Ухвала суду № 18862969, 20.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9080/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" жовтня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Зозулі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако»до Київської регіональної митниці про скасування податкового повідомлення,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2010 року ТОВ «Фармако»звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення Київської регіональної митниці форми «Р»№ 160 від 02 вересня 2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду від 29 березня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що визначення коду УКТ ЗЕД здійснюється декларантом. Також відповідач посилається на те, що юридичну відповідальність за відомості, зазначені у ВМД, несе декларант.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Київською регіональною митницею було проведено камеральну перевірку дотримання ТОВ «Фармако»законодавства України з питань митної справи, про що складено акт № к/18/10/100000000/20037376 від 26 липня 2010 року.

Під час проведення перевірки було встановлено, що через невірне декларування товару «Йодомарин (R) 100»та «Йодомарин (R) 200»за кодом 3004 90 11 00 УКТ ЗЕД (ставка мита 0 %) та недекларування його за кодом 2106 90 92 00 (ставка мита 8 %) були порушені вимоги щодо класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД, що призвело до заниження суми податкового зобовязання по сплаті мита у розмірі 8062 грн. 72 коп.

На підставі акту перевірки № к/18/10/100000000/20037376 від 26 липня 2010 року Київською регіональною митницею було винесено податкове повідомлення форми «Р»№ 160 від 02 вересня 2010 року, яким позивачу визначено податкові зобовязання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності»на загальну суму 8465 грн. 86 коп., з яких 8062 грн. 72 коп. за основним платежем та 403 грн. 14 коп. за штрафними санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Фармако»суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення форми «Р»№ 160 від 02 вересня 2010 року винесене неправомірно та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до п. 2.4 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість»платником податку є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України.

Згідно пп. «б»п. 10.1 ст. 10 вказаного Закону при справлянні податку з осіб, визначених у п. 2.4 ст. 2 цього Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган.

Суми податку, нараховані митним органом, згідно п. 10.5 ст. 10 вищезазначеного Закону, підлягають зарахуванню платниками податку безпосередньо на рахунки державного бюджету (державного казначейства).

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф»мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України.

Таким чином, Київська регіональна митниця є відповідальною особою за нарахування ТОВ «Фармако»митних платежів при декларуванні товару «Йодомарин (R) 100»та «Йодомарин (R) 200».

Як раніше зазначалося, підставою для винесення податкового повідомлення форми «Р»№ 160 від 02 вересня 2010 року стало невірне визначення коду УКТ ЗЕД.

У відповідності до ч. 1 ст. 313 МК України митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Держмитслужбою України встановлено, що код товару, зазначений у товаросупровідних документах, сертифікаті відповідності, експертному висновку за результатами дослідження зразка товару або в іншому документі, поданому для митного оформлення товару, не є обов'язковим чи визначальним при класифікації товару для митних цілей, а має інформативний характер. Відповідальність за перевірку правильності коду за УКТ ЗЕД задекларованого товару покладено на посадову особу митного органу.

Отже, відповідальність за правильне визначення коду товару за УКТ ЗЕД покладається саме на митні органи.

У відповідності до пп. «г»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

Згідно пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 вказаного Закону якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, ТОВ «Фармако»не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування Київською регіональною митницею суми ввізного мита, а лише зобовязане сплатити його у встановлені строки.

Якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»митні органи не мають правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури.

В даному випадку Київська регіональна митниця як на підставу для донарахування позивачу податкових зобовязань послалася на пп. «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно вказаного положення Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

З огляду на те, що законом не передбачено подання митному органу податкової декларації, а обчислення суми ввізного мита здійснюється безпосередньо митним органом, посилання Київської регіональної митниці на вказане положення закону є необґрунтованим.

Чинним законодавством контролюючому органу не надано права у подальшому здійснювати донарахування податкових зобовязань, які були раніше визначені таким контролюючим органом.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що у Київської регіональної митниці були відсутні правові підстави для прийняття податкового повідомлення форми «Р»№ 160 від 02 вересня 2010 року про нарахування податкових зобовязань у звязку з помилковим визначенням коду товару за УКТ ЗЕД.

Аналогічна правова позиція викладена у листі ВС України «Практика розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, пов'язаних зі справлянням податків і зборів митними органами»від 01 січня 2010 року.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 березня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак