Ухвала суду № 18865497, 20.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 р. Справа № 73508/09

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Олендера І.Я.,

суддів Каралюса В.М., Носа С.П.,

з участю секретаря Корчинської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль» до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000082320/0/4392/10/23-2 від 06.04.2009 року, -

в с т а н о в и в :

У травні 2009 року позивач ТзОВ «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль» звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області № 0000082320/0/4392/10/23-2 від 06.04.2009 року, яким товариству було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 46800,53 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року позовні вимоги було задоволено.

Зазначена постанова мотивована тим, що оскільки позивач був покупцем товару, а платником ПДВ по таких операціях були його контрагенти. то саме на останніх згідно ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» покладено обов'язок утримання та внесення по бюджету податку сплаченого покупцем (позивачем), і саме вони несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України. Чинне податкове законодавство, зокрема Закон України «Про податок на додану вартість» не містить положень відповідно до яких на покупця покладався б обов'язок по сплаті ПДВ не тільки продавцю, але ще й до бюджету. Невстановлення податковим органом факту сплати суми ПДВ контрагентами позивача, не може впливати на формування податкового кредиту позивачем, відтак встановлено, що позивач, який при здійснені господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, не зобовязаний нести відповідальність за дії контрагентів, а відтак позивач обґрунтовано та з дотриманням норм податкового законодавства вніс до складу податкового кредиту спірну суму ПДВ.

Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідач Ужгородська МДПІ у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що оскільки факт сплати контрагентами позивача по ланцюгу постачання не підтвердився, то це свідчить про не проведення сплати податку на додану вартість в державний бюджет та відсутність фактичної сплати податку на додану вартість до бюджету, а саме суми ПДВ в розмірі 46800,53 грн., тому відсутнє джерело відшкодування вказаної суми ПДВ, що дало підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування.

Представник відповідача Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просить таку задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та просить її відхилити.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем 01.04.2009 року по 02.04.2009 року було здійснено невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2007 року, липень 2007 року, жовтень 2007 року, листопад 2007 року, грудень 2007 року за наслідками якої було складено Акт № 38/23-2/01597841 від 02.04.2009 року (а. с. 12-18).

За результатами вищезазначеного Акту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.04.2009 року, № 0000082320/0/4392/10/23-2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 46 800,53 грн., в тому числі по декларації за травень 2007 року в сумі 13 825,00 грн., по декларації за липень 2007 року в сумі 9 766,00 грн., по декларації за жовтень 2007 р. в сумі 6 503,50 грн., по декларації за листопад 2007 року в сумі 15 759,16, по декларації за грудень 2007 р. в сумі 946,90 грн. ( а. с. 11 ).

Відповідно до п. 1.3 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.8 зазначеного Закону бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) та строки проведення розрахунків.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 вказаної статті Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Згідно пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування (пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Як правильно встановлено судом першої інстанції підставою для зменшення бюджетного відшкодування позивачу слугувало реальне ненадходження суми спірного податкового платежу до державного бюджету.

Як в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі відповідач покликається на те, що за результатами перевірок декларацій за травень, липень, жовтень, листопад грудень по ланцюгу постачання ТОВ «СК Деренівська Купіль» - НВПМ «Будімекс» - ТОВ «Віарон - Пай», встановлено, що по основному постачальнику НВПМ « Будімекс» підтвердити суму ПДВ не має можливості, оскільки такий являється посередником, а ТОВ «Віарон Пай» має ознаки фіктивності, тобто за наслідками правовідносин з ТОВ «Віарон Пай» не подавались звіти, пов'язані з нарахуванням та сплатою ПДВ та не сплачувався податок до бюджету. Аналогічна ситуація по ланцюгу ТОВ «СК Деренівська Купіль» - ВКФ «Промислове обладнання» - ПП « Каріна і Ко» -ПП Войтенко, за наслідками правовідносин з ПП Войтенко, такий за юридичною адресою не знаходиться, ним не подавались звіти, пов'язані з нарахуванням та сплатою ПДВ та не сплачувався податок до бюджету.

Як правильно встановлено судом першої інстанції позивач здійснює будівництво основних фондів, з урахуванням вимог п. 7.1. ст. 7 ЗУ « Про податок на додану вартість» сплатив суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцям будівельних матеріалів НВМП «Будімекс» та ВКФ « Промислове обладнання», що підтверджується долученими як до матеріалів перевірок так і до матеріалів справи реєстром платіжних доручень за квітень 2007 р., червень 2007 р., вересень 2007 р., жовтень 2007 р., листопад 2007 р., а також копіями платіжних доручень за ці ж місяці.

Перевіркою підтверджено правильність визначення позивачем податкового кредиту, включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість з вартості придбаних на території України товарів та послуг, а саме: будівельних матеріалів, виконаних будівельно-монтажних робіт по будівництву та ремонту санаторного комплексу, правильність визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту, правильність визначення сум податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування, і даний факт не заперечується відповідачем.

Судом першої інстанції було встановлено, що за наслідками проведеної перевірки податковим органом не встановлено жодних порушень вимог податкового законодавства з боку позивача, як не встановлено яких-небудь податкових правопорушень з боку постачальників товару для позивача - НВМП «Будімекс» та ВКФ «Промислове обладнання», зокрема стосовно включення до складу податкових зобов'язань сум ПДВ по операціях з поставки товару позивачу.

Хоча відповідачем встановлено, що ТОВ «Віарон Пай» та ПП Войтенко ( третя ланка) не подав звіти, пов'язані з нарахуванням та сплатою ПДВ та не сплачував податок до бюджету, однак як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач не мав жодних безпосередніх правовідносин з указаним товариством та приватним підприємцем, а тому не може нести юридичної відповідальності за сплату податків третіми особами, до яких він не має жодного відношення. При формування у податковому обліку та при відображенні у податкових деклараціях сум податкового кредиту та бюджетного відшкодування позивач не повинен і не міг знати та враховувати стан дотримання податкової дисципліни іншим платником податку з яким він навіть не мав будь - яких правовідносин. Норми чинного законодавства не передбачають права позивача здійснювати контроль за сплатою податків третіми особами, а також не встановлюють такого обов'язку за ним.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10 Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Щодо покликань відповідача на вимоги Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів держаної податкової служби України при організації та проведення перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України № 350 від 18.08.2005 р., то судом правильно враховано, що такі є внутрішнім документом, розробленим та затвердженим державною податковою службою, і є документи для службового користування. Крім того, податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх та відсутність висновків за ними не може змінювати порядку відшкодування податку на додану вартість, що встановлений Законом.

Суд першої інстанції, з огляду на вимоги ст.ст. 2, 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» правильно врахував, що за змістом вказаних норм проведення зустрічних перевірок є обов'язком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом строк відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Поряд з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що в резолютивній частині постанови суду першої інстанції, а саме в абз. 2 такої вирішено визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яке позивачем не оскаржувалось, його не стосувалось, яке не було предметом судового розгляду.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни судового рішення є вирішення не всіх позовних вимог або питань, відтак суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції не вирішено всіх позовних вимог, а саме не вирішено вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, що було предметом розгляду, а саме № 0000082320/0/4392/10/23-2 від 06.04.2009 року, відтак постанова суду підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.2 ч.1 ст. 198, п.2 ч.1 ст. 201, ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року в справі № 2а-2555/09/0770змінини, виклавши абзац 2 резолютивної частини постанови в такій редакції : «Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області № 0000082320/0/4392/10/23-2 від 06.04.2009 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторний комплекс «Деренівська Купіль»» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року, липень 2007 року , жовтень 2007 року, листопад 2007 року та грудень 2007 року на загальну суму 46 800,53 грн.».

В решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року в справі № 2а-2555/09/0770 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з часу набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі прийняття постанови в порядку ч.3 ст.160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення такої в повному обсязі.

Головуючий суддя : І.Я.Олендер

Судді: В.М.Каралюс

С.П.Нос

Постанова в повному обсязі складена 23.09.2011 року.