Ухвала суду № 18865366, 03.10.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2011 р. Справа № 28255/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівЛіщинського А.М. та Носа С.П.,

при секретарі судового засідання Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської обл. від 01.02.2008р. в адміністративній справі за позовом Тернопільського обласного комунального підприємства теплових мереж «Тернопільтеплокомуненерго» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

25.07.2009р. позивач Тернопільське обласне комунальне підприємство теплових мереж /КП/ «Тернопільтеплокомуненерго» звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ № 0011012304/0/44136 від 22.06.2007р. та № 0011012304/1/48832 від 16.07.2007р. (а.с.3-5).

Постановою господарського суду Тернопільської обл. від 01.02.2008р. заявлений позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення Тернопільської ОДПІ № 0011012304/1/48832 від 16.07.2007р. про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 228076 грн. за основним платежем та 114038 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про відшкодування судових витрат (а.с.107-108).

Справа розглядалася судами неодноразово (а.с.140-141, 180-181).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Тернопільська ОДПІ, яка покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог (а.с.115-116).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд безпідставно застосував до розглядуваних правовідносин приписи пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; останнім не враховано тої обставини, що питома вага оподатковуваних операцій в податковому зобовязанні від надання послуг населенню від загальної суми податкових зобовязань у жовтні 2006 року становила 55,56 відсотків, у грудні 2006 року 53,95 відсотків, одночасно від надання послуг населенню у вказаних періодах виникли неоподатковувані операції за рахунок отриманих субвенцій.

Таким чином, операції з надання послуг тепло- та водопостачання населенню в частині, оплаченій (наданій) споживачами, є оподатковуваними, а в частині погашеній отриманою субвенцією неоподатковуваними; відтак частка податкового кредиту, яка виникла за рахунок придбання товарів, послуг, що використані в операціях по наданню послуг тепло- та водопостачання, в силу приписів пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підлягає розподілу.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 16.05.2007р.-16.06.2007р., з продовженням на 10 днів з 13.06.2007р. по 26.06.2007р., відповідачем Тернопільською ОДПІ проведена виїзна планова документальна перевірка КП «Тернопільтеплокомуненерго» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005р. по 31.12.2006р., по результатам якої складено Акт перевірки № 5674/23-04/14034534 від 16.06.2007р. (а.с.8-26).

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість /ПДВ/ на 230911 грн., в тому числі за листопад 2006 року 157078 грн., за грудень 2006 року 73833 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0011012304/0/44136 від 22.06.2007р., яким визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 346366 грн. 50 коп., з яких 230911 грн. за основним платежем та 115455 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.6).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобовязань скарга позивача була відхилена, а податковим органом скасовано податкове повідомлення-рішення № 0011012304/0/44136 від 22.06.2007р. та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0011012304/1/48832 від 16.07.2007р., яким визначено податкове зобовязання з ПДВ в сумі 342114 грн., з яких 228076 грн. за основним платежем та 114038 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.7).

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що оскільки субвенція з бюджету виділена для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання та водовідведення, затверджених для населення, тому розподілу підлягає та частина податкового кредиту, яка відповідає питомій вазі податкових зобовязань від надання послуг по затверджених тарифах для населення від загальної суми податкових зобовязань.

Часткового задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що перерахування субвенцій здійснюється для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, а тому бюджетні дотації не є продажем товарів (робіт, послуг), а тому розглядувані донарахування податкових зобовязань не мають жодного відношення до придбаних позивачем товарів (робіт, послуг). Отримані з бюджету субвенції автоматично стали обіговими коштами підприємства та були спрямовані на оплату заборгованості за одержані в попередні періоди послуги водопостачання та водовідведення, які включали у свою вартість ПДВ та повністю використовувалися в господарській діяльності. Також матеріалами справи стверджується, що всі придбані позивачем товарно-матеріальні цінності були використані у його господарській діяльності.

Окрім цього, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0011012304/0/44136 від 22.06.2007р. не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до п.6.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» таке повідомлення-рішення є відкликаним через зменшення податковим органом суми нарахованих зобовязань.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до пп.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Таким чином, відсутніми є підстави для віднесення операцій з отримання коштів цільового фінансування за рахунок Державного бюджету у вигляді субвенцій, що виплачувалися постачальникам теплової енергії та послуг із теплопостачання, водовідведення та водопостачання, до операцій, які не є об'єктом оподаткування, на які розповсюджується дія пп.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Як випливає зі змісту пп.3.2.7 п.3.2 ст.3 вказаного Закону він регулює оподаткування операцій саме з виплат, а не з отримання зазначеного у ньому цільового фінансування.

Водночас, придбані виробниками теплової енергії, виконавцями водопостачання та водовідведення товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

В свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, водопостачання та водовідведення, за нормами Закону України «Про податок на додану вартість» не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з ПДВ теплопостачання.

Бюджетні дотації фактично відшкодовують збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

Зважаючи на викладене, у постачальників теплової енергії та послуг із теплопостачання, водопостачання та водовідведення відсутні підстави для застосування пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якою встановлено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Оскільки товари та послуги, придбані позивачем, повністю використані ним в оподатковуваних операціях із поставки теплової енергії та надання послуг із теплопостачання, водопостачання та водовідведення у нього відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Таким чином, суми ПДВ, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів чи послуг, використаних при виробництві теплової енергії та наданні послуг із теплопостачання, водопостачання та водовідведення включаються до складу податкового кредиту виробників теплової енергії та виконавців наведених послуг у повному обсязі, а отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом і фактичною вартістю теплової енергії, що постачалася населенню, послуг теплопостачання, водопостачання та водовідведення не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість теплопостачання, водопостачання та водовідведення.

З урахуванням наведеного слідує, що податковим органом безпідставно проведено донарахування позивачу податкових зобовязань з ПДВ, а відтак безпідставно винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0011012304/1/48832 від 16.07.2007р.

Також не можуть бути задоволені позовні вимоги у частині визнання протиправним і скасування повідомлення-рішення № 0011012304/0/44136 від 22.06.2007р., оскільки відповідно до п.6.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків, нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу). Зменшена сума податкового зобов'язання (податкового боргу) повинна бути сплачена або може бути оскаржена у строки, визначені цим Законом.

Оскільки по результатам процедури апеляційного узгодження податковим органом скасовано податкове повідомлення-рішення № 0011012304/0/44136 від 22.06.2007р. та прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0011012304/1/48832 від 16.07.2007р., при цьому сума нарахованих податкових зобовязань була зменшена, тому вищевказане первинне повідомлення-рішення слід вважати відкликаним.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, заявлений позов підлягає до часткового задоволення, при цьому, виходячи із передбачених ст.162 КАС України повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, спірне повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ № 0011012304/1/48832 від 16.07.2007р. про визначення податкового зобовязання з ПДВ на суму 342114 грн., з яких 228076 грн. за основним платежем та 114038 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, слід визнати протиправними і скасувати.

Вказане уточнення не впливає на правильність вирішення заявленого позову, а тому підстав для скасування чи зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстави для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської обл. від 01.02.2008р. в адміністративній справі № 15а/165-3290/5022 залишити без задоволення, а згадану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: А.М.Ліщинський

С.П.Нос