Ухвала суду № 18865499, 20.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 р. Справа № 44147/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Олендера І.Я.,

суддів Каралюса В.М., Носа С.П.,

з участю секретаря Корчинської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Господарського суду Волинської області від 16 червня 2009 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» до Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним податкового повідомлення рішення № 0032372301/0/1235/2301 від 16.10.2008 року, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2008 року позивач ТзОВ «Волинська фабрика гофротари» звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправним податкове повідомлення рішення Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Волинської області № 0032372301/0/1235/2301 від 16.10.2008 року, яким товариству було зменшено податковий кредит в розмірі 31678,00 грн.

Постановою Господарського суду Волинської області від 16 червня 2009 року позовні вимог було задоволено.

Зазначена постанова мотивована тим, що оскільки позивач був покупцем товару, а платником ПДВ по таких операціях був його контрагент ТзОВ «Ювстар», то саме на останнього згідно ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» покладено обов'язок утримання та внесення по бюджету податку сплаченого покупцем (позивачем), і саме він несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України. Чинне податкове законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість» не містить положень відповідно до яких на покупця покладався б обов'язок по сплаті ПДВ не тільки продавцю, але ще й до бюджету. Невстановлення податковим органом факту сплати суми ПДВ контрагентом позивача, не може впливати на формування податкового кредиту позивачем, відтак встановлено, що позивач, який при здійснені господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобовязаний нести відповідальність за дії контрагента, а відтак позивач обґрунтовано та з дотриманням норм податкового законодавства вніс до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з ТзОВ «Ювстар».

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач Нововолинська ОДПІ Волинської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що оскільки факт сплати контрагентом позивача ТзОВ «Ювстар» ПДВ по господарських операціях не підтвердився, то це свідчить про не проведення сплати податку на додану вартість в державний бюджет та відсутність фактичної сплати податку на додану вартість до бюджету, а саме суми ПДВ в розмірі 31678,00 грн. по придбанню товарно-матеріальних цінностей, отриманих позивачем від ТзОВ «Ювстар», тому відсутнє джерело відшкодування вказаної суми ПДВ, що дало підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування.

Представник відповідача Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Волинської області в судове засідання не явився, тому на підставі ч. 4 ст. 196 КАС України апеляційний розгляд проведено у його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги та просять її відхилити.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що працівниками відповідача - Нововолинської ОДПІ Волинської області було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2007 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари», за результатами якої було складено Акт від 06.10.2008 р. №1218/58/33211353, в якому, зокрема, було зроблено висновок про необхідність зменшення податкового кредиту у сумі 31 678,00 грн. за взаємовідносинами з ТзОВ «Ювстар» у листопаді 2007 року (а.с.7-25).

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 16.10.2008 за № 0032372301/0/1235/2301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 31678,00 грн. (а.с.46).

Для підтвердження сум ПДВ, включених до податкового періоду підприємства у жовтні 2007 року, яке підлягає бюджетному відшкодуванню в листопаді 2007 року, по правовідносинах позивача з ТзОВ «Ювстар» податковим органом надсилались запити на проведення зустрічних перевірок.

З огляду на отримані відповіді з ДПІ в Обухівському районі Київської області відповідач покликався на те, що оскільки ТзОВ «Ювстар» за місцезнаходженням не заходяться, посадові особи в розшуку, вирішується питання по скасуванню державної реєстрації підприємства, то неможливо підтвердити факту придбання позивачем картону у ТзОВ «Ювстар».

Як правильно встановлено судом першої інстанції між позивачем та ТзОВ «Ювстар» було підписано договір від 03 жовтня 2007 року № 134 на поставку картонно-паперової продукції (а.с.26-29).

Факт поставки продукції підтверджено рахунком-фактурою № 67 від 10.10.2007р., № 69 від 15.10.2007 р., № 70 від 22.10.2007 р. (а.с.66-68), видатковими накладними № РН-0000069 від 12.10.2007 р., № РН-0000070 від 15.10.2007р., № РН-0000071 від 22.10.2007 року (а.с. 69-71), товарно-транспортними накладними та прибутковими накладними (а.с.139-142).

