Постанова № 18852613, 19.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 жовтня 2011 року 11:41 № 2а-9587/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. при секретарі судового засідання Сервачинській І.М.

за участю представників сторін:

від позивача Димитрієва О.В.,

від відповідача Степаненко І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Київська Русь Інвест»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправними дій по проведенню перевірки, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Київська Русь Інвест»(далі позивач, ЗАТ СК «Київська Русь Інвест») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про скасування повідомлення-рішення, визнання протиправними дій щодо визнання нікчемними правочинів, визнання відсутності компетенції відповідача щодо визнання нікчемними угод.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 липня 2011 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Заявою від 13 жовтня 2011 року позивач остаточно уточнив позовні вимоги та просив суд визнати неправомірними дії працівників ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення перевірки позивача, за результатами якої було складено Акт № 166/22-01/33402452 від 20.06.2011р. про результати позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2010р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, оскільки відповідачем не було направлено копію наказу про проведення перевірки та писомове повідомлення про дату початку і місце проведення перевірки.

Крім того, позивач вважає протиправним висновок відповідача про ненадання до перевірки документів, що підтверджують наявність страхових резервів, грошей, активів, дебіторської заборгованості, що свідчить про незабезпеченість відповідальності позивача за перестрахувальні премії, оскільки з моменту початку перевірки до позивача не надходило будь-якого запиту щодо надання відповідних документів.

Також позивач зазначав у позові, що відповідач в силу закону не уповноважений визнавати правочини нікчемними, а отже дії останнього вчинені поза межами його компетенції.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просив визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо проведення перевірки, за результатами якої було складено акт перевірки перевірки № 166/22-01/33402452 від 20.06.2011 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю і просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, на його думку при здійсненні дій, що оскаржуються позивачем він як субєкт владних повноважень діяв відповідно до вимог та процедури проведення перевірок, що передбачена вимогами Податкового кодексу України. В обґрунтування заперечень відповідач посилався на те, що підставою для проведення перевірки відповідно до п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України було ненадання позивачем відповіді на запити податкового органу від 01.03.2011 р., від 22.03.2011 р. та від 30.03.2011р., які неодноразово надсилались позивачу за його податковою адресою. Отримання позивачем вказаних запитів підтверджується листом від 08.07.2011р. № 57.

У звязку із зазначеними обставинами ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято рішення про проведення перевірки ЗАТ «СК «Київська Русь Інвест», яке оформлено Наказом від 30.05.2011р. № 187.

Також відповідач звертав увагу суду на те, що податкове повідомлення рішення за наслідками складення акту перевірки № 166/22-01/33402452 від 20.06.2011 року не виносилося відповідно до п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні встановлено, що у період з 30.05.2011 р. по 10.06.2011 р. на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 30.05.2011р. № 187, Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ СК «Київська Русь Інвест»(код за ЄДРПОУ 33402452) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої складено акт перевірки від 20.06.2011 № 166/22-01/33402452 (далі Акт перевірки, Акт).

Як вбачається зі змісту Акту перевірки, підставою для її проведення було ненадання позивачем відповіді на запит ДПІ у Печерському районі м. Києва № 9738/10/22-111 від 22.03.2011р. щодо надання пояснень та документів з приводу взаємовідносин (перестрахування) з ПрАТ «СК «Союз»та ЗАТ «СК Дніпро-Поліс».

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п.4.1 ст.4, пп. 7.2.3 п.7.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у заниженні податку на прибуток з валових доходів від діяльності іншої, ніж страхова, за ІІІ квартал 2010 року на суму 4412044,00 гривень.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на ненадання ЗАТ СК «Київська Русь Інвест»до перевірки документів, якими підтверджуються наявність страхових резервів, грошей, активів, дебіторської заборгованості, тощо, що, на думку відповідача, є свідченням того, що відповідальність позивача як перестраховика за перестрахувальні премії у загальній сумі 86661330 грн., які отримані від ПрАТ «СК «Союз»та ЗАТ «СК «Дніпро-Поліс»у ІІ кварталі 2010 року, не забезпечена належним чином (в достатніх обсягах).

Враховуючи вищевказані обставини відповідач також дійшов висновку про нікчемність правочинів з перестрахування ризиків, укладених між ЗАТ СК «Київська Русь Інвест»та ПрАТ «СК «Союз»і ЗАТ «СК Дніпро-Поліс».

29 червня 2011 року Позвиачем було направлено на адресу ДПІ у Печерському районі м. Києва заперечення на Акт перевірки, до якого було додано договори та інші первинні документи щодо взаємовідносин з ПрАТ «СК «Союз»та ЗАТ «СК Дніпро-Поліс».

