Рішення № 18853728, 10.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/371

10.10.11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад"

до Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія" "Київбудком"

про стягнення 593 415, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Шведченко О.В.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія" "Київбудком" про стягнення заборгованості за договором № 19/09/07МП-1 від 19.09.2007 р. у розмірі 539 469, 00 грн. та неустойки у розмірі 53 946, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати товару відповідно до умов вищевказаного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.09.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2011 р. розгляд справи було відкладено за клопотанням відповідача на 10.10.2011 р., у зв?язку з неналежним виконанням учасниками провадження у справі вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, вимог ухвали суду від 15.08.2011 р. не виконав, відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог та доданням оригіналів для огляду та належним чином завірених копій підтверджуючих документів, на які міститься посилання у відзиві не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 10.10.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.09.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" та Закритим акціонерним товариством "Київська будівельна компанія" "Київбудком" укладено договір купівлі-продажу № 19/09/07МП-01, за умовам якого позивач зобов’язався продати, а відповідач –прийняти та оплатити у відповідності до умов договору металопродукцію.

Відповідно до п. 2.3. договору датою поставки вважається товару вважається дата передачі товару у відповідності до товаротранспортної накладної та товарної накладної.

Загальна вартість товару, відповідно до п. 3.1., становить 3 000 000, 00 грн.

У відповідності до п. 4.1. договору за поставлений товар відповідач здійснює попередню оплату в розмірі 100% від вартості товару.

Згідно з п. 4.4. договору позивач має право здійснити відвантаження товару без попередньої оплати та, при цьому, відповідач гарантує здійснити оплату за поставлений товар протягом трьох банківських днів з моменту відвантаження товару, зазначеного у видатковій накладній.

Згідно з п. 10.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2007 р.

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 01.01.2011 р. термін дії договору встановлено до 31.12.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 1 165 333, 79 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору купівлі-продажу № 19/09/07МП-01 від 19.09.2007 р. та ст. 526 Цивільного кодексу України неналежним чином виконав свої зобов’язання щодо оплати отриманого товару, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 539, 864, 79 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору № 19/09/07МП-01 від 19.09.2007 р. суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Листом вих. № 987 від 20.05.2011 р. Закрите акціонерне товариство "Київська будівельна компанія" "Київбудком" встановило графік погашення заборгованості до 15.06.2011 р.

Матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем вартості поставленого за договором № 19/09/07МП-01 від 19.09.2007 р. товару на суму 625 864, 79 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 19/09/07МП-01 від 19.09.2007 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 539, 864, 79 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 53 946, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини, відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату товару, поставленого без попередньої оплати, відповідач виплачує продавцю пеню в розмірі 10% від суми поставленого та неоплаченого товару за кожен день прострочки строків оплати.

Тож, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що сума, яку просить стягнути позивач, є пенею.

Разом з тим, договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тож, враховуючи, що відповідачем порушено зобов’язання, передбачені умовами договору № 19/09/07МП-01 від 19.09.2007 р. позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення неустойки.

Згідно розрахунку позивача розмір пені за прострочення виконання відповідачем зобов’язання з оплати вартості товару становить 53 946, 00 грн.

Однак, при перевірці правильності нарахування пені, судом встановлено, що позивачем допущено помилку у методиці її нарахування.

Так, згідно розрахунку суду здійсненого у відповідності до вимог чинного законодавства, розмір пені за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за визначений позивачем строк становить 19 909, 18 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: заборгованість у розмірі 539, 864, 79 грн. та 19 909, 18 грн. –пені.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія" "Київбудком" (01010, м. Київ, вул. Андрія Іванова, 10, код ЄДРПОУ 24934463), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Каскад" (49000, м. Дніпрпетровськ, вул. Маяковського, 5-А, код ЄДРПОУ 23934596) заборгованість у розмірі 539 469, 00 (п’ятсот тридцять дев’ять тисяч чотириста шістдесят дев’ять грн. 00 коп.) грн., 19 909, 18 (дев’ятнадцять тисяч дев’ятсот дев’ять грн. 18 коп.) грн. –неустойки, 5 593, 79 (п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто три грн. 79 коп.) грн. –державного мита та 222, 46 (двісті двадцять дві грн. 46 коп.) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 17.10.2011 р.