Ухвала суду № 18863003, 12.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3644/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Мацький Є.М.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" жовтня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретарі

за участю:

представника позивача

представника відповідача ДПІ у м. ЖитомиріБорисюк Л.П.,

Бистрик Г.М., Ісаєнко Ю.А.

Рижковій Ю.О.

Павлюк І.О.

Мезенцева О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Прокуратури Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року по справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Житомирський меблевий комбінат»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення заборгованості по бюджетному відшкодуванню ПДВ в сумі 631380,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2010 року ПАТ «Житомирський меблевий комбінат»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі, Головного управління державного казначейства України у Житомирській області та просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000532304 від 19.05.2010.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000532304 від 19.05.2010.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Житомирський меблевий комбінат»заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість згідно декларацій за лютий 2010 року в сумі 357631 грн. та згідно декларації за березень 2010 року в сумі 273749 грн., а всього 631380 на рахунок № 26002280000404 МФО 322012 в Київській філії АКБ «Укрсоцбанк».

Державна податкова інспекція у м. Житомирі та Прокуратура Житомирської області, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернулися з апеляційними скаргами, в яких зазначають, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просять скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 05.05.2010 по 14.05.2010 ДПІ у м. Житомирі проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПАТ «Житомирський меблевий комбінат»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.01.2010 по 28.02.2010, за результатами якої складено акт № 2820/23-2/32744172 від 14.05.2010.

Згідно вказаного акту, ПАТ «Житомирський меблевий комбінат»на порушення Закону України «Про податок на додану вартість», завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року в розмірі 357 637 грн. та за березень 2010 року в розмірі 273 749 грн., оскільки позивач не може підтвердити фактичну суму сплаченого ПДВ вітчизняним постачальникам, яка могла бути включена в розрахунок бюджетного відшкодування за лютий-березень 2010 року, до складу податкового кредиту лютого 2010 року включено податкові накладні попередніх звітних періодів на суму 48 890 грн., неправильно ведеться реєстр отриманих та виданих накладних, по ланцюгу постачання матеріалів, робіт та послуг, встановлені факти не знаходження за місцем реєстрації, а тому втратило право на відшкодування ПДВ. Вказана сума не може в подальшому бути заявленою платником до відшкодування на розрахунковий рахунок, однак може бути врахована в рахунок зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Житомирі прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2010 № 0000532304, відповідно до якого позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 631 386 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.

Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 вищевказаного Закону передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, для отримання права на бюджетне відшкодування Законом № 168/97-ВР встановлено додаткові дві умови:

а)перша - від'ємне значення різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту окремого звітного періоду повинно хоча б частково зберегтися за наслідками наступного податкового періоду; б)друга - таке від'ємне значення повинно бути оплачене постачальникам товарів (послуг). Згідно пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до ДПІ у м. Житомирі подані податкові декларації з податку на додану вартість за лютий та березень 2010 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування, в якій вказано суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок підприємства в розмірі 631386 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено порушення ПАТ «Житомирський меблевий комбінат»вимог щодо формування податкового кредиту, встановлених Законом України «Про податок на додану вартість», а також не оспорюється факт одержання позивачем від постачальників належним чином оформлених податкових накладних та здійснення сплати податку на додану вартість в складі ціни товарів (робіт, послуг).

Доводи апелянта щодо порушення позивачем п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»не заслуговують на увагу, оскільки у відповідності до зазначеного п.1.8 ст.1 Закону№ 168/97-ВР, бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Таким чином, вимога п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку (факт сплати позивачем податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів (робіт, послуг) ДПІ у м. Житомирі не заперечується), несплата податку на додану вартість продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом відсутності таких контрагентів в ланцюгу постачальників за місцезнаходженням (реєстрації за місцем масової реєстрації, внесення запису про відсутність підтвердження відомостей) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої ПАТ «Житомирський меблевий комбінат»суми до відшкодування. ДПІ у м. Житомирі не доведено наявність підстав та правомірність зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення від 19.05.2010 № 0000532304 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі та Прокуратури Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя Л.П. Борисюк

Г.М. Бистрик

Ю.А. Ісаєнко Повний текст ухвали складено та підписано 17.10.2011