Ухвала суду № 18862919, 18.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9887/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Мамчура Я.С.,

при секретарі: Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Київської обласної митниці на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зернові комплекси та системи»до Київської обласної митниці про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень Київської обласної митниці № 61 від 09.11.2010 року та № 62 від 09.11.2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення Київської обласної митниці № 61 від 09.11.2010 року та № 62 від 09.11.2010 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2010 року відповідачем була проведена камеральна перевірка щодо дотримання законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів за вантажними митними деклараціями № 125000014/0/208490 від 21.05.2010 року та № 125000014/0/208982 від 30.06.2010 року, за результатами якої складений акт № к6/10/125000000/35046206 від 12.10.2010 року та встановлено, що протягом 2010 року позивачем здійснено митне оформлення товару «зерносховища досушуючи (зерносушарки)»за кодом 8419310000 згідно з УКТЗЕД на підставі ВМД № 125000014/0/208490 від 21.05.2010 року та № 125000014/0/208982 від 30.06.2010 року, проте зазначений товар не відповідає заявленому коду, що є порушенням Закону України «Про митний тариф України»в частині декларування коду товару.

Крім того, внаслідок допущення методологічної помилки, були порушені вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»в частині визначення бази оподаткування податком на додану вартість товарів, які імпортуються на митну територію України та занижено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 5372,54 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки митним органом були прийняті податкові повідомлення № 61 від 09.11.2010 року та № 62 від 09.11.2010 року.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав порушених, на його думку, неправомірними діями відповідача.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, посилаючись при цьому на ті обставини, що оскаржувані податкові повідомлення винесені всупереч вимог, встановлених законодавством.

В свою чергу в апеляційні скарзі апелянт посилається на ті обставини, що оскаржувані податкові повідомлення винесені цілком правомірно, у звязку з чим не підлягають скасуванню.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 81 Митного кодексу України (далі МК України), декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України № 574 від 09.06.1997 року затверджено Положення про вантажну митну декларацію. Згідно з п. 2 цього Положення, вантажна митна декларація - це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту (ст. 86 МК України).

При здійсненні митного контролю проводиться перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами), перевірка правильності нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції цілком правомірно прийшов до висновку, що митний контроль здійснюється на стадії декларування товару і саме митний орган на цій стадії здійснює перевірку класифікації та кодування товару.

Перевірка правильності класифікації товару «зерносховища досушуючі (зерносушарки)»за кодом 8419310000 згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД № 125000014/0/208490 від 21.05.2010 року та № 125000014/0/208982 від 30.06.2010 року проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар.

Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обовязковими для підприємств і громадян.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що за період оформлення позивачем ВМД № 125000014/0/208490 від 21.05.2010 року, № 125000014/0/208982 від 30.06.2010 року та пропуску товарів у вільний обіг не виносила рішення щодо класифікації товару, яким би позивачу було визначено обовязок класифікувати товар за кодом, відмінним від коду 8419310000 згідно з УКТЗЕД, яким позивач і керувався при здійсненні митного оформлення товару «зерносховища досушуючі (зерносушарки)»протягом зазначеного періоду.

Крім того, товар, заявлений позивачем до митного оформлення було пропущено на митну територію України.

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи (ст. 40 МК України).

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів (п. 35 ст. 1 МК України).

Метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України та оформлення результатів такого контролю (ст. 70 МК України).

Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню (ст. 72 МК України).

П. 12 ст. 1 МК України встановлено, що митна декларація - це письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення. При цьому, згідно з п. 14 ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Згідно зі ст. 78 МК України, митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (п.п. 19, 35 ст. 1 МК України).

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про Єдиний митний тариф»товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Ст. 8 Закону України «Про Єдиний митний тариф»передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Мито нараховується митним органом України відповідно до положень цього Закону і ставок Єдиного митного тарифу України, чинними на день подання митної декларації, і сплачується як у валюті України, так і в іноземній валюті, яку купує Національний банк України (ст. 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф»).

Відповідно до п. 2.4 ст. 2 пп. «б»п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»при справлянні податку на додану вартість з осіб, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету є митний орган.

При цьому, платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, згідно з п. 10.3 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідають лише за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань перед платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у тому випадку, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції правомірно зауважив, що пропуск товарів через митний кордон України означає завершення митного оформлення і виконання митним органом митних процедур, у тому числі й сплату податків і зборів, що пов'язуються з імпортом товарів на митну територію України.

З огляду на вищевикладене, апеляційна інстанція погоджується з висновками Окружного адміністративного суду м. Києва щодо того, що якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з відомостями про товар, то відповідно до ст. 17 Закону України «Про Єдиний митний тариф» він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань.

Аналогічна правова позиція викладена в п. 2 оглядового листа Верховного Суду України № 21-12/2010 від 01.03.2010 року та Постанові Верховного Суду України № 21-474во09 від 02.06.2009 року.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень № 61 від 09.11.2010 року та № 62 від 09.11.2010 року.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, обставини справи зясовані повно та обєктивно, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні апеляційної скарги Київській обласній митниці відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Зернові комплекси та системи»до Київської обласної митниці про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: