Ухвала суду № 18860350, 12.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16405/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"12" жовтня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Франчук О.П.

за участю представника позивача Коломійця О.П., Буліменка Є.В.

представника відповідача Чайки М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідіал»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідіал»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000642307/0 від 26.10.2010 року, №0000652307/0 від 26.10.2010 року, №0000642307/1 від 22.11.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2011 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

В судове засідання зявилися представники позивача, які апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін, з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.10.2010 року за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ «Ідіал»з питань правових відносин з ТОВ «ПСГ»за липень, вересень, жовтень та листопад 2009 року у Голосіївському районі міста Києва було складено Акт №860/1-23-70-36285192, яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 70659,00 грн., а також порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 88325,00 грн. Встановлена відповідачем нікчемність договору поставки між ТОВ «Ідіал»та ТОВ «ПСГ» № 08/07/09 від 08.07.2009 року та оформлених на його підставі первинних документів, у зв'язку з вчиненням вказаного правочину без волевиявлення уповноважених осіб ТОВ «ПСГ», що встановлено висновком експерта №869 від 19.10.2009 року, за яким підписи у реєстраційних документах та документах податкової звітності ТОВ «ПСГ»підписані від імені засновника та директора ОСОБА_5, виконані різними особами, а також підписи від імені засновника та директора ОСОБА_6 - виконані різними особами.

26.10.2010 року на підставі Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва було винесено податкове повідомлення-рішення №0000652307/ 0, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу нараховано зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 70659,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 35329,50 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000642307/0, яким у зв'язку з порушенням пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 88325,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 39228,30 грн.

За результатами оскарження зазначених повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято рішення, яким скарга ТОВ «Ідіал»залишена без задоволення, у звязку з чим ДПІ у Голосіївському районі міста Києва винесені податкові повідомлення-рішення № 0000642307/1 від 22.11.2010 року та №0000652307/1 від 22.11.2010 року.

У звязку з оскарженням вказаних податкових повідомлень-рішень ДПА у м. Києві прийнято рішення, яким скарга ТОВ «Ідіал» залишена без задоволення, у зв'язку з чим ДПІ у районі міста Києва винесені податкові повідомлення-рішення №0000642307/2 від 25.12.2009 року, №0000652307/2 від 25.12.2009 року, №0003552311/2 від 25.12.2009 року.

Як же встановлено судом першої інстанції, 08.07.2009 року між ТОВ «Ідіал»та ТОВ «ПСГ»було укладено договір купівлі-продажу № 08/07/09 від 08.07.2009 року (далі Договір), за яким ТОВ «ПСГ»взяло на себе зобов'язання поставити ТОВ «Ідіал»товари, а ТОВ «Ідіал»оплатити їх.

На виконання Договору ТОВ «Ідіал»перерахувало на користь ТОВ «ПСГ»353296 грн., про що свідчать банківські виписки.

Одночасно, на підтвердження факту виконання Договору шляхом поставки товарів було складено видаткові накладні, а також ТОВ «ПСГ»виписало Позивачу податкові накладні на загальну суму 353296 грн. ( в тому числі ПДВ 70659 грн.).

Документи, якими оформлювались господарські операції з поставки товарів, були скріплені підписом директора ТОВ «ПСГ»ОСОБА_5.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір та видаткові і податкові накладні, які є доказами реальності поставки ТОВ «ПСГ»товарів на користь ТОВ «Ідіал», підписані невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть доводити реальність виконання спірних господарських операцій.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість»передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Однак, як вбачається з висновку експерта сектору по забезпеченню експертно-криміналістичної роботи Оболонського РУ НДЕКЦ при ГУМУС України в м. Києві №869 від 19.10.2009 року підписи у реєстраційних документах та документах податкової звітності ТОВ «ПСГ», підписані від імені засновника та директора ОСОБА_5, виконані різними особами, з урахуванням чого суд першої інстанції прийшов до висновку про підписання Договору та відповідних первинних документів від імені ОСОБА_5 іншими особами.

Враховуючи, що податкові накладні, які були виписані позивачу на підставі Договору, підписані від імені директора ТОВ «ПСГ»невстановленою особою, що є порушенням п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, суд приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Ідіал» належних підстав для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 70659,00 грн., сплачених ТОВ «ПСГ»на підставі нікчемного Договору.

Крім того, як вбачається із Акту перевірки та встановлено судом першої інстанції, у ТОВ «ПСГ»не виявлено у наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке необхідно для виконання умов Договору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні Договору, було одержання доходу винятково за рахунок необгрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ «Ідіал»податкового кредиту та валових витрат за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

Так, згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З огляду на викладене, вказаний Договір купівлі-продажу № 08/07/09 від 08.07.2009 між ТОВ «ПСГ»та ТОВ «Ідіал»є нікчемним відповідно до ст. 228 ЦК України, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, а відтак колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Ідіал»належних правових підстав для віднесення витрат за вказаним договором до валових витрат, а також для віднесення сум ПДВ, перерахованих на підставі цього договору ТОВ «ПСГ», до складу податкового кредиту.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач прийняв спірні податкові повідомлення-рішення №0000642307/0 від 26.10.2010 року, №0000652307/0 від 26.10.2010 року, №0000642307/1 від 22.11.2010 року, №0000652307/1 від 22.11.2010 року в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно зясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідіал»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідіал»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Суддя Парінов А.Б.

Суддя Беспалов О.О.