Ухвала суду № 18854909, 23.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2011 року справа №2а-2682/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чебанова О.О.

суддів Ястребової Л.В. , Чумака С.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 р. у справі № 2а-2682/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпрокат" до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 року № 0000152340,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 року № 0000152340.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 року позов задоволено.

Визнано незаконними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 року № 0000152340 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до поданої до Красно донської ОДПІ податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року встановлено розбіжності між сумами податкового кредиту та податкових зобовязань, які виявлено системою автоматизованого співставлення на рівні ДПА України більше 1000 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, вважає, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності Податковим

кодексом України, тому суд слід застосовувати законодавство чинне на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із статтею 1 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»:

-податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6); -податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7); -бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом (пункт 1.8).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті

перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин):

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; в)залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; г)залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду. Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»). Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:

а)у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б)у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в)у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» (ідентифікаційний код 31048718) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 30 січня 2001 року, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 1 387 107 0010 000095 (а.с. 110). Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрокат» на податковому обліку знаходиться у Краснодонської об'єднаної державній податковій інспекції та у відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зареєстровано платником податку на додану вартість (а.с.112). Разом з цим, між ТОВ «Інтерпрокат» та ТОВ «ЧИЖИ» був укладений договір купівлі - продажу нежитлових будівель трубоелектрозварювального цеху від 14.12.2007 року (а.с.26). Згідно платіжного доручення № 4 від 14.12.2007 року ТОВ «Інтерпрокат» було перераховано на рахунок ТОВ «ЧИЖИ» грошові кошті в сумі 4 618 265 грн.59 коп. (а.с.30). На підставі Переліку типових документів, затверджених головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 № 41, були знищені 08.02.2011 податкова накладна, декларація по ПДВ та інші первини документи по зазначеній угоді у зв'язку з закінченням терміну зберігання (а.с.31). Також судом було встановлено, що зазначений період був перевірений згідно акту від 09.04.2008 року № 934X23-31048718 (а.с. 152). Також позивачем надане рішення Луганського окружного адміністративного суду справа № 2а-704\09\1270 від 13.10.2009 про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ за січень 2008 року(а.с.148). Рішенням було стягнуто на користь позивача заборгованість з відшкодування ПДВ в сумі 436 476 грн., постановою Донецького апеляційного суду від 23.04.2010 року постанова Луганського окружного суду біла змінена в частині, замість цифр «436474», зазначено цифри: «434 624». Згідно ч.І ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Згідно п. 15.1.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. Декларація з ПДВ за січень 2008 року була подана 20.02.2008 року (а.с.83), тобто на момент проведення перевірки з 17.03. по 18.03.2011, складання акту від 21.03.2011 та винесення податкового повідомлення рішення від 21.03.2011 року вже сплинув строк 1095 днів, тому виходячи з трактування норм Закону № 2181, який був чинний на момент виникнення правовідносин та Податкового кодексу України, який був чинний на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення платник податку є вільний від даного грошового зобов'язання. З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від ЗО травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за № 250/2054 (у редакції наказу від 15 червня 2005 року № 213, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2005 року за № 702/10982) (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) позивачем до Красно донської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганської області була подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень та квітень 2008 року, що зареєстрована у відповідача 17.04.2008 за № 9803 (а.с. 71) та 19.05.2008 № 13160 (а.с.77). Рахом з цим, між позивачем та ПП «Ресурс-М» (код ЄДРПОУ 32289544) був укладений договір № 18X02 від 18.02.2008 року (ах. 37), згідно якого позивачу був поставлений товар згідно видаткової накладної № РН - 0000001 від 18.02.2008 (а.с.40), на підставі даних документів була видана податкова накладна від 18.02.2008 № 3 (а.с.41), розрахунок згідно зазначеної угоди був проведений 26.02.2008 року, що підтверджується платіжним дорученням від 26.02.2008 року № 191 (а.с.39). Разом з тим, рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 20.01.2009 року справа № 2а-19979\08 (а.с.65) були задоволені позовні вимоги ТОВ «Інтерпрокат» про стягнення з Державного бюджету України заборгованість з відшкодування ПДВ у сумі 31068 грн. по декларації № 9803 від 17.04.2008, в зазначену суму входить також сума по взаємовідношенням з ПП «Ресурс-М», інша сума по зазначеної декларації була відшкодована раніше. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем та ТОВ «Українська гірська-металургічна компанія Дніпропетровськ» був укладений договір поставки №01\08-ПР-Т від 09.01.2008 (а.с. 42), предмет поставки - труби. В судовому засіданні була досліджена первина документація по зазначеної угоді, а саме: видаткові накладні (а.с.48-53), податкові накладні (а.с.54-60), платіжні доручення (а.с.44-48). Постановою Луганського окружного адміністративного суду № 2а-19977\08 від 20.01.2009 були задоволені позовні вимоги ТОВ «Інтерпрокат» про стягнення з Державного бюджету України заборгованість з відшкодування ПДВ у сумі 284 831 грн.67 коп. (декларація №13160 від 19.05.2008). Постановою Донецького апеляційного суду рішення залишено без змін (а.с. 65). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не прийняття посилання Відповідача в Акті перевірки, як на підставу зменшення відшкодування ПДВ за квітень 2008 року встановлення розбіжностей між сумами податкового кредиту та податкових зобов'язань виявлених системою автоматизованого співставлення на рівня ДПА України більше 1 тис. грн., а також не отримання відповіді на запит ДШ Голосіївському районі м. Києва по ВАТ «УГМК» від 24.12.2009. Статтею 7 Закону «Про ПДВ» (який діяв на момент виникнення правовідносин) передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Згідно п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Чинним законодавством України не передбачено право податкового органу з будь-яких причин утримуватись від виконання зазначених дій.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивачем виконані всі вимоги Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» щодо обчислення та нарахування бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Наказом начальника Краснодонської ОДШ Луганської області від 17.03.2011 № 98 було призначено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Інтерпрокат» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (а.с.24).

Пунктом 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

Згідно з п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі акта невиїзної документальної перевірки від 21 березня 2011 року № 231У23-31048718 Красно донською ОДШ Луганської області винесено податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000152340 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість, (а. с. 25). Акт перевірки був наданий позивачу 21.03.2011 в 17 годин, а зареєстрований на підприємстві 22.03.2011 (а.с.19), наказ про проведення перевірки був також наданий разом с актом про проведення перевірки, тобто 21.03.2011 (а.с. 24), податкове повідомлення рішення було винесено разом с актом перевірки та отримано позивачем 23.03.2011 року (а.с.25).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем при винесення оскаржуваного повідомлення-рішення порушено положення п. 80.2.ст.80 та 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, чим відповідач також позбавив позивача права на надання заперечень проти акту перевірки до винесення податкового повідомлення рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 р. у справі № 2а-2682/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 р. у справі № 2а-2682/11/1270 без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили .

Головуючий суддя О.О. Чебанов

Судді Л.В. Ястребова

С.Ю. Чумак