Рішення № 18853962, 06.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2011 року справа № 5020-1246/2011 Господарський суду міста Севастополя Харченко І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1246/2011

за позовом Відділу Державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі

до Громадської організації „Антирейдер”

про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 2095,76 грн,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1., довіреність №1 від 07.02.2011, інспектор організаційно-аналітичного відділу;

відповідача не зявився;

Суть спору:

10.08.2011 Відділ Державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Громадської організації „Антирейдер” про стягнення заборгованості за надані послуги за договором №12-5285/08 від 16.10.2008 на централізоване спостереження технічних засобів сигналізації, встановлених на «Обєкті», з виїздом наряду охорони і перезакриттям «Обєкту»в сумі 2 095,76 грн, у тому числі основна заборгованість 1784,53 грн, інфляційне відшкодування 49,43 грн, пеня 136,88 грн, штраф 7% - 124,92 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи судом відповідача було повідомлено своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача,

в с т а н о в и в:

16.10.2008 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) був укладений договір на централізоване спостереження технічних засобів сигналізації, встановлених на «Обєкті», з виїздом наряду охорони і перезакриттям «Обєкту»№12-5285/08 (далі Договір) (арк.с.7-9). Договір укладений терміном на 12 місяців та вступає в дію з 17.10.2008. В силу пункту 11.2 Договору на цей час він є діючим.

Відповідно до умов Договору, відповідач передає, а позивач приймає під спостереження за сигналізацією, встановлену на обєктах, перерахованих в дислокації (Додаток №1), що є невідємною частиною Договору та зобовязання здійснювати негайний виїзд та прибуття в технічно можливий термін наряду охорони при спрацюванні сигналізації та пере закриття «Обєкту» разом із відповідачем або з його уповноваженою особою.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється відповідачем щомісячно до 15-го числа місяця в якому здійснювались заходи спостереження шляхом перерахування відповідачем обумовленої суми коштів на рахунок позивача.

Як зазначив позивач, зобовязання щодо оплати наданих послуг відповідач виконував неналежним чином, у звязку з чим у період з квітня по червень 2011 року заборгованість останнього склала 1784,53 грн.

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до виписок із журналів системних подій по обєкту ГО «Антирейдер»з 01.04.2011 по 30.06.2011 та журналів знятих з охорони обєктів та квартир у квітні червні 2011 року загальна вартість наданих відповідачу послуг складає 1 784,53 грн (арк.с. 34, 44-45).

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобовязався здійснювати за надані послуги щомісячно до 15-го числа місяця в якому здійснювались заходи спостереження шляхом перерахування обумовленої суми коштів на рахунок позивачам.

Проте, в порушення зазначених умов Договору, відповідач не оплатив заборгованість за надані послуги за період з квітня по червень 2011 року.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається з довідки №336912 від 20.05.2010 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Відділ державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі є державною організацією (арк.с.14), тобто він належить до державного сектору економіки.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченої оплати згідно статті 231 Господарського кодексу України.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Проте, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, суд встановив, що розрахунок пені здійснений за період з 16.04.2011 по 01.08.2011, що відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” (арк.с.46).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне відшкодування за прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційного відшкодування (арк.с.46), суд дійшов висновку про те, що він здійснений позивачем без урахування рекомендацій Верховного Суду України (лист від 03.04.97 N62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі в сумі 1980,18 грн, у тому числі основна заборгованість 1784,53 грн, інфляційне відшкодування 11,85 грн, пеня 58,88 грн, штраф 7% - 124,92 грн.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Громадської організації „Антирейдер” (99003, м.Севастополь, вул. Сафронова, 3, ідентифікаційний код 34752080) на користь Відділу державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4, ідентифікаційний код 14319030) заборгованість за надані послуги №12-5285/08 від 16.10.2008 на централізоване спостереження технічних засобів сигналізації, встановлених на «Обєкті», з виїздом наряду охорони і перезакриттям «Обєкту»в сумі 1980,18 грн, у тому числі основна заборгованість 1784,53 грн, інфляційне відшкодування 11,85 грн, пеня 58,88 грн, штраф 7% - 124,92 грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 96,37 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 222,98грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В іншої частині позовних вимог відмовити.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 11.10.2011.