Постанова № 18852616, 21.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2011 року                                                                 № 2а-12679/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді  Власенкової О.О. у порядку письмового провадження розглянув та вирішив адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Хортком»

(далі - відповідач ТОВ «Хортком»)

Товариства з обмеженою відповідальністю «Берест Славутич»

(далі - відповідач ТОВ «Берест Славутич»)

про стягнення в доход держави коштів, одержаних за нікчемною

угодою Позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Хортком»та ТОВ «Берест-Славутич»з    позовом, в якому просить   зобов’язати ТОВ «Хортком»повернути ТОВ «Берест-Славутич»одержані за договором від 01 вересня 2010 року № 3 грошові кошти у сумі  109 630 грн. та стягнути з ТОВ «Берест-Славутич»в доход держави повернуті ТОВ «Хортком»грошові кошти у сумі 109 630 грн.

У судовому засіданні 12 жовтня представник позивача позов підтримав, вказуючи на те, що підставою заявлених вимог є висновок ДПІ про нікчемність укладеного між відповідачами договору  про надання транспортних послуг.

Наведене вмотивоване тим, що за результатами перевірки ТОВ «Берест-Славутич»податковим органом виявлено, що останній був замовником послуг у фіктивного підприємства ТОВ «Хортком», яке функціонувало з метою ухилення від сплати податків та розкрадання державних коштів. Внаслідок укладення договору, який позивач вважає нікчемним, відповідач ТОВ «Берест-Славутич»включило до складу податкового кредиту суму податку, що фактично не підтверджене документально, оскільки первинні документи та податкова звітність, складені  за результатами нібито проведеної господарської операції на виконання договору про надання транспортних послуг, підписані від контрагента за договором неуповноваженою особою.

У судовому засіданні 12 жовтня 2011 року представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Представники відповідачів у судове засідання не прибули. Поштова кореспонденція з судовими повістками, направлена відповідачам за адресами, які значаться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулася до суду неврученою з відміткою пошти про відсутність адресатів за вказаними адресами.

У зв’язку з неприбуттям у судове засідання 12 жовтня 2011 року представників відповідачів та відсутністю потреби заслухати в судовому засіданні пояснення свідка та експерта на підставі частини 6 статті 128 КАС України суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Ознайомившись із матеріалами справи, Окружний адміністративний суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Позивачем в установленому порядку проведено  документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Берест-Славутич»стосовно правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та формування валових витрат з податку на прибуток при фінансово-господарських взаємовідносинах з  низкою господарських товариств, в тому числі і з ТОВ «Хортком».

За результатами перевірки позивачем складено акт від 18 серпня 2011 року № 9330/23-11/35892173, в якому встановлено таке.

Між ТОВ «Хортком»(замовник) (код ЄДРПОУ в особі директора ОСОБА_1, який діяв на підставі статуту, та  між ТОВ «Берест-Славутич»(виконавець) (код ЄДРПОУ в особі директора ОСОБА_2, який діяв на підставі статуту, укладено договір про надання транспортних послуг від 01 вересня 2010 року № 3 (далі –договір).

Предметом договору є надання виконавцем  замовнику транспортних послуг.

Оплата транспортних послуг забезпечується замовником відповідно до виставленого виконавцем акта виконаних робіт.

Отримання транспортних послуг за вказаним договором підтверджується актами передачі-приймання робіт на загальну суму 109 630,00 грн., в т.ч. ПДВ    18 272,00 грн., а саме:

№ п/п Тип документа Дата № Сума, грн. В т.ч. ПДВ, грн.

1 Акт 30.09.2010 ХК-0000016 38430,00 6405,00

2 Акт 29.10.2010 ХК-0000035 71200,00 11866,00

При цьому позивачем не заперечується реальність виконання вказаного договору його сторонами.

Відповідно до договору ТОВ «Хортком»виписала на адресу ТОВ «Берест-Славутич»податкові накладні на загальну суму  109 630,00, у т.ч. ПДВ 18 272,00 грн., а саме

№

п/п Податкова накладна Номенклатура Од.вим. К-сть Сума, грн. У т.ч. ПДВ, грн.

