Ухвала суду № 18860286, 18.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2422/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"18" жовтня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А . М ., Шостака О . О .

при секретарі Ільницькій В . Б .

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Завод»до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області №0061032320/0 від 19 листопада 2010 року, №0061032320/1 від 15 грудня 2010 року, №0004582320 від 12 травня 2011 року, №0061042320/0 від 19 листопада 2010 року, №0061042320/1 від 15 грудня 2010 року, №0661052323/0 від 19 листопада 2010 року, №061052320/1 від 15 грудня 2010 року, №0061062320/0 від 19 листопада 2010 року, №0061062320/1 від 15 грудня 2010 року та стягнути з відповідача судовий збір.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятих ним рішень про визначення ТОВ «БФ Завод»податкових зобовязань.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «БФ Завод»є юридичною особою та зареєстрована в Бориспільській обєднаній державній податковій інспекції Київської області як платник податків.

Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «БФ Завод»з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18 листопада 2007 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт №984/23-2/35512066 від 04 листопада 2010 року.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено:

- п.п.4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1. п.п.5.1.2 п. 5.1. п.п.5.3.3 та п.п.5.3.9 п. 5.3. п.п.5.4.4 п. 5.4. п. 5.9 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 1 120066, 78 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 781590, 99 грн. та завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на 108765, 40 грн.;

- абз.3 ст. 8 ЗУ «Про плату за землю», в результаті чого занижено плату за землю в сумі 97410, 23 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 0061042320/0 від 19 листопада 2010 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 1120066, 78 грн.. Дане податкове повідомлення рішення змінено рішеннями № 0061032320/1 від 15 грудня 2010 року, №0001502320 від 28 лютого 2011 року та №0004582320 від 12 травня 2011 року, якими остаточно визначено податкове зобовязання з плати за землю в сумі 97410, 23 грн. та штрафних санкцій в сумі 20013,31 грн.;

- № 0061042320/0 від 19 листопада 2010 року, яке згодом було замінене податковим повідомленням-рішенням № 0061042320/1 від 15 грудня 2010 року про визначення зобовязання з податку на прибуток в сумі 1 402584, 21 грн. (1 120066, 78 грн. за основним платежем та 282517, 43 грн. - штрафних санкцій);

-№ 0061052320/0 від 19 листопада 2010 року, яке згодом було замінене податковим повідомленням-рішенням № 0061052320/1 від 15 грудня 2010 року про сплату податку на додану вартість в сумі 1 172384,98 грн. (781589,99 грн. за основним платежем та 390794,99 грн. - штрафних санкцій);

-№ 0061062320/0 від 19 листопада 2010 року, яке згодом було замінене податковим повідомленням-рішенням № 0061062320/1 від 15 грудня 2010 року про сплату податку на додану вартість в сумі 108765, 40 грн. відшкодованого на момент перевірки та штрафних санкцій в сумі 54 382,70 грн.;

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області та Державної податкової адміністрації України. Подані скарги були залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення рішення без змін.

Відповідно до п.2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. Колегія суддів не погоджується з висновками відповідача про не підтвердження перерахування ТОВ «Арт-Прогрес»коштів як повернення авансів в сумі 2516. 212,88 грн., оскільки належним доказом здійснення даної операції є банківські виписки. Між TOB «БСВ Плюс» та TOB «БФ Завод»01 березня 2010 року було укладено договір про надання послуг від № 33-11. Згідно умов даного договору TOB «БСВ Плюс»надає ТОВ «БФ Завод»послуги з розробки та виконання готової поліграфічної і сувенірної рекламної продукції, а також з поширення відомостей про TOB «БФ Завод»в інформаційних джерелах.

На виконання умов даного договору позивачем було сплачено TOB «БСВ Плюс» вартість наданих послуг в сумі 1 195 450, 00 грн. Дані витрати віднесені позивачем до валових витрат за 1 кв.2010 року. Під час проведення перевірки відповідачем вказано на неправомірність віднесення даних коштів до валових витрат за вказаний період, що призвело до завищення їх розміру.

