Постанова № 18858452, 06.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-2613/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГлущенко Я.Б.,

суддівРоманчук О.М., Шелест С.Б.,

при секретаріСвітному Г.Г.,

за участю:

представників позивача Задорожної Л.Г., Зими І.П.,

представника відповідача Гладуна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Корпорації «Артеріум»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення рішення, за апеляційною скаргою Корпорації «Артеріум»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2011 року,

В С Т А Н О В И В :

Корпорація «Артеріум»звернулась у суд з позовом до СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000204030 від 11.02.2011 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2011 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, у звязку з доведенням відповідачем правомірності такого.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна.

Судовою колегією установлено, що працівниками відповідача у період з 29.09.2010 року по 13.01.2011 року проведено виїзну планову перевірку позивача з дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за наслідками якої складено акт від 20.01.2011 року №17/40-30/33406813.

В результаті проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення з боку позивача положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року №185/94-ВР (далі по тексту Закон №185/94-ВР), що і стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення №0000204030 від 11.02.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 121535,41 грн.

Аналізуючи правомірність оскаржуваного рішення, колегія суддів зважає на таке.

За висновками, викладеними в акті перевірки, Корпорація порушила строки зарахування виручки при здійсненні розрахунків в іноземній валюті, встановлені ст. 1 Закону №185/94-ВР.

Зі змісту акта вбачається, що станом на 25.01.2010 р. за ДП «VEF SAU», Республіка Узбекистан рахувалася прострочена дебіторська заборгованість перед позивачем у сумі 201042,59 дол. США, в тому числі основний борг в розмірі 174516,14 дол. США, що виник на підставі контракту N ЕХР-020/09 від 14.07.2009 року (надалі - контракт N ЕХР-020/09).

Також перевіркою встановлено, що позивач звертався до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з підприємства-нерезидента ДП «VEF SAU»суми заборгованості за отриманий товар у розмірі 201042,59 дол. США за контрактом N ЕХР-020/09. Згаданий позов був прийнятий господарським судом до свого провадження 25.01.2010 року, що підтверджується копією ухвали суду (а.с. 155).

Рішенням Господарського суду м. Києва №37/42 від 15.03.2010 року позов задоволено повністю, присуджено до стягнення з ДП «VEF SAU»на користь Корпорації «Артеріум»1,00 дол. США основного боргу, 26526,45 дол. США пені, 2010,43 дол. США витрат на оплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. При цьому, рішенням суду встановлено, що позивач звернувся з вимогою про стягнення, зокрема, основного боргу 174516,14 дол. США, разом з тим, під час розгляду справи, а саме: 22.02.2010 року відповідачем частково погашено суму основного зобовязання в розмірі 174515,14 дол. США.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»зі змінами та доповненнями, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Статтею 4 згаданого Закону передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Отже, з аналізу викладених норм вбачається, що юридичним фактом, що встановлює процесуальні відносини між сторонами спору і судом, є, насамперед, факт звернення позивача до суду. Тому датою прийняття судом позовної заяви, з якої терміни, передбачені статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зупиняються, є саме дата постановлення ухвали про відкриття провадження у справі з позовною заявою про стягнення з нерезидента заборгованості за зовнішньоекономічним контрактом.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що на момент сплину строків, передбачених статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Господарським судом м. Києва було постановлено ухвалу про прийняття до свого провадження позовної заяви позивача щодо стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання нерезидентом ДП «VEF SAU»контракту №ЕХР-019/09.

Що стосується висновку відповідача про те, що пеня за порушення термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не сплачується виключно у разі прийняття судом рішення про задоволення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановлених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, нарахування якої передбачено статтею 4 цього Закону, підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності резидента складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів свідчить про відсутність складу правопорушення.

З аналізу частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»вбачається, що стягнення пені за прострочення одержання резидентом виручки в іноземній валюті відбувається за порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону. Тобто, підставою відповідальності резидента за порушення Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»є наявність у його діях факту правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було вжито усіх необхідних заходів для своєчасного повернення валютної виручки та поставки товару за імпортним контрактом N ЕХР-019/09, зокрема, подано у Господарський суд м. Києва позов до ДП «VEF SAU»про стягнення заборгованості.

Тобто, з фактичних обставин справи вбачається, що позивач не лише виконав усі умови іноземного контракту, але і вжив усіх можливих від нього заходів спрямованих на попередження та уникнення правопорушення при здійсненні розрахунків у іноземній валюті, що свідчить про відсутність вини у його діях. У зв'язку з чим, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до позивача адміністративно-господарської санкції - пені за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Більш того, посилання місцевого суду на частину четверту статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою визначено, що підставою для звільнення резидента від відповідальності у вигляді пені за порушення строків повернення валютної виручки або поставки товару за імпортними контрактами є прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення відповідної заборгованості за зовнішньоекономічним договором, як на єдину підставу звільнення резидента від відповідальності за порушення валютного законодавства є необґрунтованим, оскільки суперечить як Конституції України, так і самому Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З аналізу статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»слідує, що нею визначено відповідальність за порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону та порядок вирішення пов'язаних з цим спорів у судовому порядку.

Разом з тим, у названому Законі немає жодної норми, яка б передбачала нарахування пені у випадку погашення нерезидентом заборгованості за іноземним контрактом у проміжок часу, а саме з моменту прийняття позову судом до моменту винесення кінцевого рішення.

Частиною другою статті 58 Конституції України визначено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Отже, оскільки Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не передбачено відповідальності за добровільне погашення дебіторської заборгованості нерезидентом за іноземним контрактом у період розгляду справи у суді підстав для застосування до резидента штрафних санкцій немає.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем було незаконно прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.02.2011 р. N 0000204030.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Корпорації «Артеріум»- задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 березня 2011 року скасувати .

Адміністративний позов Корпорації «Артеріум» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 11.02.2011 року №0000204030.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук

Суддя С.Б. Шелест

Повний текст постанови складено 11 жовтня 2011 року.