Ухвала суду № 18863560, 18.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16390/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Гоцику О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2011 у справі за адміністративним позовом Північного державного регіонального геологічного підприємства "Північгеологія" до Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Ковельської міжрайонної ДПІ Волинської області від 29.06.2010 № 0000102300/2, № 0000112300/2, № 0001431700/2.

Як вбачається з матеріалів справи, Ковельська геологорозвідувальна експедиція ПДРГП «Північгеологія»з 09.03.2010 наказом по північному державному регіональному геологічному підприємству «Північгеологія»від 04.03.2010 № 25 ліквідована як відокремлений структурний підрозділ ПДРГП «Північгеологія»і переведена в підпорядкування Рівненській геологічній експедиції відокремленому структурному підрозділу ПДРГП «Північгеологія». Відповідно, до Рівненської геологічної експедиції перейшли всі права та обовязки, в тому числі і податкові зобовязання, колишньої Ковельської геологорозвідувальної експедиції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2011 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Ковельської міжрайонної ДПІ Волинської області від 29.06.2010 № 0000102300/2 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 230539,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 153693, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 76846, 00 грн.; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної ДПІ Волинської області від 29.06.2010 № 0000112300/2 та № 0001431700/2 повністю; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити повністю.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішенням Ковельської МДПІ від 29 червня 2010 року №0000102300/2 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.6 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” Ковельській геологорозвідувальній експедиції ПДРГП “Північгеологія” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток 323 925 грн., в тому числі за основним платежем 215 950,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 107 975,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Ковельської МДПІ від 29 червня 2010 року №0000112300/2 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 та підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за порушення підпунктів 7.3.1 та 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” Ковельській геологорозвідувальній експедиції ПДРГП “Північгеологія” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 466 971,00 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 466 971,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Ковельської МДПІ від 29 червня 2010 року №0001431700/2 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” за порушення підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту “а” пункту 19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” Ковельській геологорозвідувальній експедиції ПДРГП “Північгеологія” визначено суму податкового зобовязання за платежем податок з доходів найманих працівників у розмірі 71 241,00 грн., в тому числі за основним платежем 23 747,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 47 494,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 30 березня 2010 року №238/23-25787900 “Про результати планової виїзної перевірки Ковельської геологорозвідувальної експедиції Північного державного регіонального геологічного підприємства “Північгеологія”, код за ЄДРПОУ 25787900, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006р. по 30.09.2009р.” (далі по тексту Акт перевірки).

Відповідно до висновків Акта перевірки відповідачем встановлено порушення:

- підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.6 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в результаті чого за перевірений період занижено податок на прибуток на загальну суму 215 950,00 грн., в тому числі за І квартал 2007 року 17 296,00 грн., ІІ квартал 2007 року 4 372,00 грн., ІІІ квартал 2007 року 10 201,00 грн., IV квартал 2007 року 4 244,00 грн., І квартал 2008 року 2 483,00 грн., ІІ квартал 2008 року 40 125,00 грн., ІІІ квартал 2008 року 7 308,00 грн., IV квартал 2008 року 64 947,00 грн., І квартал 2009 року 23 482,00 грн., ІІ квартал 2009 року 31 150,00 грн., ІІІ квартал 2009 року 10343,00грн.;

- підпунктів 7.3.1 та 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” занижено податок на додану вартість на загальну суму 933 942,00 грн., в тому числі за квітень, травень, липень, вересень 2007 року, квітень-червень, серпень, жовтень, листопад 2008 року, березень, травень та серпень 2009 року; та завищено податок на додану вартість на загальну суму 933 942,00 грн., в тому числі за червень, серпень, жовтень-грудень 2007 року, березень, липень, вересень, грудень 2008 року, квітень, червень, липень, вересень 2009 року;

- підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту “а” пункту 19.2 статті 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, в наслідок чого податковим агентом Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб із сум загального місячного оподатковуваного доходу платників податку у джерела випалити доходу за 2007 рік у розмірі 23 747,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що кошти на утримання головних підприємств є складовою частиною вартості геологорозвідувальних робіт і належать до статті «Накладні витрати»; в межах спірних правовідносин стосовно порядку оподаткування витрат (польового забезпечення) позивач керувався розясненнями податкових органів, а, отже, діяв правомірно.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справі, по першому епізоду порушення сума передоплати, отримана від ТОВ “Західспецресурс” за бурові роботи у розмірі 75 000,00 грн. до складу валового доходу у ІІІ кварталі 2009 року не включена.

