Постанова № 18852617, 11.10.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 жовтня 2011 року 11:51 № 2а-10226/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В., при секретарі Сервачинській І.М., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 19.08.2011 р. № 14561/9/10-209),

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінжинірінг-компані"

про стягнення заборгованості в розмірі 80774,27 гривень

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі позивач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг-компані»(далі відповідач, ТОВ «Будінжинірінг-компані») про стягнення заборгованості у розмірі 80774,27 грн. та накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що згадана сума є податковим боргом, не сплаченим у встановлений законом строк. Вжиті податковим органом заходи по стягненню цієї суми не призвели до позитивного результату, що стало підставою для звернення до суду з метою примусового стягнення коштів з рахунків платника податків відповідно до п. 20.1.18 ст. 20, п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва справі від 18 липня 2011 року відкрито провадження у даній справі.

Ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі та повістка про виклик були направлені ТОВ «Будінжинірінг-компані» за наявною в матеріалах справи, яка внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідно до ч. 4 ст. 33, ч. 3 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України вважається врученою відповідачу.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

У судові засідання 07 вересня, 27 вересня та 11 вересня 2011 року уповноважений представник відповідача не зявився; відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від відповідача заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надходило, тому суд відповідно до ст. 71, ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за відсутності представника відповідача на основі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Будінжинірінг-компані»зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 21 травня 2007 року (код за ЄДРПОУ 35143263), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.11.2010 року та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Станом на день розгляду спору у відповідача згідно з обліковою карткою платника податків обліковується заборгованість по комунальному податку та по податку на додану вартість у розмірі 80774,27 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкова заборгованість виникла у відповідача на підставі:

- самостійно поданого податкового розрахунку по комунальному податку № 524501 від 06.11.2008 р. за березень 2008 року, в якому відповідачем самостійно визначено суму податкового зобовязання по комунальному податку у розмірі 15,30 грн.;

- самостійно поданого податкового розрахунку по комунальному податку № 720181 від 05.02.2009 р. за квітень 2008 року, в якому відповідачем самостійно визначено суму податкового зобовязання по комунальному податку у розмірі 10,20 грн.;

- самостійно поданого податкового розрахунку по комунальному податку № 160177 від 23.04.2009 р. за січень 2009 року, в якому відповідачем самостійно визначено суму податкового зобовязання по комунальному податку у розмірі 5,10 грн.;

- самостійно поданого податкового розрахунку по комунальному податку № 341580 від 21.07.2009 р. за лютий 2009 року, в якому відповідачем самостійно визначено суму податкового зобовязання по комунальному податку у розмірі 5,10 грн.;

- самостійно поданої декларації по податку на додану вартість № 386634 від 22.02.2011 р. за січень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 10 015,00 грн.;

- самостійно поданої декларації по податку на додану вартість № 121973 від 22.03.2011 р. за лютий 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 39 159,00 грн.;

- самостійно поданої декларації по податку на додану вартість № 198450 від 20.04.2011 р. за березень 2011 року, в якій відповідачем самостійно визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 25 060,00 грн.;

- самостійно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок № 12320 від 15.02.2011 року, в якій відповідачем збільшено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за червень 2009 року на 6 976,00 грн. та нараховано суму штрафу у розмірі 210,00 грн.;

- самостійно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок № 12321 від 15.02.2011 року, в якій відповідачем визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2009 року на 3 152,00 грн. та нараховано суму штрафу у розмірі 95,00 грн.

Враховуючи те, що податкові зобовязання відповідача по комунальному податку виникли у період 2008-2009 років, коли був чинним Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вiд 21.12.2000 р. № 2181-III (далі Закон № 2181), який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів, порядок стягнення податкового боргу та порядок вжиття контролюючим органом заходів з метою погашення платниками податків податкового боргу, судом при вирішенні справи в даній частині застосовуються норми вказаного Закону.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 2181 встановлено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобовязання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Таким чином, виходячи з положень п. 5.1 статті 5 Закону № 2181, податкові зобовязання по комунальному податку за 2008-2009 роки є узгодженими з дня подання відповідних податкових декларацій. При цьому, податкові зобовязання, самостійно визначені в податкових деклараціях, оскарженню в адміністративному або судовому порядку не підлягають (п. 5.1. Закону № 2181).

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону № 2181, платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Оскільки вищевказані суми податкових зобовязань не були сплачені відповідачем у встановлений строк, то виходячи з положень пп. 5.4.1. Закону № 2181, ці суми податкових зобовязань набули статусу податкового боргу.

Виходячи з положень Закону № 2181 право на стягнення податкового боргу виникає після надіслання (вручення) контролюючим органом першої та другої податкових вимог платникові податків.