1 № 300902 30.09.2010 товари грн. шт. 38 430,00 6 405,00

2 № 291003 29.10.2010 товари грн. шт. 71 200,00 11 866,67

ВСЬОГО      109 630,00        18 271,68

Таким чином, ТОВ «Берест-Славутич»у взаємовідносинах з ТОВ «Хортком»за даними податкових декларацій з ПДВ протягом вересня-жовтня 2010 року включило до податкового кредиту  суму  18 271,68 грн.   

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «Хортком»зареєстроване Шевченківською районною у м.Києві державною адміністрацією 30 квітня 2010 року, про що видане відповідне свідоцтво № 1074102000006533. Місцезнаходженням ТОВ «Хортком»значиться м.Київ, вул.Олександра Довженка, 18, однак, в ЄДРПОУ міститься запис про відсутність названого підприємства за місцезнаходженням.

Директором та головним бухгалтером ТОВ «Хортком»в одній особі значиться ОСОБА_1

У матеріалах справи також міститься постанова старшого слідчого з особливо важливих справ управління податкової міліції ДПА України  підполковника міліції ОСОБА_3 від 19 листопада 2010 року про порушення кримінальної справи № 69-110 по обвинуваченню директора та головного бухгалтера ТОВ «Караван НАТС. Україна»- ОСОБА_4 за фактом  умисного ухилення від сплати податків за попередньою змовою групи осіб, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету    коштів в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 КК України та по обвинуваченню ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 за фактами  фіктивного підприємництва –створення   та придбання суб’єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності щодо сприяння директора та головному бухгалтеру ТОВ «Караван НАТС. Україна»ОСОБА_4    мінімізації ним податкових зобов’язань, які підлягають сплаті  до бюджету, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, а також пособництва ними  в умисному ухиленні від сплати податків директору та головному  бухгалтеру ТОВ «Караван НАТС. Україна»ОСОБА_4, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету  коштів в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною  5 статті 27, частиною 3  статті 212 КК України.

Досудовим слідством у цій кримінальній справі встановлено, що названі вище особи та інші, невстановлені в ході досудового слідства особи, з метою втілення злочинного плану, умисно, з корисних мотивів, перебуваючи на території міста Києва та Київської області, організували схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам у мінімізації ними податкових зобов’язань, які підлягають сплаті до бюджету та пособництва в умисному  ухиленні  від сплати податків та розкраданні державних коштів.

Для функціонування зазначеної  схеми  членами групи, спільно з невстановленими в ході слідства особами, створено та придбано низку суб’єктів підприємницької діяльності –юридичних осіб, зареєстрованих на «підставних»осіб, зокрема, ТОВ «Хортком».

Використовуючи реквізити та банківські рахунки придбаних суб’єктів господарювання, вказана група осіб документально оформлювала неіснуючі операції  на отримання та продаж товарно-матеріальних цінностей (послуг, робіт), після чого дані документи передавались замовникам послуг –діючим суб’єктам господарювання для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліку, з метою незаконного формування  податкового кредиту з ПДВ і валових витрат, заниження своїх податкових зобов’язань з ПДВ і податку на прибуток підприємства, незаконного відшкодування ПДВ.

При проведенні аналізу руху грошових коштів вказаних суб’єктів господарювання, які зареєстровані з метою прикриття незаконної діяльності встановлено, що послугами щодо документального оформлення нібито проведених операцій користувалося ТОВ «Берест-Славутич».

З протоколу свідка від 25 грудня 2010 року ОСОБА_1, який відповідно до реєстраційних документів був директором та головним бухгалтером ТОВ «Хортком»вбачається, що останній вказані підприємства зареєстрував за винагороду, фактично ніяких функцій директора не виконував, особисто в банківських установах рахунків підприємств не відкривав, нікому ніяких довіреностей не видавав.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 12 серпня 2011 року № 229 у кримінальній справі № 69-110 підписи від імені директора ТОВ «Хортком»ОСОБА_1 в укладеному з ТОВ «Берест Славутич»договорі від 01 вересня 2010 року № 3 та в оригіналах бухгалтерських документів стосовно виконання цього договору,  виконані не ним, а іншими особами.