Позивач зазначає, що дана сума включена ним до складу валового доходу за 2009 рік, що відображено в декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, згідно з підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі пяти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобовязань адміністративні штрафи не накладаються.

Суд першої інстанції правильно посилається на Порядок виправлення самостійно виявлених помилок в декларації з податку на прибуток підприємства регламентований Порядком складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року №143 (далі по тексту - Порядок).

Так, відповідно до пункту 2.1 Порядку, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Пункт 2.3 Порядку встановлює, що платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону №2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону N 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

З матеріалів справи вбачається, що Ковельська геологорозвідувальна експедиція ПДРГП “Північгеологія” уточнюючий розрахунок з податку на прибуток за ІІІ квартали 2009 року не подавала; в рядку 02.2 декларації з податку прибуток за 2009 рік сума валового доходу у розмірі 75 000,00 грн., збільшена на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми, Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” не відображена.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Ковельська геологорозвідувальна експедиція ПДРГП “Північгеологія” не виконала обовязку, покладеного пунктом 17.2 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зокрема, не відобразила суму передоплати, отриману від ТОВ “Західспецресурс” за бурові роботи у розмірі 75 000,00 грн., у складі декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, збільшену на суму штрафу у розмірі пяти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з цього податку.

Отже, висновок Акта перевірки про порушення Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та заниження податку на прибуток за даним епізодом порушення є обґрунтованими, а тому відповідачем правомірно визначено суму податкового зобовязання у розмірі 18 750,00 грн. (75000,00 грн. х 5 % х 5) за даним епізодом порушення та застосовано штрафні санкції, визначені підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 9 375,00 грн. (18750,00грн.х 50%).

По другому епізоду порушення Актом перевірки встановлено, що період з 01 січня 2008 року по 30 вересня 2009 року до складу валових витрат Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” віднесено суми перерахованих внесків на утримання вищестоящої організації - ПДРГП “Північгеологія” у розмірі 614 770,90 грн. згідно отриманих авізо із зазначенням “компенсація адмінвитрат”.

Позивач зауважує, що кошти на утримання апарату управління головного підприємства є складовою частиною вартості геологорозвідувальних робіт і належить до статті “Накладні витрати”, тобто такі витрати є витратами, повязаними з організацією та веденням виробництва та включаються до складу валових витрат поточного періоду, головне підприємство відображає отриману компенсацію від структурних підрозділів у складі валового доходу.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до наказу ПДРГП “Північгеологія” від 21 березня 2005 року №47 “Про зміни в облікову політику ПДРГП “Північгеологія” на 2005 рік” запроваджено єдиний методологічний підхід до ведення бухгалтерського обліку на головному підприємстві ПДРГП “Північгеологія” та відокремлених структурних підрозділах, а саме: враховуючи, що головне підприємство несе частину накладних витрат, повязаних з організацією та веденням виробництва відокремлених підрозділів, встановлено норматив відрахувань на компенсацію частини адміністративних витрат апарату управління підприємства; компенсація частини адміністративних витрат апарату управління підприємства на головному підприємстві включається до складу валового доходу, для відокремлених структурних підрозділів сума нарахованих відрахувань на компенсацію частини адміністративних витрат апарату управління підприємства являються витратами, повязаними з веденням виробництва, що включаються до складу валових витрат

Ковельська МДПІ звертає увагу на те, що методологічні засади формування бухгалтерського обліку, інформація про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, згідно якого в складі затверджених витрат «накладні витрати»не значаться. Також, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення.

У свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, документами, які б свідчили про фактичне надання ПДРГП «Північгеологія»робіт або послуг, є розрахунки величини компенсаційних витрат, розпорядчі документи, на підставі яких здійснені вказані розрахунки, надані позивачем, а, отже, немає підстав вважати, що до складу валових витрат віднесено витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, висновок Акта перевірки про порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпунктів 5.3.6 та 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та заниження податку на прибуток за даним епізодом є помилковим, а тому визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 153 693,00 грн. є протиправним.

