Ухвала суду № 18859190, 13.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6653/09 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" жовтня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Зозулі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Перестрахувальне товариство «Європоліс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2009 року ВАТ «ПТ «Європоліс»звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0003891705/0 від 12 червня 2009 року та № 0001152201/0 від 15 червня 2009 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2009 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду від 03 грудня 2009 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем було занижено податок на прибуток від страхової діяльності. Також відповідач посилається на те, що ВАТ «ПТ «Європоліс»зобовязане було утримати податок з доходів фізичних осіб з сум перерахованої контрагентам фізичним особам-підприємцям комісійної винагороди.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2009 року без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «ПТ «Європоліс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2008 року, про що складено акт № 75/2201/21510644 від 01 червня 2009 року (далі акт перевірки № 75/2201/21510644 від 01 червня 2009 року).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0003891705/0 від 12 червня 2009 року, яким позивачу було визначено податкові зобовязання з податку із доходів фізичних осіб на загальну суму 744518 грн. 13 коп., з яких 248172 грн. 71 коп. за основним платежем та 496345 грн. 42 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також № 0001152201/0 від 15 червня 2009 року, яким позивачу було визначено податкові зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 81358 грн. 00 коп., з яких 54239 грн. 00 коп. за основним платежем та 27119 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ВАТ «ПТ «Європоліс»звернулося до суду з позовом про їх скасування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ВАТ «ПТ «Європоліс»суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було належними та допустимими доказами доведено факт заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток ґрунтується на тому, що ТОВ «ПТ «Європоліс»перебувало у договірних з юридичними особами, які в подальшому були ліквідовані у звязку з банкрутством. На думку відповідача угоди, укладені з юридичними особами, що були припинені у звязку з їх визнанням банкрутами, є нікчемними угодами.

Згідно акту перевірки № 75/2201/21510644 від 01 червня 2009 року позивачем були укладені договори перестрахування ризиків із наступними юридичними особами:

- ТДВ «СК «Європейський стандарт»(договір № ЕС-0402/46 від 02 квітня 2007 року; юридичну особу припинено у звязку з визнанням банкрутом за рішенням суду від 30 листопада 2007 року);

- ЗАТ «РСК «Дніпро»(договір № РСК-1003/55 від 03 жовтня 2006 року; юридичну особу припинено у звязку з визнанням банкрутом за рішенням суду від 04 лютого 2008 року);

- ЗАТ «Укрспецполіс»(договір № 0304/38-СПФ/06 від 03 квітня 2006 року; юридичну особу припинено у звязку з визнанням банкрутом за рішенням суду від 27 грудня 2006 року).

Та обставина, що вказані угоди були між сторонами фактично укладені та виконані ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не заперечується.

Єдиною підставою для визнання вищевказаних угод нікчемними, на яку посилається відповідач, є визнання контрагентів позивача банкрутами. З огляду на те, що ТДВ «СК «Європейський стандарт», ЗАТ «РСК «Дніпро»та ЗАТ «Укрспецполіс»після укладення договорів з позивачем були припинені податковий орган вважає, що укладені з ними договори не відповідають вимогам ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Вказані доводи апелянта колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що на час укладення та виконання спірних договорів ТДВ «СК «Європейський стандарт», ЗАТ «РСК «Дніпро»та ЗАТ «Укрспецполіс»були зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи та наділені необхідним обсягом цивільної дієздатності.

Саме по собі припинення юридичних осіб у звязку з визнанням їх банкрутом не має наслідком визнання нікчемними всіх цивільно-правових угод, укладених ними до прийняття судом відповідного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем не було надано суду доказів того, що на час укладення договорів № ЕС-0402/46 від 02 квітня 2007 року, № РСК-1003/55 від 03 жовтня 2006 року та № 0304/38-СПФ/06 від 03 квітня 2006 року у єдиному державному реєстрі було здійснено запис про припинення ТДВ «СК «Європейський стандарт», ЗАТ «РСК «Дніпро»та ЗАТ «Укрспецполіс».

Крім того, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, відсутність у особи, яка вчиняє правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності є підставою для звернення до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним. Розгляд та вирішення такої справи здійснюється в порядку цивільного чи господарського судочинства в залежності від учасників спору.

Звертаючись до суду з даним позовом, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не надала доказів визнання недійсними у встановленому законом порядку угод № ЕС-0402/46 від 02 квітня 2007 року, № РСК-1003/55 від 03 жовтня 2006 року та № 0304/38-СПФ/06 від 03 квітня 2006 року.

З огляду на викладене колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги відповідача про заниження позивачем доходів від здійснення страхової діяльності необґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № 0001152201/0 від 15 червня 2009 року законним та таким, відповідає вимогам матеріального права.

Перевіряючи наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0003891705/0 від 12 червня 2009 року колегія суддів керується наступним.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було винесене у звязку з тим, що позивач, на думку відповідача, зобовязаний був утримати податок з доходів фізичних осіб із сум комісійної винагороди, виплаченої ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та вказаними фізичними особами підприємцями були укладені агентські, у звязку з виконанням яких ВАТ «ПТ «Європоліс»були виплачені комісійні винагороди.

При виплаті вищевказаним контрагентам комісійних винагород позивач не утримував та не перераховував до бюджету податок з доходів фізичних осіб з огляду на те, що зазначені фізичні особи-підприємці перебувають на спрощеній системі оподаткування та сплачують єдиний податок.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003891705/0 від 12 червня 2009 року відповідач виходив з того, що із платників єдиного податку не справляється податок лише з тих доходів, які були отримані ними при здійсненні підприємницької діяльності, яка зазначена у Свідоцтві про сплату єдиного податку.

На думку податкового органу позивач здійснив виплату ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 доходу, що не пов'язаний із здійсненням ними видів підприємницької діяльності, що зазначена у Свідоцтві про сплату єдиного податку, у звязку з чим із комісійної винагороди необхідно утримати податок з доходів фізичних осіб.

Колегія суддів вважає вказані доводи апеляційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва необґрунтованими з огляду на наступне.

Як раніше зазначалося, підставою для виплати ВАТ «ПТ «Європоліс»комісійних винагород раніше зазначеним фізичним особам-підприємцям було укладення між ними агентських угод.

У відповідності до ч. 1 ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Вирішуючи питання про те, чи входить виконання умов агентської угоди до видів діяльності, зазначених у свідоцтвах про сплату єдиного податку контрагентів позивача, колегія суддів керується наступним.

Видами діяльності, що здійснюють ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 на підставі свідоцтв про сплату єдиного податку є допоміжна діяльність у сфері страхування та агентська діяльність.

У відповідності до п. 1 Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками, затвердженого постановою КМ України № 1523 від 18 грудня 1996 року агентська діяльність діяльність суб'єктів підприємницької діяльності, уповноважених діяти від імені та на підставі доручення одного або більше страховиків, щодо рекламування, консультування, пропонування страхувальникам страхових послуг та проведення роботи, пов'язаної з укладенням та виконанням договорів страхування (підготовка і укладення договорів страхування, виконання робіт з обслуговування договорів), у тому числі оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхових сум або страхового відшкодування, а також здійснення цих виплат.

Згідно Державного класифікатора видів економічної діяльності, затвердженого наказом Держкомстату № 441 від 22 жовтня 1996 року включає в себе такий підклас як діяльність страхових агентів.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що діяльність щодо укладення ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 угод чи сприяння їх укладенню від імені ВАТ «ПТ «Європоліс»і за його рахунок відповідає видам діяльності, що зазначені у свідоцтвах про сплату єдиного податку вказаних осіб.

У звязку з цим колегія суддів вважає, що виплачена позивачем комісійна винагорода не підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб, а у відповідача були відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення № 0003891705/0 від 12 червня 2009 року.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 03 грудня 2009 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В звязку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2009 року без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак