Ухвала суду № 18860996, 11.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2152/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Баргаміна Н.М.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" жовтня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

суддів:

при секретарі:

за участю: Федорової Г.Г.,

Губської О.А., Данилової М.В.

Петриченко Ю.П.,

представника прокурора Циморик С.В.,

представника позивача Аніщенка О.Г.,

представника відповідача Чуба І.А.

розглянувши в відкритому судовому засідання апеляційні скарги Прокуратури Чернігівської області та Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Виробнича-комерційна фірма «Техно-Т»до Ніжинського обєднання державної податкової інспекції Чернігівської області, про визнання та скасування протиправного рішення субєкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Виробнича-комерційна фірма «Техно-Т»в особі директора В.В. Тарасенка (далі по тексту позивач/ПП ВКФ «Техно-Т») 26.04.2011 року, звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ніжинського обєднання державної податкової інспекції Чернігівської області (надалі по тексту відповідач/ Ніжинське обєднання ДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 16.04.2010 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 червня 2010 року, позовні вимоги Приватного підприємства «Виробнича-комерційна фірма «Техно-Т»задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 16.04.2010 року Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції Чернігівської області про зменшення приватному підприємству «Виробнича-комерційна фірма «Техно-Т»суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 101384 грн. і скасувати його.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач та Прокуратура Чернігівської області подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції, оскільки судом було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, ухваливши нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав .

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Адміністративного судочинства України за № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ПП ВКФ «Техно-Т»є платником податку на додану вартість, про що свідчить копія свідоцтва платника ПДВ НОМЕР_1, яка міститься в матеріалах справи (арк. справи № 7).

09.04.2010 року Ніжинською обєднаною ДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП ВКФ «Техно-Т»з питань достовірності нарахувань суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, задекларовану на розрахунковий рахунок платника за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні 2009 року, за червень 2009 року, за липень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2009 року, за вересень 2009 року. яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ. що декларувалось у серпні 2009 року.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого останнім було завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у сумі ПДВ 101384,00 грн., у тому числі: по декларації за лютий 2009 року на суму ПДВ 28501,00 грн., по декларації за червень 2009 року на суму ПДВ 24738,00 грн. по декларації за липень 2009 року на суму ПДА 47579,00 грн., та по декларації за вересень 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалась у серпні 2009 року.

Доводи апелянтів ґрунтуються на тому, що позивач в процесі своєї господарської діяльності співпрацював через посередника ТОВ «Стілфорд»з господарюючими субєктами, які мають ознаки фіктивності, а відтак достовірність наданих позивачем податкових накладних не підтверджується.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт № 480-23-30941828 від 09.04.2010 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 16.04.2010 року, за яким ПП ВКФ «Техно-Т»було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в загальному розмірі 101384,00 грн.

Однак, з доводами апелянтів колегія не погоджується з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшите податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації (пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З огляду на вищевказане, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було правильно зроблено висновок проте, що для вирішення питання щодо правомірності виникнення у позивача права на бюджетне відшкодування необхідно встановити факт сплати сум ПДВ до бюджету позивачем, а не факт сплати або несплати сум ПДВ до бюджету третіми особами з яким співпрацював позивач, сам або через посередників.

Матеріалами справи підтверджується факт сплати ПДВ позивачем за відповідний звітний період, а отже доводи апелянтів про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за періоди лютий 2009 року, червень 2009 року, липень 2009 року та вересень 2009 року є таким, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

У відповідності до ст. 8 Конституції в Україні визнається та діє принцип верховенства права; згідно зі ст. 19 Основного Закону України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, висновок суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Прокуратури Чернігівської області та Ніжинської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2010 року залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.06.2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Суддя:

Суддя: Г.Г. Федорова

М.В.Данилова

О.А. Губська

Повний текст ухвали складено та підписано 18 жовтня 2011 року