхідними документами, що грунтується на нормах чинного податкового законодавства України.

ВАТ "Львівський Холодокомбінат" в березні 2009 року згідно кредитного договору від 06.03.2008 року № 08/37-03, укладеного із ВАТ „ВіЕйБіБанк", отримано кредит в сумі 17016230.00 грн. Згідно умов даного договору кредитні кошти отримано для рефінансування заборгованості в ВАТ „Райфайзен Банк Аваль".

Згідно даних бухгалтерського обліку за період перевірки нараховано відсотки за користування кредитними коштами в сумі 3 552 018,49 грн.

Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують цільове використання кредиту, що був рефінансований, в межах господарської діяльності платника податку, відтак відповідач дійшов до вірного висновку про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.9, п.5.3, п.п.5.5.1, п.5.5 ст. 5 ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств".

Попри вказане, судом першої інстанції не були взяті до уваги надані позивачем докази цільового використання кредитних коштів, отриманих для рефінансування кредитної заборгованості (відповіді ПАТ ?Райффайзен Банк Аваль", копії документів міжнародної сервісної програми SWIFT ПАТ ?Райффайзен Банк Аваль" (у кількості 14 шт.), копія меморіального валютного ордеру № ВІR0001 від 05.01.2005 року, копія платіжного доручення № 1 від 05.01.2005 року, копія меморіального валютного ордеру № В1К0002 від 05.01.2005 року, та інше).

ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" підтвердив факт цільового використання кредитних коштів в межах господарської діяльності ПАТ „Львівський холодокомбінат".

Відповідно до п.5.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.5.1 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємства» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Зауваження податкових органів стосовно того, що кошти у сумі 17 016 230,00 грн., отримані як кредитні у ВАТ «ВіЕйБі Банк» використані для рефінансування кредитної заборгованості перед ВАТ «РаффайзенБанкАваль» не є господарською діяльністю - безпідставні.

Відповідно до Договору №012-14-40/06-13-2 від 19.10.2005 року між ВАТ «Львівський холодокомбінат» та ВАТ «РаффайзенБанкАваль», а також іншими кредитними угодами, банк надав ВАТ «Львівський холодокмбінат» кредитні кошти у розмірі 25 000 000,00 грн. (було збільшено додатками) для придбання транспортних засобів згідно заключних контрактів та інших товарів. Грошові кошти надавались в іноземній валюті в Євро, оскільки поставка т/засобів відбувалась згідно зовнішньоекономічних контрактів, із сплатою за користування кредитом 12% річних. Усі кредитні кошти були вибрані підприємством та використані згідно цільового призначення. Транспортні засоби, придбані за кредитні кошти поставлені згідно контрактів, розмитнені та перебувають на балансі ВАТ «Львівський холодокомбінат» як основні засоби, і використовуються в господарській діяльності підприємства.

Згідно з Договором №08/37-03 від 06 березня 2008 року між ВАТ «Львівський холодокомбінат» та ВАТ «ВіЕйБі Банк» банк надав ВАТ «Львівський холодокомбінат» кредитні кошти у розмірі 17 016 230,00 грн. (залишок непогашеної заборгованості) для рефінансування заборгованості у ВАТ «РайффайзенБанкАваль», яка описана вище. Грошові кошти надавались в гривнях із сплатою за користування кредитом 16% річних.

Крім того, на стор.31-33 акту перевірки вказано, що підприємством неправомірно віднесло до складу валових витрат 3 552 018,49 грн. процентів, нарахованих за користування кредитом, отриманим у ВАТ "ВіЕйБі Банк" на підставі договору від 06.03.2008р. №08/37-03 для рефінансування заборгованості перед ВАТ "Райфайзен Банк Аваль", отриманого у 2004 році, оскільки для перевірки не представлено документів, які б підтверджували цільове використання коштів кредиту, що був рефінансований. При цьому не враховано, що вказаний кредит був отриманий ще в 2004 році. Використання цього кредиту і правомірність віднесення до валових витрат процентів за цим кредитом були предметом вивчення в ході проведення перевірок за попередні податкові періоди. За результатами цих перевірок порушень у цій сфері не встановлено.

Відповідно до абз.8 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та п. 4. Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" вищестоящий контролюючий орган може за власною ініціативою перевірити достовірність висновків нижчестоящого контролюючого органу шляхом перевірки документів обов'язкової звітності суб'єкта підприємницької діяльності або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом. Вищестоящий контролюючий орган вправі прийняти рішення щодо повторної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб контролюючого органу, які проводили планову або позапланову перевірку зазначеного суб'єкта, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Проведення повторної планової перевірки діючим законодавством не передбачено.

З огляду на викладене, працівники ДПІ у м. Львові не вправі були брати під сумнів і повторно перевіряти господарські операції, які вже були перевірені раніше.

Крім того, відповідно до пп.3.4.5 розділу 4.2. Переліку типових документів, що утворюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших підприємств, установ та організацій, із зазначенням, строків зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.98р. №41, строк зберігання первинних бухгалтерських документів складає 3 роки. У зв'язку з цим, більшість документів щодо використання коштів, отриманих в кредит у ВАТ "Райфайзен Банк Аваль" на момент останньої планової перевірки були або знищені у зв'язку із закінченням строку їх зберігання, або передані до Львівського обласного архіву.

Таким чином, висновки щодо неправомірного віднесення до складу валових витрат 3552018,49 грн. процентів за користування кредитом, отриманим у ВАТ "ВіЕйБі Банк" на підставі договору від 06.03.2008р. №08/40-03 є безпідставними та необгрунтованими.

Щодо посилання на стор. 33-34 Акту перевірки податкових органів на Постанову ВР України 247/95-ВР від 27.06.1995 р. - то така немає відношення до зазначеного порушення. Оскільки в Постанові йдеться про собівартість продукції (робіт, послуг). А порушення описується як завищення валових витрат. Ототожнення понять «собівартість продукції» та «валові витрати» - є помилковим та нічим необгрунтованим.

Таким чином, включення до складу валових витрат 3552018,49 грн. - як витрат по нарахованих відсотках за користування кредитом, є правомірним та підтвердженим всіма необхідними документами, що грунтується на нормах чинного податкового законодавства України.

ВАТ "Львівський холодокомбінат" укладені угоди оперативного лізингу:

-від 02.07.07 № 323/0707 з ТзОВ "Компанія Лізинговий дім" на оперативний лізинг транспортних засобів закупівельною вартістю майна 64800,00 грн. та загальною сумою лізингових платежів 88844,17 грн. строком до 30.06.2010 року:

-від 25.05.07 № 313/0507 з ТзОВ "Компанія Лізинговий дім" на оперативний лізинг транспортних засобів загальною вартістю 1210500.00 грн. та загальною сумою лізингових платежів 1292999,00 грн. до 30.04.2010 року.

Згідно укладених угод, в склад лізингових платежів входить лізинговий платіж та частка вартості орендованого майна.

Об'єкт лізингу згідно угоди має меншу вартість ніж загальна сума лізингових платежів.

Відповідно до ч.1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Відповідно до п.1.18 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.

Згідно п.п. 1.18.2 п. 1.18 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями):

Фінансовий лізінг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, яка передбачає відповідно до договору фінансового лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізінгу.

Лізінг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом амортизується не менше 75 відсотків його первісної вартості за нормами амортизації, визначеними статтею 8 цього Закону, та орендар зобов'язаний придбати об'єкт лізингу у власність протягом строку дії лізингового договору або в момент його закінчення за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість об'єкта лізингу;

якщо у лізинг передається об'єкт, що перебував у складі основних фондів лізингодавця протягом строку перших 50 відсотків амортизації його первісної вартості, загальна сума лізингових платежів мас дорівнювати або бути більшою 90 відсотків від звичайної ціпи на такий об'єкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, збільшеної на суму процентів, розрахованих виходячи з облікової ставки Національного банку України, визначеної на дату початку дії лізингового договору на весь його строк;

майно яке передається у фінансовий лізинг, є виготовленим за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Незалежно від того, чи відноситься лізингова операція до фінансового лізингу відповідно до норм цього підпункту чи ні, сторони договору можуть визначити при укладенні договору таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору.

Враховуючи положення законодавчих актів, сторонами договорів лізингу, які предметом зауважень, було внесено в договір при підписанні п.1.2 наступного змісту: «Відповідно до ч.4 п. 1.18.2 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» Сторони за договором домовились вважати цей договір договором оперативного лізингу».

Також слід врахувати, що відповідно до Додатку №1/2 (графік лізингових платежів до договорів лізингу) лізингові платежі не покривають всієї вартості об'єкту лізингу. На кожний об'єкт встановлена залишкова вартість. А після закінчення терміну дії договору, згідно п.1.6 п.п. 6) договорів оперативного лізингу, лізингоотримувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу лізингодавцю.

Визначення конкретної суми відшкодування вартості об'єкту лізингу, орендного платежу та інших витрат податковими органами для встановлення суми завищених валових витрат не проведено.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що включення до складу валових витрат 287995,44 грн. - як витрат, пов'язаних із відносинами оперативного лізингу з ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім», є правомірним та підтвердженим всіма необхідними документами, що ґрунтується на нормах чинного податкового законодавства України.

ВАТ «Львівський холодокомбінат» згідно договору фінансового лізингу від 16.09.2005 року №100413 отримано від лізингодавця «Тетра Лаваль Кредит», Швеція, обладнання. Постачальник даного обладнання, згідно умов договору. Фірма «Тетр Пак Сервіс СА»,Швеція, ціна продажу даного обладнання - 2 637 300 євро. Згідно умов договору за надання послуг фінансового лізингу ВАТ «Львівський холодокомбінат» сплачує відсоток з користування об'єктом лізингу, базова відсоткова ставка становить Євро ЛІБОР 3 місяці, договірна відсоткова ставка становить Свро ЛІБОР 3 місяці плюс 3% річних, термін лізингу - 36 місяців.

Згідно умов даного договору лізингові платежі сплачуються: 12 послідовних квартальних лізингових платежів в розмірі 222 664 євро, кожний повинен бути внесений в кінці кожного кварталу. 1/12 від суми передоплати повинна бути вирахувана від кожного орендного платежу. Сума кожного орендного платежу в такому випадку складає 156,732 Євро. Перший лізинговий платіж повинен бути здійснений на протязі 3 місяців після дати, з якої починається термін лізингу.

Авансовий платіж становить - 791 190 Євро.

В оскаржуваній постанові судом першої інстанції не взято до уваги документи (індикативний графік платежів), які підтверджують правомірність включення до валових витрат відсотків за користування об'єктом фінансового лізингу на підставі Договору між ВАТ «Львівський холодокомбінат» та Компанією «Тетра Лаваль Кредит.

Відповідно до п. 1.9 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 N 327) усі вартісні показники в іноземній валюті відображаються в національній валюті України, а показники, що виражені в іноземній валюті, підлягають відображенню в акті перевірки з одночасною вказівкою їх еквівалента у гривнях за курсом валют, що встановлений НБУ на дату проведення фінансово-господарської операції, якщо інше не встановлено законодавством. Однак в порушення зазначеного, в Акті перевірки усі вартісні показники вказані виключно в Євро.

Відповідно до розділу «Базова процентна ставка» та «Договірна процентна ставка» Договору №100413 від 16.09.2005 р. укладення індикативних графіків платежів - не є обов'язком сторін, а виключно їхнім правом для зручності проведення розрахунків, оскільки порядок визначення процентної ставки, що підлягає сплаті визначена самим договором лізингу.

З огляду на викладене, включення до складу валових витрат 373382,60 грн. - як витрат по різниці нарахованих відсотках за користування об'єктом лізингу, є правомірним та підтвердженим всіма необхідними документами, що грунтується на нормах чинного податкового законодавства України.

Щодо позовних вимог ВАТ «Львівський холодокомбінат» про скасування рішення Державної податкової інспекції у м. Львові про результати розгляду первинних скарг №9496/10/25-005/115,116 від 25.05.2010р. колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку рішенню Державної податкової інспекції у м. Львові про результати розгляду первинних скарг №9496/10/25-005/115,116 від 25.05.2010р. судова колегія приходить до висновку, що таке прийняте з порушенням вимог прийняття рішення щодо повноти та всесторонності розгляду скарг. Фактично зміст зазначеного рішення дублює позицію податкових ревізорів, викладену у Акті перевірки. У зазначеному рішенні відсутній послідовний виклад законодавчого обгрунтування кожного порушення позивачем вимог податкового законодавства. Крім того, висновки податкового органу суперечать описаним порушенням, що призводить до різниці у виведених розрахунках податкових зобов'язань, зазначених у резолютивній (заключній) частині рішення та тих, які описують в мотивувальній (описовій) частині рішення. Крім того, слід зазначити, що Рішення про результати розгляду первинних скарг №9496\10\25-005\115,116 від 25.05.2010 року прийняте та надіслане позивачу з пропущенням строків. Оскільки відповідно до Рішення ДПІ у м. Львові про продовження терміну розгляду скарг №6638/10/25005/113,115,116 від 13.04.2010 року граничний термін розгляду скарги - 22 травня 2010 року (а рішення про результати розгляду скарг було надіслано 25 травня 2010 року). Таке не надсилання рішення за скаргою позивача є порушенням абз. 1 п. 8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органам державної податкової служби та тягне за собою наслідки встановлені п. 11 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органам державної податкової служби, відповідно до якого: «Якщо вмотивоване рішення за скаргою (заявою) платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-тиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника органу державної податкової служби (або його заступника), така скарга (заява) вважається повністю задоволеною на користь платника з дня, наступного за останнім днем зазначених строків».

З огляду на викладене, зазначене рішення не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, вимогам пункту 8,9,10,11 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органам державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 р. №29, зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються підставними та обґрунтованими та спростовують висновкі суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 року скасувати.

Керуючись ч. 3.ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» задовольнити, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 року по справі№2а-4880/10/1370 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000402301/1/9756 від 27.05.2010 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 237069,99 грн. (основний платіж 158046,66 грн.; штрафна санкція 79023,33 грн.) скасувати повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Львові № 0000392301/1/9755 від 27.05.2010 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 3184028,19 грн. (основний платіж 1892398,95 грн.; штрафна санкція 1291629,24 грн.) скасувати повністю.

Рішення Державної податкової інспекції у м. Львові про результати розгляду первинних скарг № 9496/10/25-005/115,116 від 25.05.2010 року скасувати повністю.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова складена у повному обсязі 10.10.2011 року.

Головуючий:І.В. Глушко

Судді:О.М. Довгополов

В.В. Святецький