Рішення № 18854164, 20.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 року справа № 5020-1070/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1070/2011

за позовом Товариства з обмеженої відповідальністю „Фоззі-Порт”

до Приватного підприємства „Кримхімпродукт”

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 8775,49 грн,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.01.2011;

відповідача - не зявився;

Суть спору:

11.07.2011 Товариство з обмеженої відповідальністю „Фоззі-Порт” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Кримхімпродукт” про стягнення заборгованості по орендній платі 8775,49 грн, що складається із суми боргу з орендної плати в сумі 8144,74 грн, пені 630,75 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.07.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

На виконання рішення зборів суддів господарського суду міста Севастополя від 31.08.2011, розпорядженням керівника апарату суду від 01.09.2011 №73, призначено повторний автоматичний розподіл справи №5020-1070/2011.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 01.09.2011, за результатами повторного автоматичного розподілу, справа №5020-1070/2011 прийнята до провадження судді Харченком І.А.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалами господарського суду міста Севастополя від 12.09.2011, від 22.09.2011, від 11.10.2011 у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду спору продовжувався за клопотаннями представника позивача та представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача,

в с т а н о в и в:

01.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Порт”, який є суборендарем нижчевказаних приміщень за договором суборенди, (Орендар) та Приватним підприємством “Кримхімпродукт” (Суборендар) був укладений договір №9-С суборенди частини нежитлового приміщення (далі Договір) (арк.с.13-14), відповідно до умов якого Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове користування частину нежитлового приміщення площею 86,00 кв.м у торговельному обєкті Орендаря, розташованого в м.Севастополі, по вул. Вакуленчука, 2 (1 поверх), а також устаткування, позначене в акті приймання-передачі, з метою організації торгівлі товарами (роботами, послугами), що є власністю Суборендаря та позначені в Додатках №2, 3 до Договору. Строк дії Договору встановлений до 30.06.2011.

01.07.2009 зазначене приміщення було передано Орендарем (далі - Позивач) Суборендарю (далі Відповідач) за актом приймання-передачі (підписаний обома сторонами без зауважень (арк.с.14).

Відповідно до розділу 3 Договору розмір місячної плати за суборенду (з 1 числа поточного календарного місяця по 1 число наступного календарного місяця) становить 17200,00 грн. Вказаний розмір плати за суборенду є базовою ставкою, яка враховує витрати Позивача, повязані із утриманням обєкту суборенди, у тому числі зі сплатою комунальних послуг, податків та обовязкових платежів. У випадку, якщо оплата додаткових послуг не включається в суму плати з суборенди, Відповідач оплачує ці послуги відповідно до виставлених Позивачем рахунків на протязі трьох календарних днів з моменту отримання рахунку. Плата за суборенду підлягає щомісячної індексації відповідно до індексу інфляції, встановленого та оприлюдненого Державним комітетом статистки України. Якщо індекс інфляції за відповідний місяць буде нижчим ніж 100%, він враховується сторонами на рівні 100% по відношенню до попереднього місяця.

За неповний календарний місяць оплата проводиться пропорційно за кожний календарний день суборенди. Поточна оплата за суборенду сплачується Позивачеві авансом до пятого числа поточного місяця за наступний місяць.

31.08.2010 між позивачем та відповідачем була укладена угода про розірвання договору суборенди частини нежитлового приміщення №9-С від 01.07.2009 (арк.с.22).

31.08.2010 за актом прийому-передачі до договору суборенди частини нежитлового приміщення №9-С від 01.07.2009 (підписаний обома сторонами без зауважень) обєкт суборенди був повернутий Позивачу (арк.с.23).

Проте, як зазначає Позивач, зобовязання щодо оплати суборенди Відповідач виконав неналежним чином, у звязку з чим за ним склалась заборгованість за серпень 2010 року в сумі 992,76 грн та заборгованість з перерахунку індексу інфляції в сумі 7151,98 грн за період з липня 2009 по серпень 2010 року, а всього 8144,74 грн.

17.03.2011 Позивач на адресу Відповідача надіслав претензію №39 з вимогою сплатити зазначену суму заборгованості (арк.с.28).

Проте, Відповідач у своєї відповіді на претензію не погодився із сумою заборгованості та зазначив, що розрахунок складений за період з грудня 2008 року по серпень 2010 року, що не відповідає договірним зобовязанням, передбаченим Договором, які наступили з 01.07.2009 (арк.с.31).

Дана обставина обумовила звернення Позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Договір за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що набрали чинність з 01.01.2004.

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання (частина третя статті 283 Господарського кодексу України). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Згідно статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4 Договору визначено, що поточна оплата за суборенду сплачується Позивачеві авансом до пятого числа поточного місяця за наступний місяць.

Крім того, відповідно до пункту 3.2 Договору плата за суборенду підлягає щомісячної індексації відповідно до індексу інфляції, встановленого та оприлюдненого Державним комітетом статистки України. Якщо індекс інфляції за відповідний місяць буде нижчим ніж 100%, він враховується сторонами на рівні 100% по відношенню до попереднього місяця.

Частиною четвертої статті 631 Цивільного кодексу України визначено, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до наданих позивачем доказів (копії платіжних доручень арк.с.94-121) Відповідач протягом дії Договору сплачував плату за суборенду без щомісячної індексації та комунальні послуги згідно виставлених Позивачем рахунків (арк.с.71-80).

Відповідач не подав суду доказів оплати суборенди за серпень 2011 року в сумі 992,76грн та доказів того, що він сплачував суборенду за весь період дії Договору з урахуванням вимог пункту 3.2 Договору.

Проте, Позивач при розрахунку суми заборгованості не врахував платіжне доручення №365 від 29.03.2010 на суму 200,75 грн (арк.с.112).

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за суборенду приміщень, яка підлягала щомісячної індексації відповідно до індексу інфляції, встановленого та оприлюдненого Державним комітетом статистки України, є одним з основних обовязків Відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку, що на час вирішення спору у суді, Відповідач має заборгованість в розмірі 7944,68 грн, з яких 992,76грн заборгованість по суборенді за серпень 2010 року (у тому числі за комунальні послуги за серпень 2010 року) та перерахунок суборендної плати з урахуванням щомісячної індексації відповідно до індексу інфляції, встановленого та оприлюдненого Державним комітетом статистки України, за весь час дії Договору в сумі 6951,92 грн.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач також просить стягнути з Відповідача пеню за прострочку оплати суборенди за серпень 2010 року за період з 06.08.2010 по 06.01.2011 у розмірі 77,99 грн та за прострочку оплати перерахунку суборендної плати з урахуванням щомісячної індексації відповідно до індексу інфляції, встановленого та оприлюдненого Державним комітетом статистки України, за весь час дії Договору в сумі 552,76 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.2 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування плати за суборенду, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Оскільки сума перерахунку суборендної плати з урахуванням щомісячної індексації відповідно до індексу інфляції, встановленого та оприлюдненого Державним комітетом статистки України, за весь час дії Договору є складовою частиною суми основного боргу суд вважає за можливе нарахування на неї пені. Періодом нарахування пені на зазначену суму суд визначає з 29.11.2010 (восьмий день від дня отримання Відповідачем вимоги рахунку-фактури арк.с.26-27) по 28.05.2011.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені (арк.с.5), суд дійшов висновку про те, що він невірний оскільки Позивачем взята не вірна сума боргу по перерахунку суборендної плати з урахуванням щомісячної індексації відповідно до індексу інфляції, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 612,08 грн виходячи з наступного розрахунку суду.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

992.7606.08.2010 - 09.08.201048.5000 %0.047 %*1.85

992.7610.08.2010 - 05.02.20111807.7500 %0.042 %*75.88

6951.9229.11.2010 - 28.05.20111817.7500 %0.042 %*534.35

Отже, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 8556,76 грн, з якої 992,76 грн заборгованість по суборенді за серпень 2010 року (у тому числі за комунальні послуги за серпень 2010 року), перерахунок суборендної плати з урахуванням щомісячної індексації відповідно до індексу інфляції, встановленого та оприлюдненого Державним комітетом статистки України, за весь час дії Договору в сумі 6951,92 грн, пеня 612,08 грн.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82, 82-1, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства „Кримхімпродукт” (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 165, ідентифікаційний код 22237866) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Порт” (пр. Кірова/вул. Одеська, 19/1, м. Сімферополь, 95000, ідентифікаційний код 32672889) заборгованість в сумі 8556,76грн, з якої 992,76 грн заборгованість по суборенді за серпень 2010 року (у тому числі за комунальні послуги за серпень 2010 року), перерахунок суборендної плати з урахуванням щомісячної індексації відповідно до індексу інфляції, встановленого та оприлюдненого Державним комітетом статистки України, за весь час дії Договору в сумі 6951,92 грн, пеня 612,08 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 99,46 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 230,12 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості та пені в сумі 218,73 грн - відмовити.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 25.10.2011.