Постанова № 18863765, 12.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 11/670-А Головуючий у 1-й інстанції: Євсіков О.О.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіГанечко О.М.,

суддів: Файдюка В.В., Хрімлі О.Г.,

за участю секретаря Коток К.О.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 19 березня 2007 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф (Україна)»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві про скасування податкових повідомленьрішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф (Україна)»(далі ТОВ «Дікергофф») звернувся до Господарського суду міста Києва з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві (далі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) № 0001732202/0 від 15.11.2006 р., № 0001562302/0 від 15.11.2006 р., №0001552302/0 від 15.11.2006р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001572302/0 від 15.11.2006 р.

Відповідно до постанови Господарського суду м. Києва від 19.03.2007 року позовні вимоги ТОВ «Дікергофф»задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 0001732202/0 від 15.11.2006 р., № 0001562302/0 від 15.11.2006 р., №0001552302/0 від 15.11.2006р. та №0001572302/0 від 15.11.2006 р.

Не погоджуючись з зазначеним рішення суду, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 19.03.2007 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Дікергофф» відмовити повністю. Посилається на порушення судом норм матеріального права.

У судовому засіданні представник ДПІ у Голосіївському районі м. Києва підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.

Представник ТОВ «Дікергофф»в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з»явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 06.11.2006 року за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Дікергофф (Україна)»ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт №675/1-23-02-31029255, яким встановлено порушення п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п.8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п. 13.1 та п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.3.6 п. 7.3, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.1.3, п. 1.9, п. 1.13, п. 1.15 ст. 1, п.п.4.2.1, п.п.4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, ст. 17, п. 22.3 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.1, п.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затв. Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637, ч.1 ст. 3, ч.2 ст. 5, ч.1 ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів».

15.11.2006 року на підставі акту перевірки від 06.11.2006 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення рішення № 0001732202/0 , яким ТОВ «Дікергофф (Україна)»визначено суму податкових зобовязань з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем 38098,0 грн., за штрафними санкціями 76196,2 грн., а всього 114294,0 грн.

Відповідно до п. 13.1 та п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, зобовязаний утримувати податок з таких доходів за ставкою 15% від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Таким чином, резидент зобовязаний утримати податок з доходів нерезидента з джерелом його походження з України і сплатити його до бюджету саме під час здійснення виплати нерезиденту з цього доходу.

Згідно ч.1 ст. 7 Угоди про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, укладеної між Україною та Німеччиною, прибуток підприємства договірної держави оподатковується тільки у цій державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій договірній державі через розташоване в ній постійне представництво.

Згідно п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України, затв. Постановою КМУ від 06.05.2001 р. №470 (далі Порядок), підставою для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни.

Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі. Згідно п. 8 Порядку, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування. Таким чином, законодавство України для звільнення від оподаткування доходів фірми «Liebherr-Mischtechnik GmbH»та фірми «ELBA- WERK Mashinen Gmbh»вимагає наявності довідки за формою, що зазначена в Додатку 1 до Порядку або за формою згідно законодавства Німеччини.

При цьому, для того, щоб не оподатковувати такий дохід нерезидента, у позивача саме на момент виплати повинна бути довідка за формою, що зазначена в Додатку 1 до Порядку або за формою згідно законодавства Німеччини.

Як вбачається із матеріалів справи, і що не доведено суду позивачем, на момент здійснення такої виплати у позивача була відсутня довідка за формою, що зазначена в Додатку 1 до Порядку або за формою згідно законодавства Німеччини, а тому позивач зобовязаний був утримати податок з доходів нерезидента з джерелом їх походження з України.

У матеріалах справи (а.с.60-95 том 2) міститься посвідчений переклад виписки від 17.11.2006 р., що підтверджує зміст записів Торгового реєстру Дільничного суду м. Ульм (Німеччина) відносно фірми «Liebherr-Mischtechnik GmbH»та виписки від 15.08.2006 р., що підтверджує зміст записів Торгового реєстру Дільничного суду м. Карлсруе (Німеччина) фірми «ELBA- WERK Mashinen Gmbh», які не відповідають формі та змісту вказаної довідки, з них не вбачається зазначена вище обовязкова інформація.

