Ухвала суду № 18858448, 06.10.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-7559/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Капинос О.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" жовтня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Глущенко Я.Б.,

суддів Романчук О.М., Шелест С.Б.,

при секретаріСвітному Г.Г.,

за участю:

представника позивача Лопатинського Є.Г.,

представника відповідача Тімофєєвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Шляхи Полісся»до Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, за апеляційною скаргою Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року,

В С Т А Н О В И В:

ВАТ «Шляхи Полісся»звернулося у суд з позовом до Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області, в якому просило визнати недійсними податкові повідомлення рішення №0010202320/0 та №0010192320/0 від 23.10.2009 року, якими йому визначено податкові зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми, підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення задекларованої позивачем суми податкового кредиту та суми валових витрат згідно спірних податкових повідомлень - рішень знаходяться поза межами вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому нарахування податкових зобовязань за період, що перевірявся, є безпідставним.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Шляхи Полісся»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, на підставі якої складено акт №1588/05-53/23-20/03448563 від 13.06.2009 року.

За наслідками проведеної перевірки виявлені порушення вимог чинного законодавства, а саме Законів України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі встановлених порушень відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення від 23.10.2009 року №0009822320/0, яким підприємству нараховано податок на прибуток на загальну суму 1654881,00грн., в т.ч. за основним платежем 851903,00грн., за штрафними санкціями 802978,00грн., та №0009812320/0, яким нараховано податок на додану вартість на загальну суму 1424266,00грн., в т.ч. за основним платежем 712133,00грн., за штрафними санкціями 712133,00грн.

03 листопада 2009 року відповідачем направлено ВАТ «Шляхи Полісся»лист №28293/23-20 від 30.10.2009р., згідно з яким відповідач просить вважати податкові повідомлення-рішення від 23.10.2009р. по податку на прибуток № 0009822320/0, по податку на додану вартість №0009812320/0 недійсними. Відповідно до цього ж листа відповідачем прийняті нові податкові повідомлення-рішення, які мають бути взяті позивачем до виконання: від 30.10.2009 р. по податку на прибуток підприємств № 0010202320/0 на загальну суму 1536603,00 грн. (в тому числі за основним платежем 789631,00 грн. та штрафними санкціями 746952,00 грн.), по податку на додану вартість № 0010192320/0 на загальну суму 1068200,00 грн. (в тому числі за основним платежем 712133,00 грн. та штрафними санкціями 356067,00 грн.).

Обговорюючи правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, судова колегія зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для нарахування податкового зобовязання по податку на прибуток стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Торгова фірма «Фінком і К»в розмірі 3497643 грн. та у ПП «Дортехкомплект»за угодами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що укладена між позивачем та ТОВ «ТФ «Фінком і К»угода на придбання продукції з метою подальшого використання її у господарській діяльності позивача є усною. Крім того, до перевірки позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, що засвідчують факт здійснення поставок придбаних товарно-матеріальних цінностей від продавця покупцю.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

Згідно вимог п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та (або) суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в ході проведення перевірки були надані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, а також акти приймання-передачі виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних позивачем робіт, які підтверджують використання придбаних у ТОВ «ТФ «Фінком і К»та ПП «Дортехкомплект»товарно-матеріальних цінностей у діяльності позивача, яка полягала у виконанні підрядних робіт з будівництва (реконструкції) доріг.

Окрім того, позивачем під час розгляду справи надані виписки з банку про перерахування грошових коштів на рахунки контрагентів з оплати отриманих товарно-матеріальних цінностей.

Посилання апелянта на акт перевірки ПП «Дортехкомплект», яким виявлено порушення останнім вимог податкового законодавства, як на підставу зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість, розрахованого позивачем за наслідками розрахунків з вказаним підприємством, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки положеннями діючого на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, передбачена відповідальність саме платників податків за достовірність та правильність розрахунків по податкам та іншим податковим платежам.

До того ж, в порушення положень ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач під час розгляду справи не надав доказів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Посилання відповідача на те, що ТОВ «ТФ «Фінком і К»створене з метою покриття незаконної діяльності, аргументоване виявленими під час розслідування кримінальної справи, порушеної 29.09.2009 року прокуратурою Шевченківського району м. Києва щодо Федорченка А.В. за ч. 2 ст. 205 КК України фактами, також залишилось не підтвердженим.

Аналізуючи правомірність висновків податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту суми, на яку виписано податкові накладні ТОВ «ТФ «Фінком і К»та ПП «Дортехкомплект», колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, повязану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обовязкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану субєктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагенти позивача не були зареєстровані платниками податку на додану вартість, а тому не мали права виписувати податкові накладні.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області - залишити без задоволення .

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2010 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко суддя О.М. Романчук

Суддя С.Б. Шелест

Повний текст ухвали складений 11 жовтня 2011 року.