Відповідно до п.п.5.4.4 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку. Витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, але не більше двох відсотків від оподаткованого прибутку платника податку за попередній звітний (податковий) рік. З матеріалів справи вбачається, що отримання рекламної продукції відбувалось шляхом використання на виставці (безоплатна роздача подарунків), використання на виставці (роздача каталогів і візиток), використання для внутрішніх потреб (роздача працівникам в якості канцелярських товарів), залишок продукції знаходиться на складі позивача. Всього було роздано поліграфічну продукцію (блокноти, папки, ручки та інше) на суму 126 990,00 грн.

Таким чином, до валових витрат позивача за 1 квартал 2010 року відноситься тільки сума 126990,00 грн., позивачем неправомірно віднесено до валових витрат лише суму в розмірі 123046,00 грн.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом п.п.5.2.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Між позивач та TOB «БСВ Плюс»укладено договір №13-04/10-1 від 13 березня 2010 року про надання послуг з консультування з питань комерційної діяльності позивача у сфері виготовлення товарів для будівництва.

Відповідачем під час перевірки було зроблено висновки про завищення валових витрат на суму 2712500,01 грн., оскільки витрати на дану суму не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, ведення яких є обовязковими при здійсненні податкового обліку.

Колегія суддів вважає, що такі висновки є необгрунтованими, оскільки під час здійснення перевірки позивачем були надані такі документи як договори, замовлення, акти прийому передачі послуг, платіжні доручення та інші, які відповідають вимогам ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Посилання відповідача на те, що представлені до перевірки документи (акти виконаних робіт) не можуть вважатися первинними документами, оскільки не містять інформації про конкретні обсяги та напрями, за якими здійснювалися відповідні дослідження не відповідає дійсності, оскільки така інформація міститься в замовленні на підготовку послуг, яке міститься в матеріалах справи та надавалось для огляду відповідачеві.

Висновки відповідача про відсутність звітів про виконану роботу також є безпідставними, оскільки звіти про надання послуг згідно договору № 13-04/10-1 від 13 березня 2010 року по завданню № 1 (на 9 сторінках) і завданню № 2 (на 7 сторінках) існують у вигляді консультативних висновків, які містяться в матеріалах справи та надавались відповідачу під час проведення перевірки.

Посилання Відповідача на те, що у позивача відсутні документи щодо результатів досліджень з детальним та повним описом усіх питань відповідно до узгоджених напрямів не відповідає дійсності, оскільки такі документи щодо результатів консультацій з детальним та повним описом усіх питань відповідно до узгоджених напрямів містяться в консультативних висновках на 16 сторінках, які наявні в матеріалах справи та надавались відповідачу під час проведення перевірки.

Посилання відповідача на норми законодавства, які регулюють діяльність по здійсненню маркетингових досліджень є безпідставними, оскільки предметом договору № 13-04/10-1 від 13 березня 2010 року є правовідносини з надання послуг. ЗУ «Про оприбуткування прибутку підприємств»не визначено поняття маркетингових послуг та не встановлено спеціальних правил податкового обліку таких послуг. Даним законом передбачено тільки передбачений особливий порядок податкового обліку витрат на проведення перед продажних та рекламних заходів стосовно товарів, що продаються таким платником податку.

Колегія суддів вважає, що позивачем правомірно включено суми витрат, сплачені по договору №13-04 від 13 березня 2010 року до валових витрат. Дані витрати повязані з господарською діяльністю позивача.

Що стосується нікчемності договорі №13-04 від 13 березня 2010 року та договору №13-04/10-1 від 13 березня 2010 року колегія суддів вважає зазначити необхідне.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

Згідно ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Наведеними положеннями закріплено презумпцію правомірності правочину. Наведені статті Цивільного кодексу України слід розуміти так, що правочин є чинним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин), або визнаний недійсним судом.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідачем не доведено, що вищевказані договори суперечать моральним засадам суспільства або держави. Позивачем надані докази реальності настання наслідків даних правочинів, а саме первинні документи отримані від контрагентів. Ознак нікчемності даних правочинів колегія суддів не вбачає.

Не містять матеріали справи і копій судових рішень про визнання даних правочинів недійсними. Отже, зазначені договори є чинними правочинами, висновок відповідача про їх нікчемність ґрунтується на припущеннях та не підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення № 0061042320/0 від 19 листопада 2010 року та податкове повідомлення-рішення № 0061042320/1 від 15 грудня 2010 року слід визнати протиправним та скасувати.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин)).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та у разі придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). З наведеного вбачається, що право на отримання податкового кредиту виникає у платника податку у разі придбання ним товарів чи послуг, які використовуються ним в господарській діяльності на підставі податкової накладної, виданої його контрагентом.

Між позивачем та ТОВ «Діа Юнайтед будівельна та торгова група»укладено договір №76 від 13 жовтня 2008 року, предметом якого є виконання робіт по газопостачанню «Заводу з виготовлення металоконструкцій з вбудованими офісними приміщеннями на території Матусівської сільської ради Бориспільського району Київської області». На виконання умов даного договору позивачем перераховано ТОВ «Діа Юнайтед будівельна та торгова група»кошти в сумі 652592,40 грн., в тому числі ПДВ 108765,40 грн.

Під час проведення перевірки відповідачем зроблено висновок, про те, що дані витрати не відносяться до господарської діяльності позивача та вказано на те, що в зазначеному договорі не зазначено те, чи має ТОВ «Діа Юнайтед будівельна та торгова група»ліцензію на виконання даних робіт та не встановлено у підприємства складських, офісних приміщень. Відповідачем зазначено, що позивачем порушено п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4. п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Законодавством України, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не було встановлено обовязку платника податків перевіряти наявність документів дозвільного характеру у його контрагентів.

ЗУ «Про податок на додану вартість»та ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не містили обмежень щодо формування валових витрат і основних засобів замовника послуг, пов'язаних із наявністю ліцензії, матеріально-технічної бази у постачальника послуг, зокрема підрядника та не встановлюють вимоги щодо зазначення в договорі про надання послуг відомостей про наявність ліцензій у контрагента.

Відповідальність за наявність чи відсутність ліцензії на право здійснення певних видів діяльності, передбачена ЗУ «Про ліцензування певних видів діяльності»лише для надавача послуг чи виконавця робіт.

Як встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи, позивачем було збільшено групу основних фондів на суму вказаних витрат в податковому обліку. І відповідно до цього нараховувалась податкова амортизація. При перевірці нарахування податкової амортизації порушень в акті перевірки не зазначено.

Таким чином, податковою перевіркою підтверджений зв'язок понесених витрат за договором підряду № 76 від 13 жовтня 2008 p., про виконання робіт по газопостачанню з господарською діяльністю ТОВ «БФ Завод».

З матеріалів справи вбачається, що сума податкового кредиту сформована позивачем на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Діа Юнайтед будівельна та торгова група».

Відповідачем безпідставно застосовано п.п.7.4.4 пункту 7.4 статті 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області в ході проведеної перевірки було встановлення порушення позивачем ч.2 ст.8 ЗУ «Про плату за землю»

Між позивачем та ТОВ «Земля-48»21 травня 2008 року укладено договір купівлі-продажу серії ВКО №278124 земельної ділянки загальною площею 2,5000га, розташованого на території Матусівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Відповідно до ч.2 ст.8 ЗУ «Про плату за землю»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді.

Пунктом 5 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року дану частину статті визнано неконституційною.

ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 04 червня 2008 року повторно прийнято норму ч. 2 ст. 8 Закону України «Про плату за землю»в такій реакції: «У разі придбання земельної ділянки на підставі цивільно-правової угоди розмір податку розраховується від суми, що дорівнює грошовій оцінці землі, але в будь-якому разі сума, від якої розраховується розмір податку, не може бути меншою ціни земельної ділянки, що зазначена в угоді».

Таким чином норма ч. 2 ст. 8 Закону України «Про плату за землю»введена в дію з червня 2008 року.

Відповідно до ст.18 ЗУ «Про плату за землю»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки. Враховуючи, що податкове повідомлення-рішення Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області винесено 19 листопада 2010 року суд вважає, що нарахування податкового зобов'язання з земельного податку за період січень - червень 2008 року не відповідає нормам статті 18 ЗУ «Про плату за землю».

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення № 0061032320/0 від 19 листопада 2010 року, № 0061032320/1 від 15 грудня 2010 року та № 0004582320 від 12 травня 2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Шостак О . О .

Ухвалу складено в повному обсязі 21.10.11р.