Позивачем здійснено оплату за отриману картонно-паперову продукцію: 11.10.2007 - 29 085,18 грн. (платіжне доручення № 520 від 11.10.2007); 11.10.2007 - 34 000,00 грн. (платіжне доручення № 521 від 11.10.2007); 15.10.2007 - 34 954,30 грн. (платіжне доручення № 557 від 15.10.2007); 17.10.2007 - 32 360,00 грн. (платіжне доручення № 574 від 17.10.2007 ); 22.10.2007 30 000,00 грн. (платіжне доручення № 3886 від 22.10.2007); 25.10.2007 - 58 755,51 грн. (платіжне доручення № 633 від 25.10.2007) (а.с.136-138).

Суд першої інстанції правильно вказав, що крім вказаних документів, право позивача на податковий кредит підтверджується належним чином оформленими податковими накладними (а.с.30-32,63-65).

Всього згідно перелічених податкових накладних позивачем оплачено ТзОВ «Ювстар» за отриманий товар 190069,84 грн. в тому числі 31678,31 грн. до бюджету податку на додану вартість, при цьому встановлено, що господарські операції проведені позивачем по бухгалтерському та податковому обліку.

Судом першої інстанції правильно врахував, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальником товару, в даному випадку ТзОВ «Ювстар» податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і оплати вартості відповідного товару з ПДВ, поряд з іншими обставинами щодо правовідносин з приводу виконання відповідних господарських операцій, є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

При цьому слід вказати, що податковим органом під час проведення перевірки не спростовано, що операції з придбання та реалізації товару мали реальний товарний характер, товар відвантажувався, при цьому у податкового органу не виникло сумнівів у можливості здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про нотаток на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому чисті при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.7.4. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За змістом п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведених норм Закону вбачається, що підставою бюджетного відшкодування податку на додану вартість є правильно сформований податковий кредит відповідно до вимог Закону. Таким чином, для обґрунтованості висновку щодо правомірності або протиправності формування податкового кредиту слід досліджувати усе коло правовідносин з приводу виконання відповідних господарських операцій.

Так, як зазначалось вище, податковим органом під час проведення перевірки не спростовано, що операції з придбання та реалізації товару мали реальний товарний характер.

При цьому у постанові Верховного Суду України від 12.02.2008 року № 08/28 викладено правову позицію, відповідно до якої факт порушення контрагентами-постачальниками продавцями своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вимоги відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Тобто, наявність у покупця, в даному випадку Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення спірної суми до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не була б безумовною підставою для відшкодування ПДВ, якщо б податковий орган довів, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності.

Оскільки, з огляду на встановлені обставини справи податковий орган не довів, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару, який експортується (сировини, з якої він може бути виготовлений), ПДВ до державного бюджету не сплачується, а експортер (у справі, що розглядається, позивач) вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто що без участі експортера податкова вигода не може бути одержана; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, - то висновок суду першої інстанції про правомірність формування Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинська фабрика гофротари» податкового кредиту відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» є правильним.

Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість» Водночас, не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання щодо включення сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків, і цей факт не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

У випадку невиконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, відтак така обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника додатку права на включення сум податку до податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість, у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Ювстар», таке було у внесено у Єдиний державний реєстр, Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість не було анульоване.

Суд апеляційної інстанції вважає, що відповідач, як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції не довів правомірність прийнятого рішення, тому суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, обєктивно і всебічно зясованих обставинах, доводи апеляційної скарги її не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не має.

Керуючись ст. ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Нововолинської обєднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Волинської області від 16 червня 2009 року в справі № 05/141/68-2А без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з часу набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття ухвали в порядку ч.3 ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: В.М.Каралюс

С.П.Нос

Ухвала в повному обсязі складена 23.09.2011 року.