Ухвала суду № 18857511, 01.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2011 року справа №2а/0570/7669/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Сіваченка І.В.

суддів Дяченко С.П. , Шишова О.О.

при секретарі: Запорожцевій Г.В.

за участі представника позивача: Шестакова М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "НВК "Крамтехмаш" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі № 2а/0570/7669/2011 за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську до Закритого акціонерного товариства "НВК "Крамтехмаш" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИЛА:

13 травня 2011 року Державна податкова інспекція (далі ДПІ) у м. Краматорську звернулась до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ) “НВК “Крамтехмаш” про стягнення з рахунків у банках заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 366877 грн. 47 коп. (з урахуванням зміни позовних вимог).

Правовою підставою стягнення представник позивача вважає норми статті 67 Конституції України, норми Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181-ІІІ), які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, норми Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон № 509-ХІІ), Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 липня 2011 року у справі № 2а/0570/7674/2011 позов задоволено, а саме стягнуто з рахунків ЗАТ “Крамтехмаш” у банках на користь Державного бюджету заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 366877 грн. 47 коп.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у позивача відсутнє право вимагати стягнення заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 366877 грн. 47 коп. на підставі норм підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 та пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у звязку з тим, що на час виникнення спірних правовідносин вони були врегульовані Законом № 2181-ІІІ, а Податковий кодекс України був прийнятий 2 грудня 2010 року, а набрав чинності з 1 січня 2011 року. Відповідач також зазначив, що податкове повідомлення-рішення № 0000282341/0/2272 було винесено податковим органом 24 січня 2006 року, а узгодження податкового зобовязання відбулось в день набрання законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-7319/09/0570, а саме 2 лютого 2010 року. Таким чином, перша податкова вимога могла бути надіслана не раніше наступного робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, а саме 13 лютого 2010 року. Але всупереч вимогам норм матеріального та процесуального права, податковим органом були надіслані перша від 20 серпня 2009 року №1/378 та друга від 28 вересня 2009 року №2/424 податкові вимоги, які були отримані відповідачем до закінчення процедури апеляційного узгодження, що було встановлено судом під час розгляду справи. А після узгодження податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2006 року № 0000282341/0/2272, яке відбулось 2 лютого 2010 року, що було підтверджено судом першої інстанції, жодної податкової вимоги на адресу відповідача не надходило. Тобто, у позивача відсутнє право на звернення до суду з вимогою про стягнення з рахунків у банках заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 366877 грн. 47 коп.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач стверджує, що відповідно до вимог п.6.2 ст.6 Закону № 2181-ІІІ у зв'язку з наявністю податкового боргу ЗАТ "НВК Крамтехмаш" надіслано першу податкову вимогу від 20.08.09 № 1/378 на суму - 845,56 грн. Так, перша податкова вимога містила у собі вже узгоджені суми податкових зобов'язань, але не сплачені у встановлені законодавством граничні строки. У зв'язку з несплатою податкового боргу протягом 30 днів з дня отримання першої податкової вимоги, ЗАТ "НВК "Крамтехмаш" було сформовано та спрямовано другу податкову вимогу від 28.09.09 № 2/424 на суму 372,85 грн. Вказані податкові вимоги були отримані посадовими особами ЗАТ "НВК "Крамтехмаш". З моменту формування першої податкової вимоги до теперішнього часу податковий борг по платежам, відображеним у вимогах, повністю не був погашений, у звязку з чим вказані податкові вимоги є дійсними. Податковий борг у сумі 366133,50 грн. виник вже після виставлення другої податкової вимоги, у зв'язку з чим законодавством не передбачено формування нової податкової вимоги на вказану суму, на теперішній час перша та друга податкові вимоги, у звязку з наявністю податкового боргу залишаються дійсними.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача до апеляційного суду не прибув.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ЗАТ “НВК “Крамтехмаш” зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, перебуває на податковому обліку платника податків у ДПІ у м. Краматорську, включене до ЄДРПОУ за номером 25121302.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-ІІІ, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, розрахунку (далі - податкової декларації), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 наведеного Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Судом встановлено, що відповідачем до податкового органу були подані декларації з податку на додану вартість від 19 жовтня 2010 року № 49766, якою відповідач визначив загальну суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 12 грн., та від 19 травня 2010 року № 21433, якою відповідач визначив загальну суму податкового зобов'язання, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 3230 грн., та суму штрафу, яка нарахована платником самостійно у звязку із виправленням помилки у розмірі 309 грн.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-ІІІ податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 наведеного Закону № 2181-ІІІ у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно з пунктом 1.20 статті 1 Закону № 2181-ІІІ апеляційне узгодження - узгодження податкового зобов'язання у порядку і строки, які визначені цим Законом за процедурами адміністративного або судового оскарження.

Підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Податковим органом 24 січня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282341/0/2272, яким до відповідача застосована сума податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 366133 грн. 50 коп., у тому числі: 244089 грн. за основним платежем, 122044 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкове повідомлення-рішення було отримано відповідачем, оскаржено у судовому порядку.

Так, 2 лютого 2006 року ЗАТ “НВК “Крамтехмаш” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ДПІ у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2006 року № 0000282341/0/2272. Постановою господарського суду Донецької області від 1 березня 2006 року по справі № 22/33а позовні вимоги ЗАТ “НВК “Крамтехмаш” задоволені. 29 березня 2006 року податковим органом до Донецького апеляційного господарського суду була направлена апеляційна скарга на постанову суду від 1 березня 2006 року по справі № 22/33а. Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20 листопада 2006 року по справі № 22/33а постанова господарського суду Донецької області від 1 березня 2006 року залишена без змін. Податковим органом ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 20 листопада 2006 року по справі № 22/33а була оскаржена у касаційному порядку. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2009 року касаційну скаргу ДПІ у м. Краматорську було задоволено частково, постанову господарського суду Донецької області від 1 березня 2006 року та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20 листопада 2006 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а саме до Донецького окружного адміністративного суду.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року по справі № 2а-7319/09/0570 у задоволенні позовних вимог ЗАТ “НВК “Крамтехмаш” до ДПІ у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24 січня 2006 року № 0000282341/0/2272 в частині визначення податкового зобовязання по сплаті податку на додану вартість в сумі 241826 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 120913 грн. відмовлено у повному обсязі. Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2010 року по справі № 2а-7319/09/0570 апеляційну скаргу ЗАТ “НВК “Крамтехмаш” залишено без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2009 року по справі № 2а-7319/09/0570 без змін.

Відповідно до частини 5 статті 254 КАС України постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, за яким позивачем заявлений до стягнення податковий борг, не скасоване в адміністративному чи судовому порядку. Крім цього, суд зазначає, що відповідно до підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України № 2181-ІІІ день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення. Враховуючи вищевикладені обставини, днем узгодження податкового зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 24 січня 2006 року № 0000282341/0/2272 є день набрання законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-7319/09/0570, а саме 2 лютого 2010 року.

Відповідно до підпункту 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону № 2181-ІІІ у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Отже, строк давності для стягнення спірної суми податкового боргу, передбачений підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону № 2181-ІІІ, податковим органом не пропущено.

Підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до підпункту 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з підпунктом 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181-ІІІ податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідачу податковим органом були надіслані перша від 20 серпня 2009 року № 1/378 та друга від 28 вересня 2009 року № 2/424 податкові вимоги, які були ним отримані.

Відповідно до підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги. Пункт 6.4 статті 6 даного Закону передбачає, що податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо: а) сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків; б) контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження; в) рішення контролюючого органу про нарахування суми податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу скасовується чи змінюється судом; г) податкові зобов'язання (крім податкового боргу) розстрочуються або відстрочуються чи стосовно них досягається податковий компроміс та про це зазначається у відповідному рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс; д) податковий борг визнається безнадійним.

Судом досліджений зворотній бік облікових карток відповідача за податками за 2009-2011 роки та встановлена постійна наявність податкового боргу у позивача та відсутність підстав вважати податкові вимоги 2009 року відкликаними та необхідність надіслання нових податкових вимог. Закон № 2181-ІІІ передбачав надіслання платнику податків тільки двох податкових вимог, які є чинними до моменту наявності підстав вважати їх відкликаними.

Відповідно до статті 16 Закону № 2181-ІІІ після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Як вбачається з зі зворотного боку облікової картки з податку на додану вартість, відповідачу нарахована пеня у розмірі 61 коп.

Відповідно до стаття 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпункт 14.1.93 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачає, що кошти - гривня або іноземна валюта.

Підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Доказів сплати податкового боргу відповідач не надав суду. Наявність податкового боргу на час розгляду справи підтверджена податковим органом шляхом надання суду довідки про наявність заборгованості перед бюджетом станом на 12 липня 2011 року, зворотного боку облікової картки платника податків, з яких вбачається, що сума недоїмки з податку на додану вартість (з урахуванням часткової сплати у сумі 12 грн. та переплати станом на 31 травня 2010 року у сумі 2795 грн. 64 коп.) у відповідача складає 366876 грн. 86 коп., сума пені 61 коп.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача існує податковий борг з податку на додану вартість у загальному розмірі 366877 грн. 47 коп., який підлягає стягненню з розрахункових рахунків платника податків у обслуговуючих банках, що належить такому платнику податків.

Стосовно посилання відповідача на те, що сума боргу не підлягає стягненню за нормами Податкового кодексу України, суд зазначає, що на час розгляду даної справи діючим законодавством, відповідно до якого податковий орган може заявити вимогу про стягнення податкового боргу, є Податковий кодекс України, оскільки Закон № 2181-ІІІ з 1 січня 2011 року втратив чинність, внаслідок чого суд не може застосовувати норми закону, що регулюють питання стягнення податкового боргу, який вже втратив чинність.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги податкового органу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, постанова місцевого суду ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, зміні або скасуванню не підлягає, а апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

В повному обсязі ухвала виготовлена 6 вересня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "НВК "Крамтехмаш" залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2011 року у справі № 2а/0570/7669/2011 за позовом Державної податкової інспекції у м. Краматорську до Закритого акціонерного товариства "НВК "Крамтехмаш" про стягнення з рахунків у банках заборгованості перед бюджетом з податку на додану вартість у розмірі 366877,47 грн. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий:І.В.Сіваченко

Судді:С.П.Дяченко

О.О.Шишов