Згідно з пп. 6.2.1. 6.2.4. п. 6.2. статті 6 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків першу та другу податкові вимоги, які вважаються врученими, якщо їх передано під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з дотриманням вимог пп. 6.2.1, 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 надіслав відповідачу першу податкову вимогу № 1/8340 від 26.08.2008 року на суму 675,25 грн. та другу податкову вимогу № 2/10179 від 21.10.2008 року на суму 10,85 грн.

Перша та друга податкові вимоги були направлені відповідачу поштою та вручені повноважному представнику відповідача 18.09.2008 року та 10.11.2008 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

З приводу податкових зобовязань з податку на додану вартість, суд зазначає, що вони виникли після 01 січня 2011 року, коли набрав чинності Податковий кодекс України, тому правовідносини щодо стягнення суми боргу в даній частині регулюються нормами даного Кодексу.

Відповідно п. 16.1.3 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платник податків зобовязаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПКУ передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобовязання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобовязаний сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи з положень п. 57.3 ст. 57 та п. 58 ст. 58 ПКУ податкові зобовязання за податковими деклараціями від 22.02.2011 р. № 386634, від 22.03.2011 р. № 121973, від 20.04.2011 р. № 198450 є узгодженими у день подання вказаних декларацій.

Підпункт 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дає визначення, що податковий борг це сума грошового зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання.

Таким чином, грошові зобовязання по податку на додану вартість за січень-березень 2011 року, які були самостійно узгоджені відповідачем та не були погашені протягом граничного строку, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнаються податковим боргом.

Станом на момент розгляду справи загальний розмір заборгованості відповідача становить 80774,27 гривень, з яких 80741,64 грн. по податку на додану вартість та 32,63 грн. по комунальному податку.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування доводів позивача, в тому числі доказів погашення податкового боргу.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2011 рік»податки і збори (обовязкові платежі), які справлялись до 1 січня 2011 року та не встановлені Податковим кодексом України як загальнодержавні і місцеві податки та збори, включаючи розстрочені і відстрочені суми грошових зобовязань, суми податкового боргу з урахуванням штрафних санкцій та пені, що опубліковувалися станом на 31 грудня 2010 року, і суми, донараховані за актами перевірок, за цими податками і зборами (обовязковими платежами), сплачуються платниками податку за правилами, встановленими відповідними законодавчими актами України, або стягуються у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 93.5 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 20.1.8 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Беручи до уваги встановлені судом обставини, враховуючи те, що вжиті позивачем заходи щодо стягнення податкового боргу не призвели до позитивного результату (погашення податкового боргу), який станом на день розгляду справи становить 80774,27 гривень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в даній частині.

Що стосується вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності ТОВ «Будінжинірінг-компані», що знаходяться в банку, суд зазначає наступне.

Відповідно п. 20.1.17 ст. 20 ПКУ органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Ця обставина наступає в разі встановлення податковим органом відсутності у платника податків, який має борг, майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 Податкового кодексу України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобовязань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобовязань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Позивач посилається на те, що з метою встановлення зазначених обставин податковим органом було направлено на адресу Київського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна письмовий запит.

Однак, Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна своїм листом від 19.10.2010 року не підтвердило відсутності нерухомого майна у ТОВ «Будінжинірінг-компані».

У своїй відповіді Київське БТІ посилається виключно на відсутність можливості надати інформацію за заданими позивачем параметрами пошуку.

Крім того, ДПІ у Печерському районі м. Києва було також додано до матеріалів справи письмовий запит від 24.11.2008 року № 16162/9/24-209, який вона подавала до УДАІ МВС України у м. Києві, однак відповіді на даний запит не надійшло.

Як вбачається з матеріалів справи, інших заходів щодо встановлення майна яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу податковим органом, не вчинялось.

Тому враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності, оскільки позивачем не вжито усіх передбачених заходів для встановлення майна ТОВ «Будінжинірінг-компані», що може бути джерелом погашення існуючого податкового боргу, тому вимоги щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку є передчасними, тому в даній частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, ч. 4 ст. 94, 160-162, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінжинірінг-компані» (код ЄДРПОУ 35143263, адреса: 01103, м. Київ, Військовий проїзд, 1) на користь Державного бюджету України заборгованість у розмірі 80774,27 гривень (вісімдесят тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 27 коп.) з яких:

- 80741,64 грн по податку на додану вартість підлягають перерахуванню на р/р 31112029700007, одержувач ВДК у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077922, банк УДК у м. Києві, код платежу 14010100;

- 32,63 грн. по комунальному податку підлягають перерахуванню на р/р 33214828700007, одержувач ВДК у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077922, банк УДК у м. Києві, код платежу 16010200, МФО 820019.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Патратій

Повний текст постанови складено та підписано: 17 жовтня 2011 року