Тому колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність дій товариства і відсутність підстав у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001732202/0 від 15.11.2006 р.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального права при прийнятті рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення підлягає скасуванню в цій частині із прийняттям рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

15.11.2006 року на підставі акту перевірки від 06.11.2006 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення рішення № 0001562302/0 , яким ТОВ «Дікергофф (Україна)»визначено суму податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств за основним платежем 89319,0 грн., за штрафними санкціями 33776,2 грн., а всього 123095,2 грн.

Так, у акті перевірки зазначено, що ТОВ «Дікергофф (Україна)»в порушення п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат в ІІІ кварталі 2005 р. віднесло витрати на маркетингові послуги з покупців бетону, проведену переддоговірну роботу щодо узгодження цін та обсягів продажу бетону з покупцями згідно договору від 30.06.2005 р. з СПД ОСОБА_2, які не підтверджені відповідними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку (не надані документи, що містять в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо маркетингових досліджень, а саме: записи, журнали, макети і т.і.).

Позивач ТОВ «Дікергофф (Україна)»не надав суду доказів на підтвердження понесення зазначених витрат.

Посилання позивача на те, що товариство не включало суми нараховані (сплачені) на користь СПД ОСОБА_2 (55000,00 грн.) до складу валових витрат і не відображало їх у Декларації з податку на прибуток підприємств за перевіряє мий період ніякими доказами не підтверджено. Посилання позивача на дані бухгалтерського обліку не приймаються судом до уваги, оскільки вони не підтверджують даних податкового обліку.

Згідно матеріалів справи та додаткових пояснень до апеляційної скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, факт включення товариством до валових витрат в ІІІ кв. 2005 р. сум нарахованих (сплачених) на користь СПД ОСОБА_2 (55000,00 грн.) за надані послуги, підтверджується рядком 06 Декларації з податку на прибуток підприємств за перевіряє мий період.

Таким чином, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва довело правомірність свого рішення, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга в цій частині є обґрунтованого та такою, що підлягає задоволенню.

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ «Дікергофф (Україна)»в порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат за період перевірки віднесло витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб, а саме кошти, відшкодовані згідно авансових звітів на представницькі витрати (харчування у відрядженні) без документів, які б підтвердили цивільно-правові відносини та участь особи в переговорах, конференціях, які проводяться по темі, що співпадає з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається із додаткових письмових пояснень ТОВ «Дікергофф (Україна)», товариство не включало витрати на харчування у відрядженнях фізичних осіб співробітників товариства (25528,00 грн.) до складу валових витрат і не відображало їх у Декларації з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період.

Такі обставини ніякими доказами не підтверджено. Посилання позивача на дані бухгалтерського обліку не приймаються судом до уваги, оскільки вони не підтверджують даних податкового обліку.

Згідно матеріалів справи та додаткових пояснень до апеляційної скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, факт включення товариством до валових витрат за період перевірки витрат на харчування у відрядженнях фізичних осіб співробітників товариства (25528,00 грн.) не підтверджено.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва посилається до додаток №4 та №5 до справи, у яких містяться авансові звіти, які є доказом безпосереднього віднесення товариством до складу валових витрат витрати на харчування у відрядженнях фізичних осіб співробітників товариства (25528,00 грн.).

Таким чином, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва довела правомірність свого рішення, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга в цій частині є обґрунтованого та такою, що підлягає задоволенню.

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ «Дікергофф (Україна)»в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат в 2005 році віднесло отримані під звіт кошти, не підтверджені відповідними документами, а саме в авансовому звіті відсутній відповідний розрахунковий документ (корінець прибуткового касового ордеру або фіскальний чек), підтверджуючий витрачання отриманих коштів під звіт в сумі 2532,0 грн.

Як вбачається із додаткових письмових пояснень ТОВ «Дікергофф (Україна)», товариство не включало отримані під звіт кошти (2532,00 грн.) до складу валових витрат і не відображало їх у Декларації з податку на прибуток підприємств за перевіряємий період.

Такі обставини ніякими доказами не підтверджено. Посилання позивача на дані бухгалтерського обліку не приймаються судом до уваги, оскільки вони не підтверджують даних податкового обліку.