При вирішенні цієї справи суд виходить із такого.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до положень статті 180 Цивільного кодексу України зміст господарського договору становить умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

З огляду на встановлені вище судом обставини, вбачається, що при укладенні відповідачами договору від 01  вересня 2010 року № 3  та під час його виконання від імені замовника транспортних послуг ТОВ «Хортком»діяла невідома особа без належних на те повноважень, отже, вона не мала права підписувати договір про надання транспортних послуг та інші документи, пов’язані з його виконанням.

Однак, за відсутності доказів про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ТОВ «Хортком», яке функціонувало з метою ухилення від сплати податків та розкрадання державних коштів, у суду  немає підстав для висновку про умисел цього підприємства щодо укладення з ТОВ «Берест-Славутич»вищевказаного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За загальним правилом, наявність умислу юридичної особи як сторони за договором  означає, що її посадова особа або інша компетентна фізична особа, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати протиправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави і суспільства, тобто порушення нею основних принципів існуючого суспільного ладу, і прагнула або свідомо допускала настання протиправних наслідків.

Разом з тим суд прийшов до висновку про наявність такого умислу у ТОВ «Берест-Славутич», який укладаючи згаданий договір з ТОВ «Хортком», від імені якого діяли не уповноважені на те особи, не перевірив належним чином їх повноваження, а, відтак, необґрунтовано використав у податковому обліку надані останнім податкові накладні 30 вересня 2010 року № 300902 та від 29 жовтня 2010 року № 291003 на загальну суму  109 630,00, у т.ч. ПДВ 18 272,00 грн. та включив до складу податкового кредиту суму податку у розмірі 18 272,00 грн.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктом господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, ТОВ «Берест-Славутич»зобов’язане було знати про повноваження свого контрагента за договором про надання транспортних послуг, тобто вчинити дії щодо перевірки повноважень осіб, які від його імені укладали цей договір та виконували  його.

Такий висновок суду узгоджується також із позицією Вищого арбітражного суду України, висловлену в підпункті 9.1 пункту 9 роз’яснення від 12 березня 1999 року № 02-5/11 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними», яка полягає в тому, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, тому засновані на цій угоді її вимоги до другої сторони задоволенню не підлягають. Припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відокремленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов’язку перевіряти такі повноваження.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить  інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства та згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 України є нікчемним.

Згідно з абзацом 1 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 28 квітня 1978 року № 3 «Про судову  практику в справах про визнання угод недійсними»та абзацу 1 пункту 7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 липня 2002 року № 1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки» угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства порушують основні принципи   існуючого   суспільного ладу. До таких правочинів, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування  фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.

Подібні положення містяться у вищевказаному роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 12 березня 1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними», яке міститься  в абзаці 2 пункту 11. Так,  до угод, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), на шкоду інтересам суспільства, правам, свободі і гідності громадян.

До того ж з оглядових листів Вищого адміністративного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів у справах за участю органів державної податкової служби (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим адміністративним судом України) від 24 жовтня 2008 року № 1776/100/13-08 та від 06 липня 2009 року № 982/13/13-09 вбачається позиція Вищого адміністративного суду України стосовно того, що:

- правочин, вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства суперечить  моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1     статті 203, частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається;

- відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

З наведеного вбачається, що публічний порядок полягає в неухильному дотриманні всіма суб’єктами правовідносин існуючого правового режиму здійснення своїх конституційних прав та виконання конституційних обов’язків. До останніх, серед іншого, відноситься закріплений статтею 67 Конституції України обов’язок сплачувати податки  та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Беручи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку про нікчемність правочину, а саме укладеного між відповідачами договору про надання транспортних послуг від 01 вересня 2010 року № 3.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України. Так, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов’язані з його недійсністю.

Відповідно з абзацом 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із  сторін зобов’язана повернути другій  стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості  такого повернення, зокрема, тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з тим згідно з частиною 3 статті 216 Цивільного кодексу України правові наслідки, передбачені частинами 1 та 2 цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування  або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України встановлено якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то, зокрема, у разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд постановив,

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задовольнити повныстю.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Хортком»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Берест-Славутич» одержані за договором від 01 вересня 2010 року № 3 грошові кошти в розмірі 109 630 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Берест-Славутич»на користь держави повернуті Товариством з обмеженою відповідальністю «Хортком»грошові кошти в розмірі 109 630 грн.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені частиною 1 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                О.О. Власенкова