Ухвала суду № 18856579, 23.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Москаленко В.В.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2011 року справа №2а-949/11/1224 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чебанова О.О.

суддів Ястребової Л.В. , Чумака С.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 червня 2011 р. у справі № 2а-949/11/1224 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області до Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови державного виконавця про арешт грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови державного виконавця про арешт грошових коштів.

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 червня 2011 року позов задоволено частково.

Скасовано постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 17 березня 2011 року ВП № 17151046 про арешт грошових коштів управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, що містяться на розрахунковому рахунку в управлінні Державного казначейства України в м. Рубіжне Луганської області № 35413074000633 у сумі 1049,53 грн. в частині включення до постанови суми виконавчого збору в розмірі 93,30 грн. та суми витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 23,23 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

З зазначеним рішенням суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтуванні зазначив, що Законом України «Про державний бюджет України на 2011 рік» видатки на виконання рішень судів з соціальних питань не передбачені тобто у кошторисі управління, як розпорядника бюджетних коштів, видатки на виконання рішень судів не затверджені та не включені до відповідних паспортів бюджетних програм. Тому дії державного виконавця є протизаконними оскільки було накладено арешт на розрахунковий рахунок управління призначений для виплати допомоги по догляду за дітьми до 3 років та виплат грошової допомоги на оздоровлення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (надалі Закон) завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 2 статті 4 Закону передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Частиною 3 статті 11 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»), серед іншого встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 52 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ «Про виконавче провадження»(в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-УІ) визначено порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (частина 2 статті 52 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ «Про виконавче провадження»(в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)»).

Колегією суддів апеляційної інстанції та судом першої інстанції встановлено, що державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області винесено постанову про арешт коштів боржника від 17 березня 2011 року ВП № 17151049. З якої вбачається, що відповідачем накладено арешт на кошти управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області в межах суми 1049,53 грн., з яких 933 грн. - кошти, стягнуті за рішенням суду, 93,30 грн. - виконавчий збір, 23,23 грн. - витрати на проведення виконавчих дій а саме на розрахунковий рахунок № 35413074000633 в управлінні Державного казначейства України у м. Рубіжне ГУДКУ у Луганської області, МФО804013, код бюджетної класифікації 03196860.

Згідно з частиною 4 статті 52 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІУ «Про виконавче провадження»(в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-УІ «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження»та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)») на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Частиною 1 статті 59 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

У відповідності до вимог статті 22 Бюджетного кодексу України управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області є розпорядником бюджетних коштів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ»визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Державного казначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Пунктом 30 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 липня 2008 року № 609 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ»встановлено, що арешт на кошти установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або державного виконавця.

Постанова про арешт може виконуватися протягом бюджетного періоду, але не пізніше ніж протягом останнього робочого дня з обслуговування клієнтів, визначеного регламентом роботи у період завершення бюджетного року. Постанова про арешт знімається з обліку в останній робочий день одночасно із закриттям рахунка боржника, після чого повертається протягом трьох робочих днів органу, який її прийняв, з повідомленням про стан її виконання або причини невиконання.

Діяльність позивача у частині виконання функцій розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня за соціальними програмами регулюється Бюджетним кодексом України. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 7 Бюджетного кодексу України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. При цьому бюджетне призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів цим Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування (пункт 8 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України).

Згідно із статтею 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Відповідно до статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни. Інші зміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 червня 2011 р. у справі № 2а-949/11/1224 залишити без задоволення.

Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 30 червня 2011 р. у справі № 2а-949/11/1224 без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили .

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді Л.В. Ястребова

С.Ю. Чумак