Водночас, оскільки порушення норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з боку позивача по даному епізоду відсутні, то застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 76 846,00 грн. (153693,00 грн. х 50 %) є також протиправним.

Стосовно визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість суд першої інстанції вірно звернув увагу на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” виконувалися геологорозвідувальні роботи на замовлення ПДРГП “Північгеологія”. Ковельська геологорозвідувальна експедиція ПДРГП “Північгеологія”, керуючись нормами підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в податковому обліку податкові зобовязання з податку на додану вартість за даними господарськими операціями відображала по факту оплати виконаних робіт.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 23 березня 2009 року між Державною геологічною службою (замовник) та ПДРГП “Північгеологія” (виконавець) укладено договір на проведення геологорозвідувальних робіт №29/10-4, відповідно до якого виконавець бере на себе обовязки виконання геологорозвідувальних робіт з розвитку мінерально-сировинної бази, в тому числі буріння артезіанських свердловин по перехідних обєктах, відповідно до затвердженого пообєктного плану на 2009 рік, складеного на підставі державного замовлення, геологічного (технічного) завдання та в межах обсягів видатків на поточний рік. За умовами цього договору оплата вартості геологорозвідувальних робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

Частину геологорозвідувальних робіт за договором від 23 березня 2009 року №29/10-4 виконував структурний підрозділ позивача - Ковельська геологорозвідувальна експедиція відповідно до довгострокового договору про проведення геологорозвідувальних робіт від 23 березня 2009 року №4.

Оплата за проведені Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” роботи проводилася з рахунку ПДРГП “Північгеологія”.

На думку апелянта, оскільки замовником (ПДРГП «Північгеологія») проведено оплату виконання робіт шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на поточний рахунок Ковельської ГРЕ ПДРГП «Північгеологія», а норми пп. 7.3.5 п 7.3 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»можуть бути поширені лише на операції з продажу товарів (робіт, послуг), оплата яких здійснюється через рахунки відповідних управлінь Держказначейства, то проведеною перевіркою правомірно встановлено порушення даної норми.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на таке.

Відповідно до п. 11 ст. 1 Бюджетного Кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI бюджетні кошти належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету, і не втрачають статус таких, якщо надійшли не безпосередньо з рахунків управлінь Держказначейства, адже у даному випадку частину робіт виконує структурний підрозділ підприємства.

Також, аналіз зазначених правових норм свідчить, що застосування податковим органом штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.3 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” можливе лише за наявності факту донарахування ним суми податкового зобовязання.

При цьому, зміст податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2010 року №0000112300/2 свідчить про те, що сума податкового зобовязання на підставі підпункту “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем не донараховувалася, а тому нарахування штрафних санкцій у розмірі 466 971,00 грн. є протиправним, отже податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2010 року №0000112300/2 є протиправним та дійсно має бути скасоване.

В частині неправомірності визначення податкового зобовязання по податку з доходів найманих працівників, колегія суддів також погоджується з доводами суду першої інстанції, та звертає увагу на таке.

Як встановлено в Акті перевірки і вбачається з матеріалів справи, за період квітень-грудень 2007 року Ковельською геологорозвідувальною експедицією ПДРГП “Північгеологія” виплачено працівникам надбавки (польове забезпечення) відповідно до тарифних ставок і посадових окладів в загальній сумі 158 312,00 грн., з яких не утримано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб.

Судом першої інстанції було скасоване повідомлення від 29.06.2010 № 0001431799/2, на підставі того, що позивач керувався листом Державної податкової адміністрації від 30.07.2004 № 6415/6/17-3116 «Щодо застосування положень Закону України від 22.05.2003 р. N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб»), яким розяснено, що суми надбавок (польового забезпечення), що встановлюються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.99 р. N 490 «Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер» до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно з пп. «д»пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не може бути притягнутий до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Отже, посилання відповідача, що суд першої інстанції при вирішенні даного питання не врахував вимоги чинного законодавства, є безпідставними, адже даний лист був відкликаний лише 04.10.2008, тоді як податковим повідомленням-рішенням від 29 червня 2010 року № 0001431700/2 визначено суму податкового зобовязання за 2007 рік (яка і була сплачена позивачем у 2007 році), а тому зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову частково.

Апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вирішила згін ост. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2011 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 24.10.2011.