Рішення № 18853789, 14.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/37314.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС ГРУП»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОНДРЕКТ»

про стягнення 545000 грн. 00 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1 дов. № 1 від 04.04.2011; Відповідача:Мандзик П.Ф. керівник (протокол № 1/9 від 31.03.2009)

У судовому засіданні 14.10.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС ГРУП»до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОНДРЕКТ»про стягнення 545000 грн. 00 коп. заборгованості за договором безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 27.04.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2011 порушено провадження у справі № 61/373, розгляд справи призначено на 26.08.2011.

В судовому засіданні 26.08.2011 сторонами подано заяву про затвердження мирової угоди та текст самої мирової угоди. Вирішення питання щодо затвердження мирової угоди відкладено на наступного судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2011 відповідно до ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору по справі № 61/373 на пятнадцять днів, а розгляд справи відповідно до ст. 77 ГПК України відкладено на 16.09.2011.

В судовому засіданні 16.09.2011 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 30.09.2011.

В судовому засіданні 30.09.2011 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.10.2011.

Розглянувши в судовому засіданні 14.10.2011 подану мирову угоду від 25.08.2011, Господарський суд міста Києва зазначає наступне:

Відповідно до ст. 78 ГПК України сторони провадження у справі мають право укласти в межах цього провадження мирову угоду, умови якої викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Мирова угода може стосуватися лише прав та обов'язків сторін щодо предмета позову.

Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Відповідно до п. 3.9.6 Розяснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97 р. № 02-5/289, мирова угода може містити й часткові поступки, наприклад про зменшення позовних вимог або про часткове визнання позову. Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно, аби не виникало неясності й спорів з приводу її змісту під час виконання. В ухвалі про затвердження мирової угоди в резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови та зазначається про припинення провадження у справі (п. 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону або за своїм змістом є такою, що не може бути виконана відповідно до її умов, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права та обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав та обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі, або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовані законом і не можуть змінюватися волевиявленням сторін.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України мирова угода може стосуватися лише прав і обовязків сторін щодо предмету спору.

Предметом позову в розумірі ст. 54 Господарського процесуального кодексу України є спосіб захисту порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В даному випадку позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в грошовому вигляді в сумі 545000 грн. 00 коп., яка випливає з договору безпроцентної позики (поворотної фінансової допомоги) від 27.04.2010. А відповідно до умов мирової угоди від 25.08.2011 сторони домовилися, що в рахунок погашення заборгованості перед позивачем за договором позики, відповідач передає у власність позивача будівлю металевого гаражу (літ. «2 А»), площею 223,60 кв.м. та частину капітальної будівлі транспортної галереї (літ. «2 В»), площею 291,60 кв.м., що складає 49/100 частин від транспортної галереї (літ. «2 В») площею 599,20 кв.м., розташованих в м. Києві по вул. Сімї Хохлових, 8, які належать відповідачу за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29.04.2010 (реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна № 032687 від 13.05.2010), тобто умови мирової угоди стосуються інших правовідносин між сторонами.

Оскільки умови мирової угоди мають стосуватися лише правовідносин сторін, які є предметом позову і не можуть стосуватися вимог, що не заявлялися в позовній заяві, суд відмовляє в затвердженні мирової угоди від 25.08.2011 укладеної між сторонами по справі. Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2006 у справі № 23/50.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТДС Груп»(Позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лондрект»(Позичальник) було укладено договір № б/н безпроцентної позики.

Відповідно до умов якого Позикодавець (позивач) передає у власність Позичальнику (відповідачу) грошові кошти безпроцентну позику (поворотну фінансову допомогу) розмірі (сумі), що обумовлений цим Договором (ПФД), а Позичальник зобовязався повернути Позикодавцеві таку ж суму позики (ПФД) у визначений цим Договором строк, без сплати процентів за весь термін надання (ПФД).

Відповідно до п. 2.1 Договору сума позики становить суму у розмірі 545000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.1. Договору Позикодавець надає позику (ПФД) Позичальнику протягом двох робочих днів з дати підписання Сторонами цього Договору.

Відповідно до п. 3.3. позика (ПФД) вважається переданою Позичальнику у власність з моменту списання грошових коштів з розрахункового рахунку Позикодавця.

Відповідно до п. 4.1. Договору позика (ПФД) надається Позикодавцем Позичальнику на термін до 1 червня 2010 року включно, що вважається остаточною датою повернення ПФД Позичальником Позикодавцю.

Платіжним дорученням № 1 від 28.04.2010 Позикодавець (позивач) перерахував на розрахунковий рахунок Позичальника (відповідача) суму в розмірі 545000 грн. 00 коп. (копія платіжного доручення знаходиться в матеріалах справи, оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Як встановлено судом, Позичальник (відповідач) у визначений Договором строк та на час розгляду справи не повернув на розрахунковий рахунок Позикодавця (позивача) грошову позику в розмірі 545000 грн. 00 коп., що підтверджується наявними в справі документами та усними та письмовими поясненнями сторін.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства станом на дату розгляду справи відповідач своїх зобовязань не виконав, про що також свідчить його заява про затвердження мирової угоди, якою останній визнав позов.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 545000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лондрект»(04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових, 8; код 33599344) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДС Груп»(04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових, 8; код 37044310) 545000 (пятсот сорок пять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 5 450 (пять тисяч чотириста пятдесят) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.М. Івченко Дата підписання рішення 19.10.2011