06 липня 2011 року відповідачем була надана відповідь № 25476/10/22-111 (бланк № 083335) на заперечення позивача, в якій ДПІ у Печерському районі м. Києва вказано про відсутність підстав для скасування висновкі акту перевірки.

Позивач вважає протиправними дії відповідача по проведеню документальної позапланової невиїзної перевірки та вважає безпідставними висновки, викладені в Акті перевірки, оскільки жодних письмових запитів про надання інформації від податкового органу він не отримував, рівно як і не отримував копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про її проведення.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та заки онами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(у редакції Закону № 2756-VI від 02.12.2010 р.) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва є субєктом владних повноважень , якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні»повноваження.

Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом.

Окружний адміністративний суд міста Києва враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року про те, що для можливості судового захисту законом не вимагається наявність негативних наслідків перевірки, а право на судовий захист повязане із самою протиправністю такої перевірки .

Отже, дії податкового органу по проведенню перевірки мають вплив на права, свободи та інтереси позивача, а тому можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Тому спір за участю ДПІ у Печерському районі міста Києва, як субєкта владних повноважень, з проводу дій останнього по проведенню перевірки підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд приходить до наступних висновків.

На час виникнення спірних правовідносин набрав чинності Податковий Кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), який згідно з п. 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.

Таким чином, ДПІ у Печерському районі м. Києва є контролюючим органом по відношенню до платника податків - ЗАТ СК «Київська Русь Інвест».

Як вбачається зі змісту наказу № 187 від 30.05.2011 р., на підставі якого проводилась перевірка позивача, при призначенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ф.Р.Е.Ш.»начальник інспекції ДПІ у Печерському районі м. Києва керувався п. 75.1 ст. 75, п. 79.1. ст. 79 та п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України.

Стаття 75 Податкового кодексу України визначає види перевірок.

Так, відповідно до п. 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

При цьому, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин , визначених цим Кодексом . Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

У відповідності до вимог п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішенн Податкового кодексу України я про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77, 78 цього Кодексу . Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Статтею 78 Подакового кодексу України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених цією статтею.

Зокрема, згідно з підпунктами 78.1.1, 78.1.4 пунку 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку:

- якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту ;

- виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту .

Крім того, пунктом 92.2 статті 92 Податкового кодексу України встановлено перелік документів, на підставі яких проводиться документальна невиїзна перевірка.

Згідно вказаної норми документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Системний аналіз вищевказаних правових норм дає підстави для висновку, що документальна невиїзна перевірка може бути проведена податкових органом лише за одночасного дотримання наступних умов:

1) за умови настання однієї з обставин, визначених у статтях 77, 78 Податкового кодексу України (тобто наявності фактичних пістав для проведення перевірки);

2) за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (тобто за наявності формальних підстав для проведення перевірки).

Положення підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пунку 78.1 статті 78 Податкового кодексу України кореспондуються зі змістом пунктів 42.1, 42.2 Податкового кодексу України, згідно яких податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи , адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими , якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для призначення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки позивача було ненадання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на обовязковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти днів з дня отримання запиту.

Як зазначено в Акті про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ЗАТ СК «Київська Русь Інвест»від 20.06.2011 року № 166/22-01/33402452, позивачем не було надано відповідь на запит ДПІ у Печерському районі м. Києва № 9738/10/22-111 від 22.03.2011р. щодо надання пояснень та документів з приводу взаємовідносин (перестрахування) з ПрАТ «СК «Союз»та ЗАТ «СК Дніпро-Поліс».

В той же час, доказів направлення або вручення позивачу даного запиту, в порядку, визначеному пп.78.1.1, пп.78.1.4, пп. 42.1, 42.2 Податкового кодексу України відповідач суду не надав. Зокрема, відповідачем не було надано суду повідомлення про вручення поштового відправлення, яким запит направлявся позивачу за його податковою адресою, рівно як і доказів вручення запиту під розписку уповноваженим особам позивача.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що на адресу позивача неодноразово надсилались інформаційні запити, зокрема, № 7294/10/22-11 від 01.03.2011р., № 13830/10/22-111 від 30.03.2011р., № 24361/10/22-111 від 30.06.2011р. Отримання позивачем вказаних запитів підтверджується, зокрема, листом останнього від 08.07.2011р. № 57, де позивачем визнається факт отримання зазначених запитів, однак, позивачем не було надано витребувану інформацію та документи, що стало підставою для проведення перевірки.

З приводу вказаних доводів відповідача суд вважає за необхідне вказати наступне.

