Ухвала суду № 18860821, 13.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-18187/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" жовтня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Петрика І.Й., Мацедонської В.Е.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року у справі за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі ДК «Газ України») остаточно вточнивши позовні вимоги звернулося до суду з позовом та просила:

- визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ, відповідач) від 10.01.2009 року №0000014120/1, від 18.03.2009 року №0000014120/2 та від 26.05.2009 року №0000014120/3, якими ДП «Газ-тепло»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 652 519,96 грн., в тому числі за основним платежем 00,00 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 652 519,96 грн.

- визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10.01.2009 року №0000024120/1, від 18.03.2009 року №0000024120/2 та від 26.05.2009 року №0000024120/3, якими ДП «Газ-тепло»визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 66 704 грн. в тому числі за основним платежем 3 074 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 63 630,00 грн.;

- замінити позивача у справі 18187/10/2670 з Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»на його правонаступника Дочірню компанію «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року позовні вимоги задоволено частково.Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10.01.2009 року №0000014120/1, від 18.03.2009 року №0000014120/2 та від 26.05.2009 року №0000014120/3 на суму 652 519, 96 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 10.01.2009 року №0000024120/1, від 18.03.2009 року №0000024120/2 та від 26.05.2009 року №0000024120/3 в частині суми 62093 грн. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків подав апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків за результатами планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», було складено акт перевірки № 553/41-211/32587579 від 14.10.2008 р.

Перевіркою було встановлено, на думку відповідача, порушення позивачем пп. 8.2.1 п.8.2. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР щодо неправомірності нарахування амортизаційних затрат на вартість не створених основних засобів 3-ої групи на загальну суму 397341, 45 грн., що призвело до завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток та відповідно до чого до позивача були застосовані штрафні санкції на суму заниження податку в розмірі 62093 грн.; порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо включення до складу валових витрат вартості виконаних робіт на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт ВАТ «Тернопільміськгаз», в яких не вказана дата виконання робіт, внаслідок чого було донараховано податок на прибуток в сумі 3074 грн.; порушення позивачем вимог пп. 4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997р. щодо відображення в податкових деклараціях з податку на додану вартість зменшення податкових зобов`язань по взаємовідносинах з контрагентами згідно з розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за період з 01.07.2006 р. по 30.11.2006 р., відповідно до чого було донараховано у вигляді основного платежу на загальну суму 0 грн., та застосовано штрафні санкції на суму заниження податку на додану вартість на загальну суму 652519, 96 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, були винесено податкове повідомлення-рішення від 27.10.2008 р. №0001844120/0, яким позивачу була визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем 42 208, 50 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 83 197, 25 грн., та податкове повідомлення-рішення від 27.10.2008 р. №0001834120/0, яким позивачу була визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 31 307, 67 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 662 163, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковими повідомленнями рішеннями від 27.10.2008р. №0001844120/0, від 27.10.2008 р. №0001834120/0, оскаржив їх в адміністративному порядку. За результатами розгляду первинних скарг ДП “Газ - тепло” на вище вказані податкові повідомлення рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП прийняло рішення від 29.12.2008р. № 14163/10/25-020 та 14164/10/25/020, якими було скасовано вищевказані повідомлення-рішення. На підставі зазначеного рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП були прийняті нові податкові повідомлення-рішення від 10.01.2009 р. №0000014120/1, від 10.01.2009р. №0000024120/1.

Не погоджуючись з доводами СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, викладеними в рішеннях про результат первинних скарг, ДП “Газ-тепло” звернулося з повторними скаргами до ДПА у м. Києві. Рішеннями від 06.03.2009 р. №560/1025-14 та № 561/10/25-114 ДПА У м. Києві залишила без змін оскаржені податкові повідомлення-рішення. На підставі зазначеного рішення ДПА у м. Києві, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП були прийняті нові податкові повідомлення-рішення, від 18.03.2009 р. №0000014120/2, від 18.03.2009 р. №0000024120/2,

Не погоджуючись з доводами ДПА у м. Києві, викладеними в рішеннях про розгляд повторних скарг, ДП “Газ - тепло” звернулася з повторними скаргами до ДПА України. Рішенням від 15.05.2009 р. №4498/6/25-0115 ДПА України залишила без змін оскаржені податкові повідомлення-рішення від 27.10.2008 р. №0001844120/0, від 27.10.2008 р. №0001834120/0, від 10.01.2009р. №0000014120/1, від 10.01.2009р. №0000024120/1, від 18.03.2009 р. №0000014120/2, від 18.03.2009р. №0000024120/2, а повторні скарги без задоволення.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідач, як субєкт владних повноважень, довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 10.01.2009 р. №0000024120/1, від 18.03.2009 р. №0000024120/2 та від 26.05.2009 р. №0000024120/3 в частині визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 3 074,00 грн. внаслідок порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР, щодо включення до складу валових витрат за 4 квартал 2006 року вартості виконаних робіт в загальному розмірі 12296,04 грн. на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт ВАТ «Тернопільміськгаз», в яких не вказана дата виконання робіт, яка є обов'язковим реквізитом акта приймання передачі виконаних робіт.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Стосовно завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань слід зазначити наступне.

Як слідує з акта перевірки від 14.10.2008 ДП «Газ-тепло»в порушення пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»неправомірно нарахувало амортизаційні затрати на загальну суму 397341,45 грн., в т.ч. по періодах: І квартал 2007 року 140721 грн.; ІІ квартал 2007 року 132278 грн.; ІІІ квартал 2007 року 124342 грн.

ДП «Газ-тепло»на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.02.2006року № 68-р, протоколу засідання НАК «Нафтогаз України»від 02.02.2006, рішення Алчевської міської ради від 10.03.2006 № 142 «Про виконання статті 1 Указу Президента України від 31.01.2006 № 85 щодо забезпечення стабілізації ситуації в м. Алчевськ та проведення заходів для відновлення системи теплопостачання у м. Алчевськ Луганської області»коштами та засобами ДП «Газ-тепло»проводило роботи з встановлення обладнання для теплозабезпечення обєктів соціальної сфери комунальної та державної власності м. Алчевськ.

Вказане обладнання було передане в оренду Управлінню економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради з метою забезпечення безперебійного теплопостачання бюджетних обєктів соціальної сфери у м. Алчевськ відповідно до договору від 26.12.06 № 15/06-1238.

Так, відповідно до п. 1.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", матеріальний актив - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 зазначеного Закону (в редакції, що була чинною на момент придбання позивачем у 2001 році телефонної станції Varix content 840), під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" основні фонди підлягають розподілу за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування);

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1 і 2.

Також, відповідно до пп. 8.4.1 п. 8.4 ст. 8 Закону, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 зазначеного Закону, під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації, відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону, підлягають зокрема витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Згідно з пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону, норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на календарний квартал). Так, до групи 3 основних фондів застосовується норма амортизації у розмірі 6 %.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" (далі - ПСБО "Основні засоби"), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 N 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за N 288/4509, яке набрало чинності з 01.07.2000, який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності та застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ), визначено таке:

Амортизація - систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості;

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік);

Об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно.

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку "Основні засоби" придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Згідно з п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" встановлено, що первісна вартість об'єкта основних засобів складається зокрема з таких витрат:

- суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

ДП «Газ-тепло»на рахунку № 152 накопичувало витрати, здійснені ним на придбання та створення обладнання для теплозабезпечення. Понесені ним витрати підтверджуються договорами купівлі-продажу та прибутковими накладними на матеріали та обладнання; актами приймання-здачі робіт; актами приймання виконаних підрядних робіт.

Наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 352 «Про затвердження типових форм первинного обліку»встановлено, що Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (форма № ОЗ-1) застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів, для обліку вводу їх в експлуатацію , за винятком тих випадків, коли введення об'єктів в дію повинно у відповідності з існуючим законодавством оформлятися в особливому порядку, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, для оформлення передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію, а також для виключення із складу основних засобів при передачі іншому підприємству (організації).

ДП «Газ-тепло»на підставі Акта введення в експлуатацію від 25.12.2006 року визнало обєкти основних засобів, після доведення обладнання для теплозабезпечення до стану, у якому воно стало придатним для використання.

На підставі Акта введення в експлуатацію в бухгалтерському обліку ДП «Газ-тепло»було здійснено запис: Дт рахунку 104 «Машини та обладнання»; Кт рахунку 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів».

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням методів, зазначених пунктом 26 вказаного Положення.

Об'єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

З огляду на вищезазначене ДП «Газ-тепло»на підставі належним чином оформлених первинних документів, правомірно визнало обєкти основних засобів та розпочало нарахування амортизаційних затрат цих об'єктів основних засобів за нормами і методами нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Таким чином відповідно до вимог діючого законодавства ДП «Газ-тепло»правомірно розпочало нарахування амортизації вищевказаних обєктів основних фондів за нормами, встановленими п.8.6 ст.8 цього Закону, а саме: починаючи з 1 кварталу 2007 року за нормою 6%.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не завищення суми амортизаційних відрахувань та не завищення позивачем відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток.