Згідно матеріалів справи та додаткових пояснень до апеляційної скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, факт включення товариством до валових витрат за період перевірки отриманих під звіт коштів в сумі 2532,00 грн.(за виключенням 281,00 грн.), не підтверджено.

Таким чином, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва довела правомірність свого рішення, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального права, а апеляційна скарга в цій частині є обґрунтованого та такою, що підлягає задоволенню.

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ «Дікергофф (Україна)»в порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат віднесло витрати на поліпшення основних фондів (258117,0 грн.), що не підтверджені відповідними документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку (акти виконаних робіт, кошториси тощо).

Як вбачається із додаткових письмових пояснень ТОВ «Дікергофф (Україна)», під час перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не врахувала витрати на будівельні та інші матеріали, використані під час проведення ремонтів. Такі матеріали обліковуються товариством на балансових рахунках 205, 207, 209, а витрати відображаються у бух обліку записом Дт 80 Кт 205, 207, 209. При цьому вартість списаних матеріалів на ремонт враховано в коригуванні залишків товарно-матеріальних цінностей на початок звітного періоду у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів, відповідно до вимог п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Такі обставини ніякими доказами не підтверджено. Посилання позивача на дані бухгалтерського обліку не приймаються судом до уваги, оскільки вони не підтверджують даних податкового обліку.

Таким чином, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва довела правомірність свого рішення, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга в цій частині є обґрунтованого та такою, що підлягає задоволенню.

В акті перевірки також зазначено, що ТОВ «Дікергофф (Україна)»в порушення п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»завищило амортизаційні відрахування за IV кв. 2005 р. на суму 16100,0 грн.

Як вбачається із додаткових письмових пояснень ТОВ «Дікергофф (Україна)», товариство у Декларації з податку на прибуток припустилось помилки у написанні балансової вартості основних фондів групи 1, яка фактично складала 1429,3 тис. грн., тоді як товариство було наведено вартість 142,9 тис.грн.

Таким чином, позивач не заперечував факту порушення законодавства України.

При цьому форма такого порушення свідома чи несвідома не має значення.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що таке порушення не тягне за собою застосування відповідних санкцій податкового органу, оскільки має місце факт завищення суми амортизації, що є порушенням, та було виявлено відхилення у декларації з податку на прибуток від 03.02.2006 р.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва довела правомірність свого рішення, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині є незаконним, прийняте з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню, а апеляційна скарга в цій частині є обґрунтованого та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправомірно прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №№ 0001562302/0 від 15.11.2006 р. підлягає скасуванню в частині донарахування податку на прибуток в сумі 82248,42 грн., в частині штрафних санкцій в сумі 33741,08 грн.

15.11.2006 року на підставі акту перевірки від 06.11.2006 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було винесено податкове повідомлення рішення №0001552302/0 , яким ТОВ «Дікергофф (Україна)»визначено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість за основним платежем 108252,0 грн., за штрафними санкціями 54126,0 грн., а всього 162378,0 грн.

Так, у акті перевірки зазначено, що ТОВ «Дікергофф (Україна)»в порушення п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включило до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним (перелік наведено у акті) за виконані ремонтні роботи ВАТ «Реконструкція»по обєкту «Югцемент», які не призначались для їх використання в господарській діяльності товариства на суму 90863,0 грн.

Позивачем не було надано суду доказів того, що ремонтні роботи стосувались монтажу та реконструкції бетонно-змішувальної установки в м. Севастополі саме на території філіалу товариства, яка саме використовується ним для здійснення господарської діяльності.

Крім того, як вбачається із Довідки ЄДРПОУ від 22.07.2005 р. (а.с.174 том 1), Севастопольська філія ТОВ «Дікергофф (Україна)»зареєстрована 30.06.2005 р., а частина ремонтних робіт мала місце до реєстрації філії товариства.

Тому колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про неправомірність рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в цій частині.

Також у акті перевірки зазначено, що ТОВ «Дікергофф (Україна)»в порушення п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включило до складу податкового кредиту ПДВ в розмірі 13710,08 грн. за податковими накладними (перелік наведено у акті) за оренду земельної ділянки та майна у ВАТ «ОДБК»м. Одеса, яка не призначалась для її використання в господарській діяльності товариства.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що орендована у ВАТ «ОДБК»м. Одеса земельна ділянка та майно призначались для їх використання в господарській діяльності товариства, а тому рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва в цій частині є неправомірним.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки не надано доказів того, що протягом вересня-листопада 2005 року товариство здійснювало на цій земельній ділянці діяльність, повязану з господарською.

Згідно Довідки ЄДРПОУ від 13.12.2005 р. (а.с.167 том 1), Одеська філія ТОВ «Дікергофф (Україна)»зареєстрована 25.11.2005 р.

Згідно акту перевірки ТОВ «Дікергофф (Україна)»в порушення п.п.4.3 абз.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»не включило до бази оподаткування в серпні 2005 року надані нерезидентом послуги на митній території України згідно договору №679 від 01.08.2005 р. з фірмою «ELBA- WERK Mashinen Gmbh»з проведення експертизи технічного стану заводу з виробництва бетону.

Також, згідно акту перевірки ТОВ «Дікергофф (Україна)»в порушення п.п.7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не включило до складу податкових зобовязань за відповідний період по імпорту послуг з технічного нагляду та інженерного супроводження заводу по виробництву бетону по договору №7341 від 10.12.2005 р. з фірмою «Liebherr-Mischtechnik GmbH»згідно акту від 25.03.2006 р. За цим фактом товариству збільшено податкові зобовязання за серпень 2005 р. на суму 3680,0 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування відємного значення ПДВ на загальну суму 44646,0 грн.

Колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що не мало місця порушення товариством порушення п.п.4.3 абз.2 ст. 4 та п.п.7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з таких підстав.

Пунктом 4.3 абз.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначена база оподаткування для операцій з надання послуг на митній території України.

База оподаткування застосовується до обєкту оподаткування, який визначається пунктом 3.1 ст. 3 цього Закону, відповідно до якого обєктом оподаткування є операції з:

3.1.1. поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України;

3.1.2. ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту.

Як видно з договору №679 від 01.08.2005 р. та договору №7341 від 10.12.2005 р., предметом їх є відповідно проведення експертизи технічного стану заводу з виробництва бетону та технічний нагляд та інженерне супроводження заводу по виробництву бетону, тобто поставка послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції по наданню послуг за обома договорами є обєктом оподаткування, а тому ДПІ у Голосіївському районі м. Києва правомірно збільшено податкові зобовязання за серпень 2005 р. на суму 3680,0 грн. та зменшено суму бюджетного відшкодування відємного значення ПДВ на загальну суму 44646,0 грн.

Отже, враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення рішення №0001552302/0 від 15.11.2006 р. не підлягає скасуванню.

15.11.2006 року на підставі акту перевірки від 06.11.2006 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001572302/0 , яким ТОВ «Дікергофф (Україна)»визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 2532,0 грн.

Так, у акті перевірки зазначено, що ТОВ «Дікергофф (Україна)»порушило п.п. 1, 2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затв. Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. №637 (далі Положення), а саме: працівники товариства одержали готівку під звіт і не підтвердили факт її використання первинними документами (відсутній корінець прибуткового косового ордеру або фіскальний чек), що підтверджують витрачання отриманих коштів.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що товариство підтвердило факт використання готівки, одержаної із каси, відповідними первинними документами, з огляду на таке.

Відповідно до п. 2.1 Положення, звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Згідно п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Заяви фізичних осіб з дозволу керівника ТОВ «Дікергофф (Україна)»не є первинними документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а тому товариство допусти порушення норм з регулювання обігу готівки і ДПІ у Голосіївському районі м. Києва правомірно застосувало до товариства штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2532,0 грн., згідно абз.6 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.2005 р. №436/95.

Таким чином рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст. ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві задовольнити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 19 березня 2007 року скасувати і прийняти нову постанову.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дікергофф (Україна)»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києві про скасування податкових повідомленьрішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:О.М. Ганечко

Судді:В.В. Файдюк

О.Г. Хрімлі

Повний текст виготовлено: 17 жовтня 2011 року.