По-перше, як зазначалось вище, належними та допустими доказами вручення позивачу інформаційних запитів зідно з вимогами п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України слід вважати саме поштове повідомлення або підпис уповноваженої особи позивача про отримання запитів. Таких документів відповідач суду не надав.

По-друге, як вбачається з листа ЗАТ СК «Київська Русь Інвест»від 08.07.2011р. № 57, позивач зазначає, що всі інформаційні запити були отримані ним одночасно лише 06 липня 2011 року , тобто після проведення перевірки.

Зазначене підтверджується також матеріалами справи, оскільки всі інформаційні запити було складено податковою інспекцією на номерних бланках, які мають наскрізну нумерацію. Так, запит від 01.03.2011 року складено на бланку № 083337 , запит від 30.03.2011 року на бланку № 083338 , запит від 22.06.2011 року на бланку № 083347 . В той же час, відповідь на заперечення позивача на Акт перевірки від 20.06.2011 року було складено відповідачем на номерному бланку № 083335 .

Тобто відповідь на заперечення на Акт перевірки, яка повинна була логічно направлятися після складання акту перевірки, було складено на номерному бланку, який має менший номер , ніж номери бланків, на яких було складено інформаційні запити.

Обгрунтованих пояснень з приводу причин такої непослідовного використання номерних бланків представник відповідача суду не надав.

Доказів надсилання позивачу запитів про надання інформації до преведення переірки відповідач суду не надав.

Відтак, зібраними у справі доказами в їх сукупності підтверджуються доводи позивача стосовно того, що інформаційні запити були отримані ним лише 06.07.2011 року , тобто після видання наказу про проведення документальної перевірки № 187 від 30.05.2011 р. та проведення перевірки.

Розв'язуючи спір, суд бере до уваги приписи ч.2 ст.71 КАС України, де указано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Дослідивши зібрані по справі документи за правилами наведеної норми процесуального закону, суд відзначає, що суб'єктом владних повноважень не подано до суду доказів направлення на адресу платника податків з дотриманням вимог ст.42 Податкового кодексу України, тобто рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення , запиту № 9738/10/22-111 від 22.03.2011р., не подано доказів отримання платником податків згаданого запиту.

Отже, у спірних правовідносинах обов'язковий письмовий запит платником податків не отримувався, що свідчить про недотримання податковим органом при прийнятті рішення щодо призначення спірної перевірки вимог п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

З огляду на викладене вбачається, що перевірка позивача у період з 30.05.2011 р. по 10.06.2011 р. було проведено до направлення позивачу письмового запиту про надання пояснень та їх документальні підтвердження; крім того, відповідач не надав суду доказів того, що ЗАТ «СК «Київська Русь Інвест»не надало пояснення та їх документальні підтвердження на його письмовий запит, тобто документальна позапланова невиїзна перевірка булла проведена відповідачем фактично за відсутності підстав для проведення такої перевірки .

Крім того, відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що на адресу позивача в порядку п. 92.2 Податкового кодексу України було направлено рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручено йому під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позапланова перевірка була призначена та проведена відповідачем протиправно та за відсутності законних підстав для її проведення.

Щодо акту, складеного за результатами даної протиправної перевірки судом встановлено наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПКУ документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що викладений в Акті перевірки висновок був зроблений лише на підставі податкової декларації з податку на прибуток за ІІ та ІІІ квартали 2010 року. Даний факт свідчить про те, що висновок не ґрунтується на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням законодавства, згідно якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Враховуючи те, що запит про надання документів та повідомлення про проведення перевірки не були направлені позивачу у встановленому законом порядку, позивач був позбавлений можливості надати податковому органу документи, якими підтверджується наявність у нього страхових резервів, грошей, активів, дебіторської заборгованості, тощо.

З огляду на вищевказане, суд вважає безпідставними та документально непідтвердженими висновки акту перевірки про незабезпеченість відповідальності позивача як перестраховика за перестрахувальні премії у загальній сумі 86661330 грн., які отримані від ПрАТ «СК «Союз»та ЗАТ «СК «Дніпро-Поліс»у ІІ кварталі 2010 року, а також про нікчемність правочинів з перестрахування ризиків, укладених між ЗАТ СК «Київська Русь Інвест»та ПрАТ «СК «Союз»і ЗАТ «СК Дніпро-Поліс».

Процес складання та оформлення актів перевірок платників податків регулюється «Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22 грудня 2010 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772 (далі - Порядок).

