Ухвала суду № 18858385, 29.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-18829/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіКостюк Л.О.;

суддів:Бужак Н.П., Твердохліб В.А.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції м.Києва по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Екостандарт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції м.Києва по роботі з великими платниками податків про скасування повідомлення рішення № 0000814110/0 від 09 грудня 2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2010 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції м.Києва по роботі з великими платниками податків про скасування повідомлення рішення № 0000814110/0 від 09 грудня 2010 року. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем порушуючи норми податкового законодавства України було прийняте протиправне податкове повідомлення-рішення, якими позивачу було донараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, послуг в розмірі 33 523 680,00 грн. (22 349 120,00 грн. - основний платіж, 11 174 560,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2011 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції м.Києва по роботі з великими платниками податків № 0000814110/0 від 09 грудня 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції мотивуючи тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права та містить посилання на недоведені обставини справи, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та не відповідає фактичним обставинам справи та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції, Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" є правонаступником спільного підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-КАН ПАУЕР", яке було створене в результаті реорганізації орендного підприємства "Дарницька ТЕЦ", у подальшому реорганізованого у Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" та перейменованого на Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча Компанія "ДАРтеплоцентраль", зареєстроване Дніпровською районною державною адміністрацією у місті Києві 23.05.1997 року та є платником податків (СДРПОУ 21661022).

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства "Екостандарт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року.

В результаті проведеної перевірки, податковим органом були виявлені порушення норм податкового законодавства з податку на додану вартість, а саме: пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", чим занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 22 349 120,00 грн., про що було складено акт від 26.11.2010 року № 617/4110/21661022.

На підставі акта перевірки, відповідно до п.п." б" п.п. 4.2.2. ст.4, п.п.17.1.3. л.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам" та враховуючи виявлені порушення Закону України "Про податок на додану вартість", відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2010 року № 0000814110/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, послуг в розмірі 33 523 680,00 грн. (22 349 120,00 грн. - основний платіж, 11 174 560,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Податковий борг з податку на додану вартість позивача був сформований відповідачем по взаємовідносинах (взаєморозрахунках) з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С".

Взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС-С" ґрунтувалися на договорах постачання вугільної продукції від 01.02.2010 року № 01/02-УД, від 02.04.2010 року № 02/04-УД та договорі складського зберігання від 01.02.2010 року. Згідно зазначених договорів Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" здійснювалась поставка та зберігання вугільної продукції, що підтверджується прибутковими, видатковими та податковими накладними, актами виконання робіт, актами здачі-прийняття робіт, актами приймання виконаних робіт тощо, що засвідчено в акті перевірки від 26.11.2010 року № 617/4110/21661022. В розрахунок за отриманні послуги, позивач перераховував грошові кошти на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С". Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за даними договорами, заборгованості не має. На думку позивача, видані контрагентом податкові накладні, акти виконання робіт, акти здачі-прийняття робіт, акти приймання виконаних робіт тощо, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит на загальну суму 22 349 119,57 грн., як це було відображено ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

В той же час, в акті перевірки зазаначено, що згідно бази даних податкового органу за результатами відпрацювання контрагентів Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча Компанія "ДАРтеплоцентраль", відповідно до бази даних "Системи автоматизованого співставленім податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" по ланцюгу взаємовідносин підприємств-контрагентів Закритого акціонерного товариства "Екостандарт" з Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" встановлені наступні взаємовідносини з підприємствами- постачальниками: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вугіллясервісбуд". За таким ланцюгом зазначених взаємовідносин Закритим акціонерного товариства "Екостандарт" сформовано податковий кредит за рахунок взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С"; Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" сформовано податковий кредит за рахунок взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест", а останнім, в свою чергу, сформовано податковий кредит за рахунок взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вугіллясервісбуд".

Крім цього, при опрацюванні зазначених підприємств встановлено, що по факту створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест" прокуратурою Печерського району міста Києва порушена кримінальна справа за фактом фіктивного гіідприємництв аза ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Також, податковими органами була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугіллясервісбуд", в результаті якої всі угоди з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) зазначеного товариства були визнані нікчемними, в тому числі й угоди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест", що, як зазначено в акті перевірки, може свідчити про нікчемність угод укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест" далі по ланцюгу покупців та постачальників.

Також, відповідачем було зроблено висновок, що господарські операції за період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року щодо придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Вугіллясервісбуд" вугілля у контрагентів-постачальників та подальший продаж вугілля Товариству з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" не підтверджується наявністю майна, трудових, виробничо- складський приміщень та іншого майна, яке є економічно необхідним для здійснення господарських операцій з постачання кам'яного вугілля.

Вище викладені висновки акту відповідач, належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтвердив.

Тим не менш, в акті перевірки визначено, що всі правочини та інші дії вчинені Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" порушують публічний порядок спрямований на заволодіння майном держави, тобто є нікчемними, не мають будь-якої юридичної сили та не спричиняють настання правових наслідків, а формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по нікчемним договорам з Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" є протиправним.

Викладені відповідачем в акті перевірки доводи щодо недійсності правочинів між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" в силу своєї нікчемності до уваги не приймаються виходячи з наступного.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує .публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з .метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем по справі не було надано жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення угод, на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С", не відповідала дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, чи свідчила б про намір сторін ухилитися від оподаткування.

Наявність умислу позивача не може бути підтверджена лише припущеннями податкового органу.

Крім того, товарність операції з приводу придбання збереження вугілля підтверджується актами приймання передачі вугілля на зберігання № 2602\10 від 26.02.2010 року та 31.03.2010 року.

Згідно вищевказаних актів, в яких є відмітка щодо наявності вугілля на території позивача, що також підтверджується залізничними накладними (том ІІІ), номери і дати яких співпадають з довідками Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С".

Наявність вугілля також підтверджується роботою Закритого акціонерного товариства «Екостандарт», а відповідач, в свою чергу не довів того, що позивач не працював через відсутність заборгованості.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Законом України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного цим Законом Країни.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 вищевказаного Закону України податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Пп. 7.5.1. п. 7.5. цього Закону України визнає датою виникнення права платника податку на податковий кредит дату списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт і послуг) або дату отримання податкової накладної.

Податковим законодавством чітко передбачено, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право покупця на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. При перевірці, що засвідчено у відповідному акті, позивачем при придбанні та оплаті товару (вугільної продукції) у Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" в загальну суму його вартості було включено податок на додану вартість, що підтверджується відповідними податковими накладними. Право платника податку (покупця) на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого у зв'язку з придбання товарів (робіт, послуг), кореспондується з обов'язком платника податку (продавця) утримати та перерахувати до бюджету відповідні суми податку. Зазначене не спростовується актом перевірки.

П.п. 7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу або дата відвантаження товарів.

Крім цього, слід зазначити, що цим же Законом України, а саме: п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, встановлено, що до податкового кредиту не дозволяється включення будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку податковим органом, суми податку попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними вище документами, тоді платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством України, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену документами.

З викладеної норми можна зробити висновок, що витрати по сплаті податку на додану вартість не включаються до складу податкового кредиту лише у разі відсутності податкової накладеної, тобто інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законом непередбачено.

З огляду на зазначене, позиція відповідача щодо донарахування позивачу сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" на загальну суму 33 523680,00 грн. (22 349 120,00 грн. - основний платіж, 11 174 560,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) є необгрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, заявлені позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2010 року № 0000814110/0 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції м.Києва по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 10 березня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 04 жовтня 2011 року.

Головуючий суддяЛ.О. Костюк

Судді:Н.П. Бужак

В.А. Твердохліб