Відносно висновку про порушення ДП «Газ-тепло»п. 4.5.1 п. 4.5. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»слід зазначити наступне:

Згідно Акту перевірки та наданих представником відповідача пояснень, зазначене порушення полягає у тому, що ДП «Газ-тепло»в податкових деклараціях з ПДВ відобразила зменшення податкових зобовязань з ПДВ, а розрахунки відкоригованого значення податку надсилала контрагентам в інших податкових періодах, що, на думку відповідача, призвело до зменшення податкових зобовязань у сумі 8721746,50 грн.

Згідно з пунктом 4.5 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 4.5.1 цього ж пункту Закону передбачено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то, зокрема, отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість»зобовязує постачальника здійснити коригування податкових зобовязань і передбачає наявність ситуації, коли коригування податкових зобовязань у постачальника не кореспондується із коригуванням податкового кредиту у покупця.

Згідно із пункту 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 (далі Порядок № 165) у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону постачальник товарів (послуг) виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної. При цьому, пункту 26 Порядку N 165 передбачено, що на титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни.

Відповідно до пункту 27 Порядку N 165 розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником ПДВ, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної, а також особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, та покупцем - отримувачем послуги, наданої йому на митній території України нерезидентом, якщо такий покупець виступає податковим агентом такого нерезидента, із обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних з від'ємним чи позитивним значенням.

Оскільки, розрахунок коригування складається виключно продавцем - платником податку на додану вартість і заповнюється на підставі обов'язкових реквізитів, зокрема, зазначається індивідуальний податковий номер продавця і його номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, то після анулювання реєстрації філії, як окремого платника податку на додану вартість, головне підприємство не має законодавчих підстав для складання розрахунку коригування до податкової накладної, яка була виписана філією до анулювання її реєстрації як платника податку на додану вартість.

Слід зазначити, ні Закон України «Про податок на додану вартість», ні Порядок № 165 не позбавляють продавця права проводити коригування своїх зобовязань у податковій декларації та Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, не узгодивши із отримувачем товару питання проведення ним коригування податкового кредиту .

ДП «Газ-тепло»на виконання п. 4.5.1. п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»здійснило відповідні коригування сум податкових зобов'язань з ПДВ, нарахованих за конкретною операцією поставки газу, оскільки після надходження до ДП «Газ-тепло»листів (банківських виписок) від покупців про зміну призначення платежу відбувається зміна суми компенсації вартості товарів, тобто кошти, отримані в оплату природного газу за конкретним договором спрямовувались розпорядниками цих коштів у розрахунки за іншим договором.

Враховуючи зазначене, посилання СДПІ на порушення позивачем вимог п. 4.5.1. п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»безпідставне.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті податкових повідомленнь-рішеннь від 10.01.2009 року №0000014120/1, від 18.03.2009 року №0000014120/2 та від 26.05.2009 року №0000014120/3 на суму 652 519, 96 грн., та від 10.01.2009 року №0000024120/1, від 18.03.2009 року №0000024120/2 та від 26.05.2009 року №0000024120/3 в частині суми 62093 грн. Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбач Конституцією та законами України, з використанням повноважень не з метою, з якою ці повноваження були надані; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; без дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.

З огляду на вищезазначене слід визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.01.2009 року №0000014120/1, від 18.03.2009 року №0000014120/2 та від 26.05.2009 року №0000014120/3 на суму 652 519, 96 грн., і податкові повідомлення-рішення №0000024120/1, від 18.03.2009 року №0000024120/2 та від 26.05.2009 року №0000024120/3 в частині суми 62093 грн.

Стосовно висновку відповідача щодо завищення ДП «Газ-тепло»валових витрат зазначаємо наступне:

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок включення до складу валових витрат за 4 квартал 2006 року вартості виконаних робіт в загальному розмірі 12296,04 грн. на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт ВАТ «Тернопільміськгаз», в яких не вказана дата виконання робіт, яка є обов'язковим реквізитом акта приймання передачі виконаних робіт.

Згідно із ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплат (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такою податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припала така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З матеріалів справи слідує, що позивачем дійсно було включено до складу валових витрат за 4 квартал 2006 року вартості виконаних робіт в загальному розмірі 12 296,04 грн. на підставі актів прийому-передачі виконаних робіт ВАТ «Тернопільміськгаз», в яких не була вказана дата виконання робіт, дані обставини не заперечувалися представниками позивача.

Податковий орган не мав можливості ідентифікувати час виконання робіт, а відповідно й період включення до складу валових витрат.

З огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності донарахування ДП «Газ-тепло»податку на прибуток за 4 квартал 2006 року в розмірі 3074 грн.

Надані докази були оцінені судом першої інстанції, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в звязку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2011 року - залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 18 жовтня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя : Г.В.Земляна

Судді: І.Й.Петрик

В.Е.Мацедонська