Пунктом 6 розділу 1 даного Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпункту 5.2 пункту 5 розділу 2 Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Всупереч вимогам вищезазначеного Порядку, податковим органом в акті перевірки взагалі не відображено чіткий перелік досліджених первинних документів ЗАТ «СК «Київська Русь Інвест», висновки акту перевірки в частині нікчемності правочинів з перестрахування ризиків, укладених між ЗАТ СК «Київська Русь Інвест»та ПрАТ «СК «Союз»і ЗАТ «СК Дніпро-Поліс»не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у позивача на створення правових наслідків за результатами господарських операцій з ПрАТ «СК «Союз»і ЗАТ «СК Дніпро-Поліс».

За таких обставин, викладені в Акті перевірки факти та висновки є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на підтвердження умовиводів про нікчемність правочинів, а відповідно є такими, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства України.

Крім того, суд вважає, що викладення висновку про нікчемність правочинів в акті перевірки суперечить також нормам цивільного законодавства, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті Договори є двосторонніми правочинами.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 203 ЦК передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ст.228 ЦК, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Системний аналіз вищевказаних норм говорить про те, що правочином є лише ті зобовязання сторін, які витікають із цивільно-правового (господарського) договору. Належне виконання цих зобовязань є підставою для їх припинення (стаття 599 ЦК України).

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобовязань та реальності вчинених господарських операцій.

В акті перевірки взагалі не зазначено аналізу (проведеного на підставі текстів угод, додатків до угод, документів на підтвердження виконання (невиконання) зобовязань та ін.) жодного із правочинів , які вчинені в період, що був предметом перевірки, і, на думку відповідача, є нікчемними.

Зазначення в Акті припущення, що не підтверджені допустимими та достатніми доказами, про недійсність взагалі усіх правочинів без дослідження конкретних угод за участю учасників таких угод та з врахуванням (спростуванням) пояснень (заперечень) учасників правочинів, є беззмістовними та грубо порушують приписи вищезазначених нормативних актів.

Умовиводи про недійсність правочинів та порушення позивачем приписів ЦК України зроблені відповідачем з грубим порушення чинного законодавства, в тому числі без дослідження документів первинного бухгалтерського та податкового обліку ЗАТ СК «Київська Русь Інвест», і ґрунтуються на припущеннях, які не можуть бути покладено в основу висновків контролюючого органу, дії ДПІ в цій частині є неправомірними.

Оскільки відповідачем (субєктом владних повноважень), на якому в адміністративному судочинстві лежить тягар доказування правомірності постановлених рішень, не спростував доводи позивача про реальний характер вчинених правочинів та господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, з контрагентами- ПрАТ «СК «Союз»і ЗАТ «СК Дніпро-Поліс», судження ДПІ про укладення між позивачем та контрагентами правочинів з метою одержання податкової вимоги за рахунок бюджету є бездоказовими та базується тільки на припущеннях.

Отже, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, про нікчемність правочинів, укладених позивачем з контрагентами-перестрахувальниками, в звязку з порушенням статей 203, 215, 228 ЦК України, є передчасними та невмотивованими.

Суд також критично ставиться до посилання відповідача на відсутність позивача за його місцезнаходження виходячи з наступного.

Як зазначено в акті перевірки, фактичним місцезнаходженням позивача є м. Київ, вул. Щорса, 29.

За вказаною адрсесою позивачу направлялась податковим органом уся кореспонденція, зокрема відповідь на заперечення на акт перевірки, яка була отримана позивачем. Доказів повернення поштових відправлень у звязку з неможливістю вручення позивачу через відсутність за його місцезнаходження відповідач суду не надав.

Разом з тим, суд звертає увагу, що кореспонденція суду, яка направлялась за місцезнаходженням позивача, доставлена та вручена належним чином позивачу.

З огляду на викладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність позивача за зазначеною адресою.

Таким чином, відповідач, який є субєктом владних повноважень, в правовідношенях, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії, що є підставою для задоволення позову.

Розглядаючи даний адміністративний спір, окружний адміністративний суд керується положеннями ч.1 ст.244-2 КАС України і бере до уваги, постанову Верховного Суду України від 24.12.2006р. у справі Господарського суду Вінницької області № 9/175-04 за позовом АКБ “Мрія” до ДПІ у м.Вінниця про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, згідно з якою суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними .

Виходячи з вищенаведеного, враховуючи допущені грубі порушення законодавства з боку відповідача при призначенні та проведенні перевірки позивача, суд вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дій ДПІ у Печерському р-ні м. Києва по проведенню документальної невиїзної перевірки ЗАТ СК «Київська Русь Інвест».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва по проведенню позапланової невиїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Київська Русь Інвест»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої було складено Акт про результати невиїзної перевірки Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Київська Русь Інвест»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2010 р. від 20 червня 2011 року № 166/22-01/33402452.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Київська Русь Інвест»судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 21 жовтня 2011 року.